8 Напад на ректора

Попри всю гордість за підкорення дикого духу, в кімнаті, при світлі свічки, моя горобинова мітла виглядала... ну, м'яко кажучи, плачевно. Прутики розпатлані, частина взагалі поламана після нашої «дуелі», дерево потьмяніло і здавалося виснаженим. Вона нагадувала не величний магічний транспорт, а якийсь обдертий віник з кухонно-господарського блоку.

— Та-а-ак, — протягнув Боня, висунувши ніс із купи чистої білизни і критично оглядаючи мій новий здобуток. — Ну і чудовисько ти собі вибрала, Вінето. Вона ж ледве дихає! Якщо ти спробуєш вилетіти на ній за захисний купол, ви обидві завалитеся в найближче болото.

— Вона не чудовисько, вона просто виснажена, — заступаюся я, обережно гладячи шорсткий держак, який у відповідь вдячно і тихо завібрував.

— Виснажена, кажеш... — Боня почухав за вухом і замислено примружився. — Хвилинку. У мене в закромах пам'яті десь пилився древній рецепт. Зілля «Живої Живиці» для підсилення та регенерації артефактів! Якщо змастити їм дерево і прутики, твоя горобина не просто оживе — вона перетвориться на блискавку. Тільки от інгредієнти треба зварити в лабораторії, поки там нікого немає.

Заручившись підтримкою Сінтії, яка охоче погодилася на нічну авантюру, ми нишком прокралися до навчального блоку алхімії. У кошику в Сінтії побрязкували потрібні колби, а Боня бубонів під ніс послідовність додавання коріння мишохвоста та пилку срібної лусниці.

Але біля повороту до лабораторій ми змушені були пірнати в тінь глибокої ніші — назустріч йшли двоє старшокурсників з факультету бойової магії, збуджено і тихо про щось сперечаючись.

— ...кажу тобі, це були не просто бродячі маги! — палко шепотів один із них. — Напад був спланований! Прямо в центрі міста, коли вони поверталися з Ради!

— Та тихо ти! — сикнув другий. — Не рознось плітки! Ректор же особисто заборонив про це патякати, щоб не здіймати паніку серед адептів!

— Які плітки?! Я сам бачив, як їх привезли! Ректор весь у кіптяві, плащ пропалений, але втримав щити. А от пані Катрисії дісталося по повній... Кажуть, вона підставилася під якийсь темний заклятий імпульс.

Я затамувала подих, відчуваючи, як серце миттєво стиснулося від крижаного переляку. Ректор... під нападом?

— І що з нею? — тихіше запитав другий бойовик.

— Жива, але забудь про її лекції. Вона настільки постраждала, що її закрили в цілительському крилі. Кажуть, вона навіть викладати цього семестру більше не зможе, її магічні канали геть випалені. Тепер Рада шукатиме нову заміну, або сам ректор ведетиме її предмети...

Адепти пройшли далі, їхні кроки стихли в глибині коридору, а ми із Сінтією так і залишилися стояти в темряві.

— Вінето... — тихо мовила Сінтія, торкнувшись мого плеча. — Ти чого така бліда?

А в моїй голові вирував справжній хаос. Напад у місті. Поранена Катрисія. І Рейнхард... який ще увечері стояв на оглядовому майданчику — суворий, спокійний, із цими бісовими золотими іскрами в очах, не подаючи жодного виду, що щойно вирвався з смертельної бійки.