Дім Арканів

Ніч у Санто-Домінго застигла в мовчанні, немов світ затамував подих. Вітер тихо шепотів крізь пальми, ніс запах солоної води й спецій, що розповідали про давно забуті таємниці.
Амелія стояла у своїй кімнаті, освітленій лише м'яким світлом свічок. Перед нею лежали карти Таро — аркани, що наче дихали древньою мудрістю. Вона простягнула руку і доторкнулася до карти Смерть. Образ скелета з косою, незмінний і неминучий, наче пророчив початок кінця і одночасно новий початок.
Раптом з темряви почувся тихий шепіт — її ім'я. Серце забилося швидше. Амелія обернулася, але кімната залишалася порожньою. Лише тіні танцювали на стінах, і тихий звук прибою лунав за вікном.
Вона відчула, що минуле її родини — не просто історія. Це були вузли таємниць і ритуалів, які невідворотно тягнули її у вир подій.