Емоції за призмою душі

15

Швидко викладу я свої думки на папір,

Щоб звільнитись від тяжкого грузу.

Бо вибір висказатись чи змовчати

Мою душу заполонив.

Коли перетинаються дороги,

Починаю я летіти, мов окрилений птах,

І не важливо, що готує доля,

Все я витримаю, а по-іншому то як?

Хочу приземлитися і запитати:

«Чому так складно? Ніхто не попереджав!»

Але тримаю себе в руках: нікому не цікаво.

Зробити вибір надто складно,

Але затям: по-іншому ніяк.

Якщо опустиш руки, то знай,

Що сам собі ти кат

І на інших не нарікай.

Чому боїшся бути грузом?

Можливо, видумка чи як?

Ти думаєш багато часу?

Затям: для всього є свій час.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше