Ну от і стерлася межа
Між вимірами світла й тьми.
І розумієш, що від тебе не залежить ні чорта!
Лиш безпорадно дивишся на все це лихо.
Здається, що на початку все було чудово,
А потім - мить: все змінилося у протилежний бік.
А, ні! Це виявилося, що зняли окуляри,
В рожевому відтінку.
Чи розчарувалась? Так, можливо.
А потім зрозуміла, що занадто доброю була.
Не мала сили захищатися за себе.
Я думала: проблема полягала у мені.
Як виявилось - не адаптована я жити в світі цім.
І рішення прийшло відразу -
Я мушу стати іншою, я потребую змін!
А чи пекло мені? А чи згорало все дотла і вщент?
Якщо зустрінете, хто одягнув овечу шкуру - знайте:
Вони - ніхто! Ніщо!
Вони і самі все це знають,
Інакше: перевдягатися не стали...