Я просто хотіла потусити з подругами у свій чесний вихідний, а потрапила в книгу.
І знаєте, що найобразливіше?
Я навіть не красуня!
Не головна героїня, не обраниця альфи, не таємна спадкоємиця. Мені навіть особливої магії не перепало. Я — фоновий персонаж, якого ніхто не помічає, а авторка благополучно забула десь посеред сюжету.
Здавалося б, живи собі тихенько, не втручайся в історію та отримуй задоволення від кожної миті життя.
Саме це я й планувала.
Але сюжет чомусь тріщить по швах.
Куди б я не пішла, на собі відчуваю погляд альфи.
І це вже починає мене бісити.
Особливо коли я взагалі не збиралася ставати частиною сюжету.
А ще є один неймовірно милий «котик», якого мені чомусь так і кортить торкнутися.
І як тепер розібратися з усім цим, якщо я просто хотіла спокійно дочекатися фіналу?