Швидко викладу я свої думки на папір,
Щоб звільнитись від тяжкого грузу.
Бо вибір висказатись чи змовчати
Мою душу заполонив.
Коли перетинаються дороги,
Починаю я летіти, мов окрилений птах,
І не важливо, що готує доля,
Все я витримаю, а по-іншому то як?
Хочу приземлитися і запитати:
«Чому так складно? Ніхто не попереджав!»
Але тримаю себе в руках: нікому не цікаво.
Зробити вибір надто складно,
Але затям: по-іншому ніяк.
Якщо опустиш руки, то знай,
Що сам собі ти кат
І на інших не нарікай.
Чому боїшся бути грузом?
Можливо, видумка чи як?
Ти думаєш багато часу?
Затям: для всього є свій час.