Шенборн

"Я йшла по мокрій алеї, залитій світлом місяця, а зусібіч на мене дивилися різні постаті. У декого очі були заплющеними, у декого – їх зовсім не було. Лише ті, що на подвійному камені, дивилися повз мене. Я більше не боялася. Вони прийняли мене за свою. Повертаючись у сквер з мертвими скульптурами, я знала, що тут з самої землі вириваю своє щастя".

На цьому зупинимось, бо далі читати буде нецікаво. Лише варто зазначити: історія життя графства Шенборн вісімнадцятого століття переплітається з теперішнім. Головна героїня Софія прагне отримати насолоду від життя і віднайти своє щастя. Та чи зможе вона визначитися, що для неї є справжнє щастя, коли постане вибір: влада і визнання чи щире і чисте кохання?