Коли серце Не забуло

Десять років.
Завтра — зустріч випускників. Тоді я злякалася тієї сили почуттів, злякалася своєї невідомості. Я просто зникла, обірвавши всі нитки, залишивши по собі лише тишу й порожнечу.
Я не знала, що сьогоднішній день — це останній спокійний розділ мого старого життя. Що, минуле більше не буде просто спогадом. Воно стоятиме переді мною в ідеально підігнаному костюмі, з тим самим крижаним поглядом і вимогою відповідей, на які в мене не було слів.
Я була його першим коханням. Він був моїм усім. І нам знадобилося ціле життя, щоб зрозуміти: воротарі ніколи не забувають своїх головних ударів. А я була його головним пропущеним м’ячем.