Емоції за призмою душі
25
Колись настане час,
Що не звертатимеш увагу на чужі слова -
І стане легко, але водночас тяжко,
Що стільки років витратив дарма.
Чи винен хтось, що я завжди була такою?
Чому ж я маю римуватись у віршах?
Чому мовчиш, закомплексована до болю?
Скажи хоч щось? Відповідай!
Чому так складно поруч із тобою?
- Тому що... я не відчуваю, що жива.
Та перестань чужою бути!
Відкрийся! Прояви талант!
- Не хочу, - і замовкла я.
І серце розривається до болю:
Живи! Не помирай змарна!
Ну розкажи, що відбувається з тобою?
Благально шепотіла душа моя,
Якій вже кисню бракувало,
Але у відповідь почула:
- Не витрачай ти час дарма.
Не віднайшовши свого друга,
З тих пір ти подорожуєш сам на сам.
І лиш в очах палає незгасаюча свіча,
Залишивши лиш попіл у душі з собою.
Відредаговано: 17.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
