6 879
“Поряд з нами”
Анотація до книги "Найтемніша ніч"
Молодий журналіст Андрій, по дорозі на море, заїжджає у невеличке містечко, щоб поснідати.
Це було найгірше рішення, яке він міг прийняти. Під час сніданку у нього викрадають машину. Мобільний зв'язок не ловить, місцева поліція дуже дивно себе поводить. А із заходом сонця по вулицям міста ходять люди з порцеляновою шкірою.
І це лише маленькі прикрощі, порівняно з тим, що він дізнається про саме місто. Деякі таємниці краще не "відкопувати", адже наслідки можуть виявитися катастрофічними.
Це було найгірше рішення, яке він міг прийняти. Під час сніданку у нього викрадають машину. Мобільний зв'язок не ловить, місцева поліція дуже дивно себе поводить. А із заходом сонця по вулицям міста ходять люди з порцеляновою шкірою.
І це лише маленькі прикрощі, порівняно з тим, що він дізнається про саме місто. Деякі таємниці краще не "відкопувати", адже наслідки можуть виявитися катастрофічними.
Зміст книги: 21 глава
57 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтице просто супер
Вовк АУФ, Дякую!
Дочитала. Однозначно цікава історія вийшла. Мені в кінці забракло якоїсь двозначності, натяку що не усе тепер в рожевих хмарах... Але то моє суб'єктивне ;)
Тетяна Бідна, А заразом можете почитати інші оповідання циклу =D
Перша частина книги чимось віддалено нагадала Павлюка і його пітьму :) Але далі ... Одним словом, продовжую читати;)
Тетяна Бідна, Не читав тієї книги)))
Радий, що вам хочеться читати далі)
Дочетав. Ви незвично подали бачення заїжених вампірів))) Це дуже сподобалося. І тепер стає зрозуміліше, хто ж такий Андрій.
Дякую! Я отримав задоволення
Мик Федорович, Дуже приємно це чути))
Так, намагався зробити щось незвичне, з чогось банального)))
Радий, що вам сподобалося))
Прийшов до вас і сюди)
ох і моторошна місцина, до якої потрапив Андрій. І упирі якісь навколо.
Але атмосфера затягує) Не впевнений, що швидко, але читатиму далі
Мик Федорович, Радий, що вам подобається)
Мені самому ця ідея дуже подобається і довго хотів її написати... І вийшла ось така історія))
Обкладинка дуже крута)
Марк Бабаревич, Дякую)
Ну все, усім главам дала свої назви =))))))
Дмитро Євтушенко, Я подумала)) Нехай коменти залишаються. Шкода ж витраченого часу =))) А особливо цікаві читачі хай хапають спойлерів))) Мені не жаль)))
глава 21. знайдена машина чи додому!
=)
глава 20. найтемніша ніч
глава 19. "а чи до тієї великої води ти їздив?"
глава 18. камера.
=)
глава 17. кров до крові
доброго вечора. Добре написано, але.... ну як же мене дратує поляна, ну чому не галявина ?)і монтіровка))) нехай би вже цвяходер або лом. А загалом цікаво, навіть дуже. Дякую та бажаю натхнення на нові твори.
Дмитро Євтушенко, Нікуди я не уходю, тута я))) чекаю з нетерпінням на "ліс", та дуже пораділа за вашу віршовану переписку з колегами. Ви всі ДУЖЕ талановиті.
*барабанний дріб*
9 з 10 Катавась
=)))
Дмитро Євтушенко, так і зроблю)
Ну що ж, я дочитала "Найтемнішу ніч". Загальна оцінка від Катавасі крутиться між 9 та 10. Вона думає, чи пробачати тобі одруківки та знаки оклику, що кричали на неї та ввели в шок.
Найулюбленіша частина історії, я тобі вже про це говорила, спогади. Цікаво було поринули у витоки того, як саме люди стали вампірами та втратили свою людську сутність.
Також мені сподобалася остання глава, де місто стало повністю занедбаним, як і мало б бути з плином часу.
І це що, виходить, тільки одна Яна врятувалася? Тільки вона одна зберегла людину всередині себе?
