532
Анотація до книги "Щоденник проклятої"
Олеся, молода медсестра, вперше зустрічає Анастасію у відділенні психіатричної клініки , і одразу відчуває дивний, незбагненний зв’язок із цією загадковою жінкою. З кожною зустріччю перед Олесею відкриваються неймовірні таємниці, де людські емоції, помста, кохання та незбагненна сила переплітаються, відкриваючи шлях до подій, які руйнують межі реальності.
Але навіщо Анастасія розповідає все це і чому саме Олесі? На це питання дівчина мусить знайти відповідь самотужки, бо одного дня Анастасія несподівано зникає.
Це історія, у якій минуле й майбутнє тісно переплітаються, а перемога над темрявою, що чатувала з народження, стає питанням виживання.
Але навіщо Анастасія розповідає все це і чому саме Олесі? На це питання дівчина мусить знайти відповідь самотужки, бо одного дня Анастасія несподівано зникає.
Це історія, у якій минуле й майбутнє тісно переплітаються, а перемога над темрявою, що чатувала з народження, стає питанням виживання.
Зміст книги: 15 глав
Останнє оновлення: 3 дн. тому
35 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОкей, я впевнилася в тому, що архіваріус-бублик - мій новий краш))) Виявляється, я люблю не тільки родзинки, а й горіхи))
Леля Карпатська, Жартуєш. Він єдиний позитивний герой:)
чому довго немає продовження? Вже забула , про що розповідь
Тетяна Антоненко, Щиро дякую:)
Ой-ой, щось ви намудрили так, поки я не бачила:) І скільки ще сторінок плануєте?
Ірина Скрипник, ахах... та ще трохи є.
Дякую за таку цікаву та інтригуючу книгу. Ця чудова історія захоплює з перших сторінок. Дуже гарно написані головні герої. Успіхів, натхнення і багато вдячних читачів!
Я тільки починаю писати і мені буде дуже цікаво дізнатись Вашу думку про мою книгу " Інтригуюче кохання", що теж пишеться в жанрі фентезі
Лана Рей, Щиро дякую за відгук. І вам успіху на творчій ниві!
Супер розділ! Під час прочитання усмішка не сходила з мого обличчя. І, до речі, вітаю з перетином позначки 300 тис)
Леля Карпатська, Дякую!!! Дякую!!! 300к знаків це просто щось з чимось, але попереду ще багато )
❤️
Ірина Скрипник, (^.^)
А чому вона у Тео не залишилася?
Ірина Скрипник, про це стане зрозуміло в наступному розділі
Три рази перечитала цей абзац: «Поклавши чайник я пішла в душ. Невідомо, коли пощастить помитися нормально наступного разу. Гаряча вода заспокоювала і зовсім не хотілось вилізати, але чайник свистом погрожував розбудити весь підʼїзд, тому довелося загортатися в рушник і чалапати босоніж на кухню. Мені подобалась ця квартира - маленька, затишна, комфортна, якраз те що мені треба.»
Мабуть, все ж «поставивши чайник».
Ірина Скрипник, таки точно:) Дякую!
Щось я читаю-читаю і раптово розумію, що я почала забувати початок. Коли почалася історія Насті? Це вони в кафе все ще розмовляють?
Єва Лі, Я ж не про це питала:( Доведеться переглядати перші розділи, щоб згадати
Інтрига знову. То Настя жива чи ні? І цей Євген теж незрозумілий тип. Сподіваюся, він не нашкодить Олесі. Хотілося б побачити бодай одного позитивчика у цій історії)) Так хочеться комусь довіряти.
Леля Карпатська, Буде тобі позитивчик. Але я більше люблю поганих героїв)))) Вони цікавіші. Тут з позитивних тільки Олеся))))
Нащо Настя так зробила?
Леля Карпатська, Тому що самотужки їй не перемогти.
Гарний розділ, теплий. Мені сподобався і Тео, і його внук Юліан. Білявий наївний хлопчина. Сподіваюся, Настя ніяк йому не зашкодить.
Леля Карпатська, В Насті нема в планах шкодити. Хоча, попри все, вони ще зустрінуться разочок:)
А хіба були револьвери в той час, коли відьом палили на багаттях?
Єва Лі, Добре, почитаємо ❤️
А ви жорстока :) Але мені все ще подобається
Ірина Скрипник, Щиро дякую. Рада, що ви зі мною. Сама ледь не вмерла, пишучи останній розділ
Повернулась до читання. Ви щось так підозріло розписуєте про те, який Влад чудовий, що в мене мимоволі закралася думка: а чи не загине він часом?
Ірина Скрипник, Хех. Чудові теж гинуть.
Нічого не зрозуміло, але дуже цікаво)) Шкода Настю.
Леля Карпатська, Ахаха. В наступному розділі все стане на свої місця. Сподіваюся...
Неймовірний розділ! Стільки чуттєвості, ніжності, почуттів… Шкода, що так швидко прочитала))
Леля Карпатська, Це дуже контрастний розділ. Рада, що сподобалося:)
Оу, я тільки розігналася. Навіть не доїла. Вимагаю продовження серіалу!
Ірина Скрипник, Скоро буде:)
Кому ж належать ті блакитні очі?? З нетерпінням чекаю продовження)
Леля Карпатська, Ех... ті очі - то ціла драма і жахастик вкупі:)
Ого-го, події набирають обертів! А той Влад ще той... професор)))))
Леля Карпатська, Нє. Цей був більш благорозумний і жонатий. Та це не заважало дівчатам від нього мліти. А та його сережка у вусі...
Ааа, так от, чого вона на початку була наче молода, але вся сива, через що складно було точно визначити її вік! Потроху все стає на свої місця. Дякую ❤️
Ірина Скрипник, Так. Як бачите, вона не дуже дотримувалася обіцянки:( Але про це трохи згодом.
Цей розділ викликав у мене найбільше емоцій) Легко читається, захопливо, дуже цікаво. Чомусь уявляю рідне місто, одну з центральних вулиць і отаке непримітне, старомодне кафе. Атмосферно. Але... всьо?? Сексу не буде? (То я про Влада). Бо щоразу, торкаючись його, Настя лікуватиме чергову його бубу і додаватиме собі сивого волосся. Капєц.
Леля Карпатська, бо то і є рідне місто:)
Шкода мені Сашка. Сподіваюся, він досі живий.
Леля Карпатська, Мовчу, як риба:)
❤️❤️❤️❤️❤️
Ірина Скрипник, Це так мило. Я б вас обійняла
« З народження позбавлена інстинкту самозбереження, проте щедро наділена нездоровою цікавістю і вмінням притягувати халепи» — о, це прям про мене!
Ірина Скрипник, Ох, всі ми трохи Настя:) Я взагалі ніколи проблем не шукаю, але вони самі мене знаходять.
Так, я дещо помітила: кінець другого розділу!
Історія наче йде від імені Насті, але за розповіддю це незрозуміло. Оповідач постійно скаче і це змушує перечитувати:
«Це означало, що ніхто не має загинути, окрім нас самих. Ми не хотіли більше жертвувати невинними, непричетними до цього пекла людьми. Замість злості один на одного, ми поклали всі сили на пошуки відповідей. Тільки розібравшись в причинах, можна було б покласти крапку в цій «безкінечній історії».
Відтоді ми трималися осторонь від людей. Ніякого кохання, жодних емоцій, дружби, сімʼї. Ми не привʼязувались до людей. Всі звʼязки були випадковими і короткостроковими.
- Я теж короткострокова? - вдавано образилась я.
Настя сумно зітхнула. Її погляд став якийсь відсторонений.
- Олесю, колись ти подивишся на це інакше і можливо пошкодуєш, що познайомилась зі мною. Я уже шкодую, що втягнула тебе в своє пекло. Просто у мене немає вибору, а в тебе він є. Тому, прошу, подумай про це ще раз і передумай, поки не пізно.
Вперше я подивилась на неї як на божевільну. Вона була моєю єдиною справжньою подругою. Вона рятувала мій зад купу разів а тепер просить мене відступити.»
Ірина Скрипник, Дякую за вашу уважність. Завжди кажу, що збоку краще видно, бо я ж то не так сприймаю, як людина, що читає вперше. Там справді можна заплутатися, тому що в спогади Анастасії вклинюється живий діалог між дівчатами. Я подумаю, як це можна буде краще зробити, щоб уникнути плутатини. Ще раз дякую!
Гадаю, початок буде значно цікавіше, якщо почати відразу з фрази «Я працюю в психлікарні…»
Ірина Скрипник, Щиро дякую за відгук. Я дуже вперта, тому доведу все до кінця...сподіваюся - логічного:). Там буде багато цікавого, а головне - ніякої русні. Щиро сподіваюся, що ці бажання здійсняться, і світ нарешті буде без тих клятих запорєбрикових дов...., бо колективні бажання таки мають більшу силу. Вам бажаю багато щастя і гарного, мирного нового року
Чудово описана сцена між Анастасією та гидким дядечком. Бридотний старий козел. У голові одразу склався образ кріпачки з одноіменного серіалу. Чомусь я вірила до останнього, що керуючий закладом не той, за кого себе видає. Чекаю продовження)
Леля Карпатська, Дякую. Я дуже хвилювалася за цю сцену. Хотілося правильно передати емоції. Щодо Сержа Галагана, то в тому житті він справді був тим, ким був - бандитом, власником публічного дому... коротше кажучи, його послужний список можна продовжувати довго. Але про це, знову ж таки, в наступних розділах
На одному подиху прочитала третю частину. Поринула в атмосферу тепла та затишку дому головної героїні. Чомусь одразу в голові зʼявився образ старої вулиці вікторіанської Англії. Захотілося посидіти разом з нею, послухати розповіді бабусі та погладити кота Томка. Щось мені підказує, що люди, які навідалися до них додому, не бажали зла дівчинці. Отож, чекаю продовження)
Леля Карпатська, Щиро дякую. Дуже радію, що вам сподобалося. у вас чудова інтуїція: )
Минуле Насті - щось дуже таємниче та непередбачуване. Думаю, там все ж є якийсь зв'язок між нею та Олесею. Люба авторко, чекаю продовження!)
Леля Карпатська, Щиро дякую за відгук. Не буду поки розкривати всі карти, але таємниць там дууууже багато і вони тягнуться корінням в минулі століття. Сподіваюся, вам сподобається продовження.
Як на мене то написано грамотно і гармонійно. Я люблю коли пишуть ось так, заплутано. Надіюсь у вас вистачить наснаги і терпіння закінчити.
Олесь Король, Дякую. Я буду дуже старатися:)
Закидаю в бібліотеку.)
Олесь Король, Щиро дякую! Сподіваюся, вам сподобається. Буду рада почути вашу думку.
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Щиро дякую!
Вітаю з новинкою! )
Nilett, Щиро дякую!
Вітаю з новинкою!
Насправді початок видався мені заплутаним. Але до кінця розділу вдалося трохи розібратись, хто є хто. З нетерпінням чекатиму продовження!
Леля Карпатська, Щиро дякую. Справді початок заплутаний. Ця вся історія доволі заплутана, але, сподіваюся, з часом все стане на свої місця.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати