Емоції за призмою душі

Я почала писати ці вірші,
Коли набридло одягати маску.
Тебе по-справжньому ніхто не знає,
А судять лиш за тим, що очі споглядають.

Набридло жити з оболонкою скляною,
Яку подряпають, а потім в брязкіт розіб'ють.
Ніхто не здогадається, що коїться з тобою
Допоки ти сама не розповіси.

Можливо відгукнеться, щось із цих рядків,
Якщо складні часи бувають
Але це все короткочасно,
І кращі дні настануть.