Я рада за Андрія, що він зумів врятувати дівчину, яку шукав усі ці роки))
Гм.. Ти говорив, що в "Обручці" є відсилка до "Ночі".. Це дідусь із ціпком? Мені лінь гортати "Обручку", щоб перевірити..))
Усе інше розказала, в принципі, у своїх обширних і не дуже відгуках)
Успіхів у нових роботах! =)))
Дмитро Євтушенко, Ну ок))
глава 16. спогади 3.
От як воно все закрутилося... Олега шкода(((
Дмитро Євтушенко, ага-ага...
глава 14. спогади 2.
Ех... Он воно яка історія ховається за цими вампірами... Олег, здається, єдиний, хто намагається зберігати людяність. Мабуть, тому Яна хороша. Бо сутність людини залежить більшою мірою від виховання, а не від природних нахилів. А ще цікаво, чи цей Олег живий ще? Можливо, я щось пропустила.. А може, відповідь буде далі...
Яна... Вона ж народилася від двох вампірів. У неї є якісь відмінні риси від інших вімпірів? Гм...
Hanna Trunova, *глава 15.
глава 13. спогади.
це моя улюблена глава. їй Катавася 10 з 10 ставить.)) люблю я такі подорожі в минуле, коли гг як звичайний спостерігач, хоче щось змінити, але не може. в усіх моїх улюблених моментах був подібний момент ("Часодії", "Дім втрачених ілюзій"...). Завжди виходить сильна драма.
невже серед тих підлітків була Яна???
Ось яка, виявляється, історія виникнення Дзеркілля... Якщо я все правильно збагнула,ті, хто вдень, — добрі. Ті, хто вночі, — злі. ??? Але Яна наче не така...
І... хтось має померти за іншого,аби прокляття спало?
Усе ще більш інтригуюче робиться...
Hanna Trunova, *глава 14
глава 12. Дім некроманта.
Ндяяяяяяяяяя...
Яна намагалася розповісти історію. Ітак, є люди, які живуть вдень, а є ті, хто вночі. В принципі, нічого нового))
А те, що їй майже 90 років... Мда, немолода пані))
Дзеркало і той мужичок. Це було моторошно. Цьому буде логічне пояснення чи все це суцільна містика? і потрібно було для того, аби Андрійко на власні очі побачив події минулого, де була Яна?
п.с. нічого проти такого ходу я не бачу))
п.с.с. у чому проблема з окликами... Дивись, ти пишеш:
Навіть я! — тихо відповіла дівчина.
Так вона тихо відповіла чи голосно?..))
Hanna Trunova, *глава 13.
глава 12. манія переслідування.
Нарешті до Андрійка дійшло, що він наступний. Але от цікаво, що підозріло на нього дивилися денні люди. А ще ця деталь із годинником...
А от нічні люди байдуже відносилися, але саме від них Андрій і Яна втікали...
Гм.
Невже вона йому нарешті розповість, що відбувається???
Hanna Trunova, Скоро ти все уже дізнаєшся ;-)
глава 11. краєзнавча книга.
Теорія виникнення назви міста Дзеркілля... Про озеро мені нравки більше)) Подвійність. Це символічно й логічно.
Так-с.. От ми й дізналися, хто був імовірною першою жертвою. Ще й кров з нього висмоктали. Цікаво, з інших жертв теж спускали кров? В газетах про це ж ніц ні слова...
Гм, якщо Яна і вампір, чому вона хоче знайти правду?
...
Дмитро Євтушенко, Та я теж))
розділ 10. і знову газети.
Так і знала, що Яна випарується на світанні. Цікаво, сонячні промені її спопелять?))
Розслідування в бібліотеці — це, здається, моя улюблена частина книги. Кажись, щось прояснюється, але все так само нічого не зрозуміло(
Тут я помітила одну чи то одруківку, чи то що... Спершу ти пишеш про 12 смертей, а потім Андрійко каже — це завжди 13. Так 12 чи 13?
І Яна себе дивно поводить...)) Панічний страх крові??? Та невже?..))
Hanna Trunova, Мені розслідування з газетами теж подобається)))
То одруківка, повинно бути 13. Потім виправлю)))
Гарна ідея щодо страху крові)))
глава 9. кусь.
Не змогла стриматися від читання ще однієї глави. Аж боляче цікаво було дізнатися, чи зжере Яна Андрійка, чи ні)))
Озеро, до якого вона його привела.. Це ж те озеро з газет, правильно?
Я очікувала море крові, а тут просто кусь)))
Ех...
Дивна ця Яна.. Вона ніби не хоче, аби з Андрієм трапилася халепа. Невже теж закохалася?
Лади, читатиму далі...
Hanna Trunova, Цікавий поворот, але тоді не було б такого крутого фіналу)
глава 8. побачення.
Андрійко, звісно, кавалер ще той)) Сподобалося, як він букетик вибирав) Знає більше квітів, ніж я..)) І чому Яну так хвилювало, щоб не було шипів на трояндах? Підозріла дівчина... А ще ці ікла, які Андрій ніби як побачив.. І в ліс вона його повела..
Хеех, відчуваю, йому жити залишилося недовго...))
Дмитро Євтушенко, Я розберуся..)))
глава 7. Дівчина зі снів.
(це я тут тобі пропоную назви глав, раптом що =)
Ну от, ще одна бібліотекарша)) У маленькому місті дві бібліотекарші? Це мене ще більше наштовхує на думку про дуальність цього міста. Все тут якось парами... Порцелянова шкіра, холод, відразу закохався, ніби дівчина його одним своїм видом привабила, як сирени з міфів.. Потім з'їсть на побаченні...))
Якщо вони дійсно вампіри... Гм...))
Відчуваю, побачення в Андрійка буде пекельне))
Hanna Trunova, Добре, що ти сказала про назви глав, а то я все думав, що ти таке пишеш =D
Скоро багато цікаво дізнаєшся ;-)
глава 6. Бібліотека.
Дивна бібліотека у дивному місті..)) Можна туди на екскурсію? По опису дуже гарно виглядає.
І бібліотекарша ще якась дивакувата. Ще й замкнула Андрійка в бібліотеці нащось.
І чому перша думка Андрія вибити вікна?) Сон у бібліотеці — звучить як мрія =)))
Газетні вирізки ще більше питань нагнали. Свята зі смертями, аварії і зникнення авто...
І сниться Андрієві дивне.. Неспроста це!
Дмитро Євтушенко, агась))))
Розділ 5. 3-й кабінет.
"Прийду до кафе — і автівка буде на місці!" — ото наївний))) А вдень місто виглядає по-іншому. Відчуття, ніби тут два міста! Дзеркілля... Гм... Дзеркало.. Щось тут є. Вдень місто як звичайне, а вночі.. порцелянове. Цікаво ж, одначе..)))
А ще дивно, що Тетяна Олександрівна про того Семена чи як його там пам’ятала, а Семен той ні.
Андрійко, відчуваю, у цьому місті надовго застряг)) Бідний бутрик в його холодильнику...
Дмитро Євтушенко, Агась)) І букетиком з салатику накриємо))
Ось так ти некрасиво забрав мою фішку із бутриком ;( Хотілося в кінці кожного розділу за ним плакати( Негідник! =))
розділ 4. Порцелянові ляльки.
Сподіваюсь, тебе не тіпає від моїх коментарів..)) *смайл із крапелькою на чолі*
Цей розділ змусив мене скуйовдитися)) Безжиттєве місто... брр. Чудасія якась. А потім ці порцелянові люди з блідою холодною шкірою.. Брр. І місто ожило саме ввечері. Невже ці люди і є вампіри?)
І чому спершу був один полісмен, а потім інша пані?
А ще сни Андрія.. Чому йому снилася та дівчина?
Багато питань з'явилося. І це круто!
Хочеться й далі читати, щоб дізнатися розгадку)))
Ці бліді люди мене зацікавили. Може, вони чимось хворіють? Гм...
Можливо, ще сьогодні розділ прочитаю)))
Дмитро Євтушенко, та вже бачу)))
глава 3. Хостел.
Гм...
У цьому розділі нічого важливого не сталося, окрім як заселення в готель. Знаю, описувати інтер'єр складно. Сама мучаюсь над тим, як поописувати той бісів інтер'єр.
Питання тобі для роздумів: хіба так важливо для сюжету, що на журнальному столику лежать саме журнали?
Буду відвертою та щирою: цей розділ для мене прохідний. І через це мені ще більше захотілося взяти жовтий маркер і потикати на всі помилки... А око в мене затіпалося ще на першому абзаці...
Ем... Якщо хочеш, можу пояснити чому..
В жодному разі не хочу тебе образити цим коментарем...) *ховаюсь*
Дмитро Євтушенко, Успіхів! )) Катавасія тримає за тебе кулачки...)
глава 2. Дзеркілля.
Цікаво, чому саме така назва у міста? Співзвучне з "Задзеркалля".
Подорож до омріяної Одеси далася Андрієві тяжко. Не виспався (дякую за згадку Морфея), забув бутрики в холодильнику (і я все ще про них думаю... якщо Андрійко дістанеться додому, його очікуватиме сюрприз). По дорозі зустрічалися дивні написи: "Ремонт техніки любої складності (хтось любить складності?)
Викопування ям любої складності (люба, я тут хочу викопати яму.. кхм)". А якщо серйозно, ці написи реально ТАК прописані? Бо якщо ні, замість "любої" треба "будь-якої"...))
При в'їзді до міста відразу вчулася містична атмосфера: жахлива дорога, люди виходять зі своїх будинків, немов зомбі, зв'язок зник...
Я теж кричу на офіціантів, коли вимагаю кави! =)) А якщо серйозно, моє серце підскочило, коли з'явилися ті знаки оклику. Хник-хник...
Дивний викрадач автомобілів: автівку викрав, а валізи залишив)) Ввічливий, одначе)) А ще персонал в місті поводить себе якось дивно...
Ну й по традиції ще ось:
Горщики с різними рослинами / з різними
С каштановим волоссям / З
Бідні бутрики...
Hanna Trunova, Останній варіант))) Просто я прописав варіанти походження тієї назви) Додав цікавинки)
глава 1. ДАЙТЕ МЕНІ НАРЕШТІ ПІТИ В МОЮ ВІДПУСТКУ!
Якось так я б її назвала))
Пишеш просто й легко, через це й читається легко))
Андрій бідолаха... Замучили його зі своєю тотальною змовою.))
Закон Мерфі: нікому принтер не треба, а як тільки тобі треба, то всім він раптом треба!
Не бережиш ти моє психічне здоров'я.. Не бережеш...)) Кричать твої персонажі на мене)) Знаки оклику.. У мене аж око затіпалося))
І так, коли я читаю романи, то маю звичку до кожного розділу залишати коменти))
Скинути тобі деякі одруківки?..)
Дмитро Євтушенко, Да так...))) Неважливо)
Я почала знайомитись з історією, пока важко вдатися в атмосферу. Я завтра ще на свіжу голову почитаю.Але анотація мені сподобалась і те, що будуть вампіри. Можливо саме ваша історія переверне мій світ.
Міланте Готем, Нічого, скоро навчитеся робити порядок в голові ;-) Письмо в цьому допомагає)
Інтригуючий сюжет та змістовна робота.
Бажаю успіху роботі!
Приєднався до вашої сторінки.
Сам пишу гротескну сатиру :-)
S Batura, Дякую)))
Сам хочу спробувати щось гумористичне написати))
Дочитав. :)
Що мені сподобалося:
- загальна атмосфера
- сюжетні повороти
- логіка та побудава "світу"
- кульмінація та розв'язка
Що мені не сподобалося:
- Затягнута зав'язка та перехід до основної частини
- Велика кількість описів та деталей, які жодним чином не впливають на сюжет чи розкриття характерів героїв в перших десяти главах. (Я реально змушував себе читати через силу, тому що мав за мету прочитати цю вашу роботу. В результаті історія сподобалася, в якийсь момент я навіть цілком занурився у атмосферу та вир подій. Але... Підозрюю, що баго хто з читачів не дочекався доки почнеться цікаве. :( )
- Не розставлені гачки-зачіпки уваги в кінці кожної глави (як же так? Це ж чи не основа побудови драматичного твору :))) Я ж, як читач, в кінці кожного розділу маю просто згоряти від цікавості, і мати лише одне питання "Що ж там буде дали?", А таке починається лише з середини, нажаль... Сумно представити скількох чітачів ви втратили через це
- І на останок, про що я вже писав - це вичитка текста. Схоже, що після написання його не перечитували жодного разу... А даремно. Історія, як на мене, заслуговує на увагу читачів.
І ще з плюсів - це обкладинка :) Вона заворожує :)
Юлій Череп, Дякую за ваш розгорнутий коментар))) Мені і самому розв'язка дуже подобається)
Щодо мінусів, скажу лише, що текст вичитувався і не один раз. Доки я сам його не перечитаю хоча б двічі, я не виставляю історію. Просто з часом, на жаль, "замилюється" око((
На відміну від перших десяти глав, "спогади" читаються на одному диханні. Таке враження, ніби над ними ви працювали окремо, а початок потім просто дописали :) От зараз захопило читання по справжньому. Навіть велика кількість русизмів та інших слав-паразитів не впадають в очі, як було до того :) Вибачайте за відвертість, але якщо на цьому не зауважувати, то й не звертатиметься на це увага в майбутньому. Це я вже не як читач, а як автор знаю по собі :)))
Юлій Череп, Ну, ця історія писалася одразу українською, до цього писав російською, тож поки розгойдався... Щодо спогадів, то вони були однією главою))) Довелося розбивати, бо 100 тисяч символі в одній главі забагато)))
Продовжую читання. З десятої глави почалося щось цікаве! Якби попередні дев'ять скоротити до однієї, максимум двох - історія набула б динаміки. Сюжет зацікавив, а от безліч "булок" в кожному реченні, від яких аж в очах рябить - дратує і заважає читати :( Сподіваюся, що з одинадцятої глави розповідь не втратить в динаміці, та кількість гачків задля утримання уваги читачів зросте :)
Юлій Череп, Та звісно мені цікава думка інших авторів та читачів))) Я просто розповів, так би мовити, зі своєї сторони) Звичайний діалог)))
Так, ви маєте рацію, з тавтологією є деякі проблеми. Намагаюся повільно їх викорінити. На жаль, одразу все прибрати не виходить(((
Почав читати, в другій главі говориться про те, що в містечку проблеми зі зв'язком, а терміналом у кафе розрахуватися вдалося. Цікаво, то лише для приїжджих така "акція" з заглушенням мережі? Дивна поліція, дивні люди :)
Юлій Череп, Ну так зв'язок то таке, зараз є, через 5 хвилин немає))) Усіляке буває)))
Дякую, талановитий авторе, за чудовий роман! Я отримала неймовірне задоволення від його читання і насолоджувалася кожним рядком, вишуковуючи деталі та паралелі з іншими Вашими творами. Цікава історія Андрія, який розкрив таємницю міста, постійно тримала в напрузі, а круті повороти сюжету до кінця не давали зрозуміти, що ж відбувається насправді і хто населяє містечко. Ну і любовна лінія (я ж дівчинка, мені треба))) Дуже по-чоловічому, але від того ще більш красиво описано, як розвивалися стосунки героїв і як Андрій в результаті прийшов до свого рішення. Дякую за таку глибоку працю і чекаю зустрічі з героями у наступному Вашому творі. Вона ж буде, ця зустріч? А Вам бажаю натхнення і багато-багато поціновувачів Вашого таланту! Шлю обіймашки)))
Дмитро Євтушенко, Та досить вже! ))) Бо я ж не дочекаюся! ;)
Почав чиати! Інтригуюче!
Анотація просто топчик, обіцяю прочитати, як тільки закінчу свою книгу))) до речі, запрошую вас оцінити мої книги)
Amilazka, Дякую)
Як буде час, зазирну)
Анотація зацікавлює, обкладинка додає містичності, тому додаю до бібліотеки й коли прочитаю, поділюсь враженнями. Успіхів й багато задоволених читачів.
Айрін Ван, Дякую!) Сподіваюся вам сподобається ця історія)
Додала до бібліотеки. Добре, що книга завершена, бо люблю саме завершені твори. Поки точно сказати не можу, але жанр той, що мені подобається.
Наталія Ковган, Ну трохи любовної лінії буде, але вона другорядна.
Мені трилери та містика теж подобається))) Дайте більше загадок і чогось незрозумілого...)
Анотація зацікавила. Додала до бібліотеки.
Alesia, Ви прийняли вірне рішення))
дуже цiкаво, взяла вашу книгу на читання. сподiваюсь, що вона нiкуди не зникне, доки читатиму))
Олеся Мрійниця, Більше прибирати не збираюся) можете спокійно читати)
І знову я до вас у гості) Марафон мотивує на продовження читання) Почну з мінусів:
1. Багато тавтології. Мені інколи око різало одне й те ж саме слово впродовж абзацу)
2. Багато русизмів. Я читала, що ви їх виправляли вже, але ж ваша книга все ще недостатньо відредагована. Це шкодить зануренню в сюжет.
3. Є одруківки. Раджу перечитати ще раз) Або пошукати редактора, який зробить все за вас. Мене, наприклад, безкоштовно редагує один чоловік, бо йому це подобається)
4. Поведінка Андрія мені все ще не подобається.)))
Плюси:
1. Нарешті в мене починають з'являтися передбачення. Я в трилерах завжди намагаюся вгадати що ж відбувається зазделегідь) Наразі думаю, що він насправді потрапив в аварію, а це все йому в комі сниться хд
2. Мене інтригує розвиток подій.
3. Сюжет затягує)
Раджу відредагувати ще раз текст. Розумію, що роботи достатньо. Але це ж ваша дитина) Треба вдосконалювати її) Я й сама час від часу редагую книжки, хоча тексту там багатенько) Редактор взяв лише 1 книгу) А інші маю я сама копирсати)
Діана Козловська, Я цією програмою теж користувався. Витратив майже місяць на теж, щоб власноруч перебрати. А потім, те що вийшло, ще й через цю програму пропускав. Тож, як бачите, програма не все піймала.
Але такі фрази, наприклад як "мурашки по коже", в українській мові не правильно писати, як "мурашки по шкірі", більш доцільно "гусяча шкіра". Ось з цим я зараз намагаюся боротися.
Дякую, що збираєтесь повернутися) Мені дуже приємно)
Продовження)
У вас є часто нестикови в описі часу - то минулий час, то теперішній, іноді по два часи в одному реченні. А треба вже або те, або те обрати)
І останнє - пишете добре, але є така як би пастка для авторів (я раніше також в ній була) - це занадто детально описувати неважливі речі. Весь перший розділ про ситуацію в офісі можна було описати в чотири рази коротше. Там немає ніяких дій, лише описання причин роздратування героя. Вже на другій сторінці все зрозуміло, а воно триває 4 сторінки. Є такий прийом у письменників - взяти і скоротити главу в кілька разів. Якщо сенс після цього не втрачається - то не було сенсу так все розписувати. Тому рекомендую швидше переходити до подій і менш детально розписувати такі моменти як робота, дорога і т.д., якщо на сюжет всі ці деталі не впливають.
Підписалась на вас, давайте дружити! Бажаю вам натхнення!
Дмитро Євтушенко, Так, діалоги прекрасно розкривають характер, я не про них. А наприклад про те, що про переживання за відпустку майже тими ж словами написано в кількох місцях першого розділу. Тобто читач це вже зрозумів, а воно повторюється і повторюється, наче мантра) Так, язнаю це почуття, коли збираєшся у відпустку, і тут тобі накидують купи роботи) І все ж кожну думку героя, яка постійно повторюється, можна не озвучувати. Але вирішувати вам)
Привіт. марафон) Три зірочки кажуть, що критики атвор не боїться, тому вона буде. Та почнемо з гарних новин. У вас безперечно є талант розповідача історій. Іноді відкриваєш якусь книгу, і одразу мізки ламаються, купа складних речень, одразу купа героїв, нічого не зрозуміло. У вас же одразу знаймишся в нормальному темпі з героєм, одразу за якимись фразами та описами вимальовується його характер, те, чим він живе, тобто одразу читач поринає туди, всередину того, що відбувається. Це, я вам чесно скажу, величезний плюс, і дуже у багатьох авторів він відсутній. Вони можуть писати купу тексту, та читати те неможливо. У вас навпаки - оповідання ллється, картина замльовується, все зрозуміло і близько читачеві.
Далі трошки критики. У вас багато русизмів. Тобто коли дослівно перекладаєш з російської на українську. Але багато виразів, якщо їх дослівно перекласти, вони так в українській не вживаються. Наприклад "то й діло", "Той річ", "перепросити вибачення" - тут або перепросити (це й є вибачитись) або попросити вибачення. І таких моментів досить багато. ЩОб їх не було, треба багато читати українською та фільми дивитись українською, тоді з'явиться набір оцих фраз, які в укр звучать інакше
Дмитро Євтушенко, Ну, можна замінити на щоразу, постійно, кожного разу, завжди... ) Можна дивитись синоніми на спец сайтах, коли не вдається підібрати слова. Успіхів, я в вас вірю!
Вітаю, прочитала 3 розділі (за правилами марафону), ділюся враженням.
З першої ж частини мені не сподобався головний герой. Дорослий чоловік, який поводиться, як дитина. Він, як на мене, трохи пихатий. Ображається (чомусь) на колег, тільки тому, що йому роботу дали перед відпусткою. Так, це безумовно прикро, але такої реакції я не очікувала. Чому зриватися на колег? Вони нічого не робили. І з приводу його ставлення до жінки-колеги не зрозуміло. Виглядати охайно та гарно це погано? Журналістам треба бути сірими мишами? Далі. Поїхати в дорогу (в якій він був досить часто) і не взяти їжі — дурість. Таке можуть утнути підлітки, бо батьки про це завжди піклуються. Якщо забув та спішив, то про це ні слова. Подорожі завчасно плануються. У третій частини дуже нуднувато читати про описи хостела, до речі в тексті є одруківка (один раз ви костел написали). Трішки цікаво, що буде далі та що за містика буде відбуватися. Містику я люблю, а жахи (якщо вони будуть) особливо. Можливо, якось дочитаю)
Діана Козловська, Дякую)
Марафон “читання за обміном” продовжує моє знайомство з авторами Букнету.
Отже містичні дивовижі з вампірами, некромантами і привидами.
Аби не дерев’яний стиль, мені може б і сподобалось. Було цікаво дізнатися, чим же вся ця катавасія закінчиться, а це означає що автор може зловити на гачок таких читачів, як я.
Але ж стиль!
Найкращі цитати:
“очі бігали то вправо, то вліво”
“він нагострив вуха і почав прислухатися”
Менш феєрично виглядає “меню, в якому були написані не тільки назви трав, а й ще їх фотографії”, дівчина, що одягнена в плаття вище колін і брюки.
Ще зацікавила одна фігура на обкладинці — бородатий чоловік на велосипеді. В тексті жодного велосипеду немає. Якби він був, то міг би вирішити проблему достатньо швидко. Містечко недалеко від Одеської траси. Чкурнув би одразу назад на велосипеді, підняв би зв’язки в дорожній поліції, щоб скоріше знайшли машину, а потім ще й кримінальну поліцію задіяв і кирдик вампірам. Вони ж чаклувати не можуть. В містечко в'їжджай, в'їжджай.
Дмитро Євтушенко, На початку він розрахувався карточкою, що означає навність інтернету в містечку. Може йому б і не дали виїхати і скористатися інтернетом, але в тексті немає таких спроб, ніби герой про це не думає.
Твір просто чудовий. У автора справді є талант (чи то уміння та досвід) до письменництва. Одна з найкращих книг у жанрі міського фентезі, серед прочитаних мною. Дякую вам за чудово проведений час та окремо за ваші поради. Особливо приємно та якісно переданий внутрішній світ героя, він відчувається справді живою людиною а не, як часто буває, простим спостерігачем закинутим у круговерть подій. Точно підпишусь та продовжу читати ваші твори, які, до речі, мені особливо підходять для читання в дорозі.
Удачі та натхнення у вашій творчості)
Володимир Захарченко, Дякую вам за такі приємні слова) Дуже радий, що вам сподобалося)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати