— Документи? — його голос падає на октаву нижче, у ньому з'являється г загрозливе рикання. — Навіщо вони тобі, Ліене? Щоб ти могла втекти? Вчинити дурість?
Він ступає до мене, і цього разу його рух настільки швидкий, що я навіть не встигаю відсахнутися.Його важка долоня стискає моє підборіддя, змушуючи підняти голову. В його очах більше немає ласки — лише владність альфи, який не звик, щоб його рішення піддавали сумніву.
— Леді Розалія стане моєю офіційною дружиною і матір'ю моїх спадкоємців, сильних вовків півдня, — жорстко, карбуючи кожне слово, промовляє він. — Це питання честі роду і політики. А ти... ти залишишся тут. Ти грітимеш моє ліжко, будеш моєю єдиною коханою і житимеш у розкоші, про яку дівчина з притулку навіть мріяти не сміла. Я вже все вирішив.