***
Ти дивишся на небо, немов востаннє бачиш.
Ти ловиш промінь сонця, немов востаннє гріє.
Ти дивишся на воду, немов востаннє ллється.
А от вогонь... А він горить, немов у пеклі.
Ця мить - безцінна. А хтось втрачає ці моменти.
Хтось дивиться, але не помічає красоти.
Хтось чує, але не слухає мелодію дзвінку.
А хтось живе, хоча по факту лиш існує.
Задумайся: чи варто так ризикувати?
І витрачати час дарма?
На помилки і негаразди -
Невже у цьому є якась мета?
В житті усе так швидко плине,
Нема нічого вічного, на жаль.
Чому рутина так згризає без упину -
На це є відповідь своя.
Ми живемо у злому світі,
Де слабкістю є доброта,
Де потрібно бути дуже пильним,
Щоб не поранили у спину крадькома.
Я розчарована... бо лицемірять забагато:
В обличчя посміхаються - за спинами брешуть.
Вони - ненависні! Нікому таких не побажаєш:
Закриєш очі - відразу нападуть!