Анотація до книги "Дзеркілля"
Кожного року молодий журналіст Андрій святкує свій день народження біля моря. Цей рік нічим не відрізнявся від інших.
Під час своєї подорожі він заїжджає в невеличке містечко - Дзеркілля, щоб перекусити. Типове передмістя, яке не могло нічим здивувати. Що могло піти не так?
Викрадення машини під час сніданку стало лише початком проблем, які почали з'являтися. Намагаючись розібратися з викраденням, Андрій зустрічає людей з дивною порцеляновою шкірою. А в старих записах газет він знаходить згадки про дивні зникнення людей. Андрій навіть не підозрює, які страшні таємниці приховує місто і його жителі. І на що доведеться піти, щоб дізнатися істину.
https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1677513993_39.jpg
13 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиІ знову я до вас у гості) Марафон мотивує на продовження читання) Почну з мінусів:
1. Багато тавтології. Мені інколи око різало одне й те ж саме слово впродовж абзацу)
2. Багато русизмів. Я читала, що ви їх виправляли вже, але ж ваша книга все ще недостатньо відредагована. Це шкодить зануренню в сюжет.
3. Є одруківки. Раджу перечитати ще раз) Або пошукати редактора, який зробить все за вас. Мене, наприклад, безкоштовно редагує один чоловік, бо йому це подобається)
4. Поведінка Андрія мені все ще не подобається.)))
Плюси:
1. Нарешті в мене починають з'являтися передбачення. Я в трилерах завжди намагаюся вгадати що ж відбувається зазделегідь) Наразі думаю, що він насправді потрапив в аварію, а це все йому в комі сниться хд
2. Мене інтригує розвиток подій.
3. Сюжет затягує)
Раджу відредагувати ще раз текст. Розумію, що роботи достатньо. Але це ж ваша дитина) Треба вдосконалювати її) Я й сама час від часу редагую книжки, хоча тексту там багатенько) Редактор взяв лише 1 книгу) А інші маю я сама копирсати)
Діана Козловська, Я цією програмою теж користувався. Витратив майже місяць на теж, щоб власноруч перебрати. А потім, те що вийшло, ще й через цю програму пропускав. Тож, як бачите, програма не все піймала.
Але такі фрази, наприклад як "мурашки по коже", в українській мові не правильно писати, як "мурашки по шкірі", більш доцільно "гусяча шкіра". Ось з цим я зараз намагаюся боротися.
Дякую, що збираєтесь повернутися) Мені дуже приємно)
Продовження)
У вас є часто нестикови в описі часу - то минулий час, то теперішній, іноді по два часи в одному реченні. А треба вже або те, або те обрати)
І останнє - пишете добре, але є така як би пастка для авторів (я раніше також в ній була) - це занадто детально описувати неважливі речі. Весь перший розділ про ситуацію в офісі можна було описати в чотири рази коротше. Там немає ніяких дій, лише описання причин роздратування героя. Вже на другій сторінці все зрозуміло, а воно триває 4 сторінки. Є такий прийом у письменників - взяти і скоротити главу в кілька разів. Якщо сенс після цього не втрачається - то не було сенсу так все розписувати. Тому рекомендую швидше переходити до подій і менш детально розписувати такі моменти як робота, дорога і т.д., якщо на сюжет всі ці деталі не впливають.
Підписалась на вас, давайте дружити! Бажаю вам натхнення!
Дмитро Євтушенко, Так, діалоги прекрасно розкривають характер, я не про них. А наприклад про те, що про переживання за відпустку майже тими ж словами написано в кількох місцях першого розділу. Тобто читач це вже зрозумів, а воно повторюється і повторюється, наче мантра) Так, язнаю це почуття, коли збираєшся у відпустку, і тут тобі накидують купи роботи) І все ж кожну думку героя, яка постійно повторюється, можна не озвучувати. Але вирішувати вам)
Привіт. марафон) Три зірочки кажуть, що критики атвор не боїться, тому вона буде. Та почнемо з гарних новин. У вас безперечно є талант розповідача історій. Іноді відкриваєш якусь книгу, і одразу мізки ламаються, купа складних речень, одразу купа героїв, нічого не зрозуміло. У вас же одразу знаймишся в нормальному темпі з героєм, одразу за якимись фразами та описами вимальовується його характер, те, чим він живе, тобто одразу читач поринає туди, всередину того, що відбувається. Це, я вам чесно скажу, величезний плюс, і дуже у багатьох авторів він відсутній. Вони можуть писати купу тексту, та читати те неможливо. У вас навпаки - оповідання ллється, картина замльовується, все зрозуміло і близько читачеві.
Далі трошки критики. У вас багато русизмів. Тобто коли дослівно перекладаєш з російської на українську. Але багато виразів, якщо їх дослівно перекласти, вони так в українській не вживаються. Наприклад "то й діло", "Той річ", "перепросити вибачення" - тут або перепросити (це й є вибачитись) або попросити вибачення. І таких моментів досить багато. ЩОб їх не було, треба багато читати українською та фільми дивитись українською, тоді з'явиться набір оцих фраз, які в укр звучать інакше
Дмитро Євтушенко, Ну, можна замінити на щоразу, постійно, кожного разу, завжди... ) Можна дивитись синоніми на спец сайтах, коли не вдається підібрати слова. Успіхів, я в вас вірю!
Вітаю, прочитала 3 розділі (за правилами марафону), ділюся враженням.
З першої ж частини мені не сподобався головний герой. Дорослий чоловік, який поводиться, як дитина. Він, як на мене, трохи пихатий. Ображається (чомусь) на колег, тільки тому, що йому роботу дали перед відпусткою. Так, це безумовно прикро, але такої реакції я не очікувала. Чому зриватися на колег? Вони нічого не робили. І з приводу його ставлення до жінки-колеги не зрозуміло. Виглядати охайно та гарно це погано? Журналістам треба бути сірими мишами? Далі. Поїхати в дорогу (в якій він був досить часто) і не взяти їжі — дурість. Таке можуть утнути підлітки, бо батьки про це завжди піклуються. Якщо забув та спішив, то про це ні слова. Подорожі завчасно плануються. У третій частини дуже нуднувато читати про описи хостела, до речі в тексті є одруківка (один раз ви костел написали). Трішки цікаво, що буде далі та що за містика буде відбуватися. Містику я люблю, а жахи (якщо вони будуть) особливо. Можливо, якось дочитаю)
Діана Козловська, Дякую)
Марафон “читання за обміном” продовжує моє знайомство з авторами Букнету.
Отже містичні дивовижі з вампірами, некромантами і привидами.
Аби не дерев’яний стиль, мені може б і сподобалось. Було цікаво дізнатися, чим же вся ця катавасія закінчиться, а це означає що автор може зловити на гачок таких читачів, як я.
Але ж стиль!
Найкращі цитати:
“очі бігали то вправо, то вліво”
“він нагострив вуха і почав прислухатися”
Менш феєрично виглядає “меню, в якому були написані не тільки назви трав, а й ще їх фотографії”, дівчина, що одягнена в плаття вище колін і брюки.
Ще зацікавила одна фігура на обкладинці — бородатий чоловік на велосипеді. В тексті жодного велосипеду немає. Якби він був, то міг би вирішити проблему достатньо швидко. Містечко недалеко від Одеської траси. Чкурнув би одразу назад на велосипеді, підняв би зв’язки в дорожній поліції, щоб скоріше знайшли машину, а потім ще й кримінальну поліцію задіяв і кирдик вампірам. Вони ж чаклувати не можуть. В містечко в'їжджай, в'їжджай.
Дмитро Євтушенко, На початку він розрахувався карточкою, що означає навність інтернету в містечку. Може йому б і не дали виїхати і скористатися інтернетом, але в тексті немає таких спроб, ніби герой про це не думає.
Твір просто чудовий. У автора справді є талант (чи то уміння та досвід) до письменництва. Одна з найкращих книг у жанрі міського фентезі, серед прочитаних мною. Дякую вам за чудово проведений час та окремо за ваші поради. Особливо приємно та якісно переданий внутрішній світ героя, він відчувається справді живою людиною а не, як часто буває, простим спостерігачем закинутим у круговерть подій. Точно підпишусь та продовжу читати ваші твори, які, до речі, мені особливо підходять для читання в дорозі.
