Емоції за призмою душі

10

На цей раз – жодних гарних фото,

Лиш темрява просочується через вікно.

Ще, навіть, сонце не зійшло,

А ти не спиш – між стін сидиш.

Нестерпне відчуття тривоги,

Що охопило з ніг до голови.

І все стає немов в тумані,

І чуєш вибухи, дзвенить, стріляє

І подих вмить перехопив.

Не знаєш, навіть, чи настане ранок?

Чи буде нова дата у календарі?

Не розумієш, чому така страшна розплата

Для тих, чиї повіки вже зімкнулися навік…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше