Стривай! А вслухайся у тишу,
Занурся ти в її спокійний стан.
Відчуй енергію, що виривається із серця,
Немов промінчики поміж дерев.
Ти йдеш вперед, кружляючи з листвою,
Немов лік часу зупинивсь.
І світ на мить завмер
Або ж ілюзія накрила...
Ну що? Помітив зміни ти?
Світ перевернутий,
Жорстокістю накритий
Або ж так і завжди було...
Ти можеш сподіватися і вірить,
Але подумай: чи в змозі щось змінить?
Я, звісно, спробую, візьмуся,
Але, на жаль, масштаби вже не ті...