Емоції за призмою душі
17
Душа звільняється від тягара:
Скидає, мов камені у воду.
Не підібрати жалюгідного слова -
Його вже попросту нема.
А замість нього є величність, визнання,
Що вирина з-під рук свого творця.
Я знов вмикаю музику і серце розрива -
Це класика, вона ніколи не вмира.
Оркестр звучить у залі повній,
У глядачів мурахи пробіга,
А я до скону не забуду,
Як тут колись маленькою була.
Життя на противагу смерті,
Трагедія з'являється з єства.
Я відчува: шипи зжимаються у серці,
З руки краплини крові накрапа.
Вони сидять, мов під гіпнозом,
Схиливши голову набік
В них руки коливаються - можливо божевілля?
Вони залежні - і вирок в них такий.
Ніщо ніхто не змінить, не врятує,
Бо самі вибрали цей шлях.
Вони і душу вже продали:
По-іншому цих нот нема!
Відредаговано: 14.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
