А я навчилась цінувать моменти!
Шкода, що деякі - це відгомін життя...
Від деяких залишився глибокий слід на серці,
Їх не повернеш, вони в минулому без вороття.
Щасливий, бо можеш повернутися у місце,
Де прожив найменшу чверть свого життя.
Як добре знову опинитися в дитинстві,
Але без тих, кого забрали небеса.
Ця мить сприймається немов це вічність
І ти не хочеш виринати ні на мить,
Немов знаходишся у тілі не своїм
І відчутя змінилися навік.
"Садок вишневий коло хати" -
Шевченко ці слова колись писав.
І я щаслива мати сад в своєму серці,
Бо більш такого не знайду ніде!
Не описати жодним словом,
Коли проснулася під спів пташок.
Немов прекрасний світ навколо
Немає вже і сліду від тривог.
Раніше це здавалося буденним,
А зараз - ніби розкіш на пару днів.
Щоразу повертаюся на рідні землі,
Бо рідні там чекають, є з ким поговорить.
- А що зі школою? Ніколи не сумуєш?
- Сумують, коли є за ким.
Я максимум взяла для свого хобі,
А друзів там ніколи не було.