Емоції за призмою душі
1
А знаєш, хто живе за оболонкою її душі?
Залякане, беззахисне дитя,
Яке вже змалку стало свідком
Чужого сплеску гніву й злості.
Всього не вимовлю,
Не через те, що слів забракне.
Не через те, що сумніваюся в своїх думках,
Лиш переплелися ниточки, що й не розірвать.
Змутніли спогади, немов і не зі мною,
Немов ці розповіді - всього лиш сон.
Здавалося: забути і спокійно жити,
Але відбиток залишився назавжди.
У чому сила цих спонтанних слів,
Які так ранили на кільканадцять років?
Здавалося: дорослі - розумніші за дітлахів,
Насправді - більш лихі за вигаданих монстрів.
О, ні! Стосується не всіх:
Бувають винятки із правил.
Коли щось кажеш, то задумайся на мить,
Чи вплине це на їх подальшу долю?
Подібний вчинок притаманний для слабаків,
Які лиш ображають слабших себе.
Насправді, ввони - лиш купка із сміття,
Яка опиниться на звалищі вже завтра.
Відредаговано: 04.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
