— Але послуга за послугу, Вінето. Ти ж знаєш, як це працює в нашому світі, особливо тут, у Рійстані. Все має свою ціну.
— Чого ти хочеш? — питаю я, відчуваючи, як всередині наростає тривога. Пропозиція звучить надто спокусливо, а такі пропозиції зазвичай пахнуть небезпекою.
Аделіна нахиляється до мого вуха. Від неї пахне дорогими парфумами і чимось терпким, наче зіллям, що готується у великих казанах кафедри демонології.
— Усе просто. Ректор Рейнхард... він надто пильний, чи не так? У його спальні, у прихованому відділенні письмового столу, зберігається одна річ. Невелика дерев’яна скринька з печаткою імперії Суон. Тобі потрібно просто принести її мені. Ти — темна відьма, Вінета. Тобі вдасться.

Вкрасти щось у Альфи Рейнхарда? Це самогубство.