Удачі та натхнення у вашій творчості)
Володимир Захарченко, Дякую вам за такі приємні слова) Дуже радий, що вам сподобалося)
Автор одразу кидає читача в рутину героя. Вже після кількох абзациків ти відчуваєш ту втому Андрія - гарно передано!
Цікаві фішки зі сном головного героя книги - як на мене, то, напевно, це чи не найбільш інтригуючі сцени в тексті.
Дзеркілля ж має свою, особливу ауру. Немов відокремлене чимось майже непомітним на перший погляд від іншого світу.
Поки що я закінчив 3 глави, але обов'язково продовжу читання.
Автору - натхнення!
Джавелін Байрактарович, Дякую вам за коментар)
Фішки зі сном ще будуть далі в тексті. Хоча більш детально вони будуть розкриті у іншій історії, яку я буду викладати.
Доволі моторошний та вдалий прийом, на мій погляд - помістити містичну складову у повсякдення. Добре знайоме читачу повсякдення, до того ж. Багато хто їздив у відпустку на море саме тією дорогою. Хоча, як на мене, на Окко непогано готують, не тільки хот-доги та бургери))
Таємниче селище одразу викликає підозру, точніше поведінка його жителів. Мені також було моторошно, коли Андрій їхав з поліцейськими до хостелу. Та ще й підозру викликає, що сам хостел не виглядає заселеним - за увесь час Андрію там не зустрілося мешканців.
Сам головний герой, якщо чесно, не викликав приємних почуттів. Видно, що він дуже втомився, а тут ще й начальник чуть не зламав плани, але вишкірятися на колег за те, що не вмієш сказати «ні» та відстояти свою особистість… ну таке. Сподіваюсь, ця історія навчить його людяності) Якщо він не перетвориться в фіналі на порцелянову ляльку (майнула така думка))
Злата Соловей, Дякую за коментар) Насправді Андрій гарний хлопець) Ця сварка була показана для того, що він може робити гарно свою роботу навіть в екстремальних умовах)
І мені здається, що в усіх бувають такі моменти з колегами. Просто дуже важливо, щоб людина сама зрозуміла, що була не права. Особливо, якщо зірвалася по якійсь дурниці.
Цікаво! Початок трохи нагадав "Діти Кукурудзи" Стівена Кінга (дорога, автівка, радіо...), але потім акценти зсуваються. Місце події нагадує вже не американську глубинку, а типове пострадянське містечко зі своєю провінційною містикою. Але акценти знову змістилися, і оповідання вдруге почало розгортатися не за очікуваними штампами.
До речі, в описі номеру хостелу ну дуже часто трапляється слово "невеличка"))
Павло Тульський, Я зрозумів, що це не докір)) просто вирішив пояснити, що такі переходи і для мене цікаві, тож я їх по можливості використовую))
Дуже цікава анотація. Певно, і книга захоплива. Така ідея заслуговує більшого рейтингу. Мабуть, ви полінувалися заявити про книгу в соціальних мережах. В Фб є групи, де можна знайти свою аудиторію.
Дмитро Євтушенко, То не дієвий спосіб ви обрали. Повірте, варто зареєструватися в ФБ, я б вам скинула групи, де про вас могли б дізнатися інші. Підказала б те, що не розумієте. Колись так само і мені підказали інші автори. Справа ваша, просто шкода, що про таку книгу ніхто не знає.
Дякую за чудову і таку захоплюючи книгу. Творчого натхнення.
Наталия Антонюк, Дуже дякую! Радий, що вам сподобалася книга)))
Шановні читачі, я буду вдячний, якщо ви напише свої враження щобо твору. Щоб у майбутньому я міг робити історії ще кращими. Заздалегідь дякую!
На конкурс приймаються твори у жанрі "фентезі". Ви можете повторно заявити твір на конкурс, просто скасуйте заявку для участі в конкурсі, виправте недоліки і подайте заявку знову. Це можна зробити на сторінці конкурсу, потрібно знайти свою книгу і відхилити заявку.
Букнет, Доброго дня, виправив!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати