Емоції за призмою душі

14

Ми вже не  ті – ми зовсім інші,

І стільки вже випробувань пройшли.

Можливо, час настав.

Чи скільки нам залишилось чекати,

Коли нарешті здійсняться дива?

Можливо, хочу стати я пилинкою

І політати серед хмар,

А може – розчинитися в повітрі

І щоб ніхто не турбував.

І не кажи : «Я зрозумію».

Навіщо кидати слова спроста?

Ти просто промовчи, а краще відвернися!

Позакривай ти очі, вуха

І не дивись, не слухай ти мене,

Лише тоді думки й слова

Повилітають в небуття.

Це краще, ніж бути сильним,

Але здаватися слабким.

Нікому не розкажу, нікому не відкриюсь,

Лише тихенько прошепчу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше