А очі іскряться, я кидаю мечі,
Щоб не в прірву летіли - попали у ціль.
Прокидається лють, я не в змозі утримать.
А замкнути не можу - бо вже ключик ламкий.
Колись сподівалась, що як зробиш добро,
То добро бумерангом вернеться, але ж ні.
Світ настільки в зміїній отруті прогнив,
Що здається - ніщо не врятує.
Ти зробиш помилку - відразу помітять, засудять,
А підмітиш чиюсь - вже добренькими стають.
У цьому світі все двозначно,
Тому, якою бути, вирішувать саме тобі.
Спопели усе, що вважаєш нестерпним та брехливим
І здмухни: хай за вітром летить..
Загаси цей вогонь, що палає ще здавна
І закрий свої очі - побачиш, що буде.