15 277
Анотація до книги "Karikoff"
Історія про молодого бізнесмена, який нарешті зустрів своє кохання. Чи погодиться його обраниця на стосунки з одруженим чоловіком? Чи наважиться він змінити життя? Чи прийме рішення розлучитися з дружиною та зробити пропозицію коханій дівчині? Чи повідомить його кохана про свою вагітність? Як розпорядиться доля їхніми життями? Чи дізнається батько про існування дитини? І що зробить товариш на згадку про друга? На всі ці питання ви знайдете відповіді в новому романі, заснованому на реальних подіях. Бажаю приємного прочитання!
Зміст книги: 24 глави
27 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТака душевна історія зачепила до сліз...Дуже жаль Андрія... Добре,що Христина знайшла своє щастя і зуміла побудувати своє життя. Дякую за Вашу творчість і подаровані емоції. Натхнення Вам і удачі
Татьяна Приходько, Дуже вдячна за ваш коментар та за щирі побажання!❤️
Андрій Каріков...
Людина з відкритою душею,щедрий,щирий з друзями..
Обираючи свою долю схибив.Тому що супутниця життя ну зовсім не для життя:лінива,жадна,розбещена батьком,неспів
Оксана Морус, Дуже вдячна вам, Оксано, за розгорнутий відгук! Я теж захоплююся Iсмаïлом та його батьком, то треба мати величезну душу для такого вчинку. Щодо друзів Андрiя, то вони нiколи й не були близькі з Христиною. Та й вона сторонилася усiх, скриваючи вагiтаiсть. Лише повідомили про трагедію, щоб не чекала.
Дякую за цікаву книгу і бажаю натхнення
Nadya, Вдячна вам за коментар і добрi побажання!
Дякую за дуже цікаву книгу!
Кара Дженерс, Вдячна вам за коментар! Заходьте ще, в мене багато цікавих творів. Наприклад, пропоную «Джекпот».
Сподобалась подача твору)
Пропоную подружитись як письменники, можете ознайомитись і з моїми книгами)
Єгор Скріверра, Дуже дякую! Обовʼязково подружимося!
Отже, те, що хотіла сказати ) Загалом вся історія вийшла як візерунок - коло з рестораном, повідомлення про смерть, яке спровокувала народження, коло, яке описала ікона мале не всім по всім знайомим і повернулася назад; знову-таки, смерть Андрія і його продовження в дитині.
Думаю, Христині все ж боляче згадувати Андрія і обдумувати цю "фантомну історію", як Зіна деколи, але зараз подумала -- мабуть, це гірше було б, якби "фантомною історією" став саме Ісмаїл. В перший приїзд вони не спілкувалися, але хіба мало, Андрій би вижив, а Ісмаїл не витримав, почав їздити, ніби в справах, ділові вечері разом, се да те, вічливий, коректний, лагідний, дивиться сумно й виразно, а Андрій починає все більше проявляти себе єдиним решалою, який взагалі не здатен сприйняти іншу точку зору і чужі потреби, бо певні тенденції у нього такі намічалися. Не впевнена, що в такому випадку Христина пішла б на зраду, але сум про цей варіант фантома можливо, був би більшим (хоча можливо, фіналом вийшов би плюс-мінус "Тетянин день").
Грайворона, Дякую за прочитання та ваші коментарі! Так, згадування про «Тетяни день» було б цілком можливе в решті решт.
Приємно було подивитися на обидві родини. Різні види щастя, але кожне по-своєму тепле. Щодо минулого обох жінок -- чомусь наводить на думки, що стазіса взагалі не існує. Все міняється, і це життя. Цікава до речі ідея таких фантомних життів, що не збулися, причому там і там через смерть чоловіка.
Історія дуже багатогранна вийшла. Сьогодні ще хочу загалом відписатися трохи пізніше, тільки сформуюю думки )
Грайворона, Щиро дякую! Так, певна паралель між життями цих жінок існує. Але в обох випадках зміни відбулися на краще. Про паралель фантомного життя справді цікава тема.
Дуже тепла і зворушлива глава ) Є в Кристині щось, що змушує чоловіків готувати їй їжу. Прям сам опис дуже смачний вийшов.
Ісмаїл приємне враження справляє, дуже спокійна, лагідна і толерантна людина. Тут вже важко сказати, але є вірогідність, що це, може, навіть кращий вібір для неї. Андрій при всіх його позитивних рисах все ж був набагато більш директивною людиною, і як показує історія з переїздом, з вкрай невеликою повагою до чужих особистиних кордонів, а враховуючи м'якість самої Кристини, ця директивність би тільки міцніла і бозна, в які форми в подальшому б вилілась.
Хоча вибирати каблучки Адрій все ж умів краще )
Грайворона, Ваша правда, турок бiльше пiдходить до характеру дівчини. А з Карiковим вона б могла завжди буди подавленою особистістю без права голоса, хоча може і коханою. Але кохання то така річ, що швидко минає, та на зміну їй має зоставатися повага. Дуже дякую за комент та прочитання!
У Клавдії складна і цікава доля; втім, думаю, вона своє завдання виконує гідно. І настоятелька молодець, не зашорена.
Загалом, як би це пояснити, у мене враження, що, є, божественна... сутність? воля? - це щось на кшталт лампи, яку релігія намагається закрити плотним абажуром з лише кількома дірочками, через які дозволяє (!) цьому світлу проходити. Знову-таки тут згадується Знахар та інквизіція (і скільки таких вимпадків реально було, на жаль, з меньш щасливим фіналом).
Вчити мову заради коханої -- це мужній і зворушливий вчинок ) І батько Ісмаїла молодець, щедра людина.
Сумно замкнулося коло з цим рестораном. Загалом така собі ілюстрація прислів'ю "не так сталося, як гадалося" (
"Не тому ти заздриш" - оце точно
Грайворона, Дякую! Ой, як ви точно висловились про релігію! Точніше неможливо було б описати. Я гадаю так само.
Ікона Андрія прям туром прошлась по всім, і щось, я бачу, ніхто геніальний задум не зацінив (втім, не дивно).
Зіна дуже тверезо мислить стосовно всіх цих речей. "Народ не розбере святого" - це точно, а якщо й розбере, хто намальований, то що? Подивитись тільки, кого зараз реально канонізують. Ікона Пригожина, мама миа.
До речі, ще про Зіну -- "водою плюхну" - така сімейна милота та безпосередність.
Та-а, пологи вийшли екстремальними. І така містичність відчувається в тому, що саме повідомлення про смерті їх спровокувало. Такий собі круговорот життя в дії.
Грайворона, Дякую! Так, iсторія не закiнчується на гибелі Карiкова та Сашки, а має продовження. Про iкони то ви точно сказали. А Зiнка - чиста душа, тому й бачить тверезо всі ці непотребства. А про пологи… одне життя закінчується, друге починається на зміну йому, це продовження життя.
Пані Клава таки дуже цікавий персонаж.
А повідомляти людям про загибель рідних -- то, думаю, взагалі жах. Для Кості, певно, навіть краще, що він не знав про вагітність Кристини. Це по суті нічого не змінило б, а йому було б важче в рази.
Грайворона, Думаю, новина про вагітність дуже б все ускладнила, причому для всіх. Тож Христина прийняла краще рішення і замовчала про дитину.
Баба Клава безсумнівно цікава персона з важким тягарем та відповідальністю.
Дякую за коментарі! Цікава ваша думка загалом про сюжет, коли дочитаєте до кінця.))
Аж самій болить від відчуття цієї прірви, коли і одна сторона відчайдушно чекає на порятунок, і інша її так само відчайдушно шукає і робить все можливе, щоб знайти --- а між ними оці всі халатність, байдужість і юридична плутанина. Ті, хто шукають, самі не крижаній воді, звісно, але їх стану не позаздиш так само :(
Грайворона, Дякую, це дійсно трагедія.
Умовно розумію тих людей, що розплакалися при вигляді супа. Мабуть, цей час очікування на порятунок двома сторіччями здався.
Капітан таки феєрічний слимак (
А з «Вони врятовані» -- це просто трагедія. Така жахлива прихована від оточуючих драма.
Грайворона, Дякую! Вважаю насправді найбільшою трагедією випадок Германа.
Час в очікуванні тягнеться дуже повільно, нiби у паралельному світі. Далі ще буде…
Жахлива смерть у Андрія все ж таки. І красномовний тут вийшов символ хреста, тобто такої його варіації, яка насправді тільки обтяжує та заважає.
А от поламані зуби заради життя, в тому числі інших людей -- то теж крутий і життєзатверджуючий символ. Як і виживання переважно за рахунок того, що зайнятий рятуванням інших людей. Повторюсь, дуже подобається Дмитро.
Грайворона, Про обтяжуючий образ хреста ви точно побачили! А Дмитро безумовно герой. Дякую!
Жахливе насправді катування. Стан, коли чекаєш чогось "ось-ось" дуже нерви вимотує, навіть коли життя (та і взагалі нічого важливого) від цього ніяк не залежить, а коли так, та й ще не літо, м'яко кажучи, це просто пекло.
Особливо тут шкода Сашка -- такий злий жарт від долі, щоб пережити воду і при цьому померти вже після хоч і дуже умовного, але порятунку.
Дмитро молодець, мені дуже подобається, як гідно він себе поводить.
Грайворона, Дякую! За Сашка дiйсно дуже прикро. Про катування очікуванням теж, думаю кожна людина має такий досвід. Але ж у таких умовах, де на кону власне життя, очікування набуває іншого значення.
Там будуть ще розкриватися характери інших людей в надзвичайних умовах. Одним словом, далі буде…
Все ж таки екстремальні умови чудово проявляють сутність людини. І загалом показово, що капітан, який був найбльш розслаблено-впевненим, першим і пішов догори дригом в емоційному плані.
А загалом важко навіть уявити всі ці жах і розпач. Дуже сильно вони прописані.
Грайворона, Дякую! Так, капiтан турбувався лише про себе, та й команда теж пiд стать капiтановi. Один лише помiчник мав людяність.
Ох, яка життєва історія! Я памʼятаю ті часи, життя дійсно було таким. Дуже колоритні персонажі і неймовірний сюжет. А якщо брати реальні події, то й зовсім захоплива книга. Раджу до прочитання! Вона буде цікава і жінкам і чоловікам теж. Подяка авторці!
Anatol Teslenko, Дуже дякую за коментар! Приємно усвідомлювати,, що мою книгу читають й чоловiи теж.
Ех, перше дихання смерті :( Скільки всього у багатьох галузях іноді дійсно тримається на авось і недоречному оптимізмі - це дійсно жах.
Тип з діамантами - це, по-моєму, взагалі еталон і квітесенція такого ставлення до життя. Я розумію, що важкі часи, але ставити на кон життя людей, який любиш, навіть заради них самих - то як на мене, якийсь вкрай схиблений тип любові. Цікаво, що думала про такий спосіб заробітку його дружина. Не факт, що була 100% проти, характери різні, але...
А щодо капітана, до речі — надмірена упевненість в чомусь, це здається, один з найбільш небезпечних різновидів професійної деформації, ех.
Грайворона, Про надмiрну упевненiсть ви цiлком правi. Щодо Германа, то вiн не уявляв усього жаху такоī гарантiī, на словах це звучало iнакше, а коли трапилася катастрофа, от тiліки тодi дiйшло до чоловiка страшне значення слова «гарантія». Вiн вважав, що не збирався втiкати з грошима, тож нiчого родинi й не загрожувало, але ж форс-мажору не врахував.
Ох вже ці прикраси з серії дорохо-бохато ) До речі, Андрій таки тут молодець, вже ж проявив і смак, і увагу до власне самої Кріс.
Ці їх надії на майбутнє і переживання стану «чистого листа» такі зворушливі та сумні водночас.
Грайворона, Закоханий чоловік здатний на серйозні вчинки. Але часом бажання та дiйснiсіть розходяться. Дякую за коментар!
Мде, традиції таки собі. Бідолашна Кріс-2, шож на неї сиплеться все, як не качка, так суп.
До речі, перевірка за надійністю не думаю що 100% вірна - врешті-решт, це може бути просто сила волі та рішучасть у досягенні мети ;) Ну як хлопців у всяких племінах випробовують )
А загалом зараз уявила собі бенкет, де зітнулася купа подібних національних традицій. Хтось пропонує дівці такий гидотний суп, а йому гарбузякою в пику р-р-раз!
А загалом ход був такий... тонко-східний, ага.
Грайворона, Так ото ж чоловіки i вигадали для жiнок такi випробування, щоб помститися. ;)))
Та, картина в стилі "очікування та реальність". Насправді уявляю збентеження Андрія -- воно завжди соромно, коли хочеш людині свято влаштувати, а щось йде не так, а плюс його природне тяжіння до понтів і всього найкрутішого ще помножують все на богзна стількі разів.
Бідолашна Крис, тут я навіть не увляю всю глибинину мерзотності стану. Втім, вона героїня, що при всьому цьому ще добре тримається. І Андрій тут таки великим молодцем себе показав, що так допомагав.
Грайворона, Так, щодо понтів це правда, його природная склоннiсть. Христина тримається гiдно. Андрiй поводиться як дійсно закоханий чоловік. Далі буде більше… Дякую!
Щодо церкві -- то взагалі реалізм 100%, на жіль. Читала, одразу згадувала всі ці ікони януковича :/ І колишню сусідку, яка працює в церкві, і яка відмовила інший погано ходячій сусідці замовити помінальну на чоловіка, бо ті кілька гривень не в ту церкву хотіла ввідати, що треба. При чому людина дуже любить всіх повчати духовності з високої табуреточки, ага.
А у Андрія щодо віра епічна каша в голові щодо религії ) Втім, думаю, як і у багатьох досі. Згадую маминих знайомих, які у всіх цих вайберах шлють тонни листівочок з бльосточками на рілігні свята, при цьому суть їх зазвичай не можуть пояснити.
Грайворона, Про листiвки з вайберу - в самiсеньку точку попали! Так, люди у своїй більшості навіть не замислюються над такими питаннями. Мабуть, так жити простіше. А тих, хто повчає духовності, але сам робить протилежні вчинки, немов фарисеї, я теж багато зустрічаю. Дякую за прочитання та коментар!
Так, з чим розлученням відносно до дитини важке питання. Ті здорові сімейні стосунки, що вона бачила, з хапанням за горло, то така собі рольова модель.
Андрій молодець, що хоч взагалі про це думає.
Грайворона, Бiдолашна дитина, яка на все це дивиться, адже вона любить обох батьків. Нездоровi стосунки не йдуть на користь дітям взагалі. Дякую за коментар!
Для мене глава цікава тим, що геть вибиває з зони комфорту й загалом штовхає на якісь, не знаю як сформулювати, емоційні переосмислення ) Вірогідно, у мене відчуття "власної території" надто загострене, і спроби без дозволу брати речі або тим більше заходити в приміщення зазвичай викликає прямо спалах агресії, тобто після такого вчинку я б скоріше за все з людиною до кінця життя не розмовляла би (як мінімум).
А от Кріс в цьому плані виявилась справжньою буддисткою ) Думаю, в цьому плані вони з Андрієм ідеально одне одному підходять, бо він таки досить такий директивний товарищ, хоч і безумовно щедрий :)
Ну, тут просто знову-таки шанс приміряти на себе чужий характер. Цікаві відчуття.
Грайворона, Дякую! Якщо примiрювати ситуацію на себе, то я б теж не стерпіла такого втручання в моє життя без мого дозволу. Я точно не будистка у цьому плані.)))
Думаю, у пана Іси будуть багаті враження, екзотичні ) Прямо цікаво було б почути, як він розповідатиме про все це вдома (хоча є підозри, що якщо пробовтається про гостинність зі спиртними напоями, це кредиту буде не на користь).
Відсилання до кота в чоботах прям возрадувало, милий та смішний епізод )
Уха прям цікава, такий смачний опис. Захотілася спробувати -- іноді варю собі, але з алкоголем ще не пробувала.
А Зіна і Вовка прямо дуже добре підходять одне одному, на мій погляд. Обоє такі безпосередні )
Грайворона, Дякую! Гадаю, турок розповість лише те, що можна казати батькові, бо розмова буде вже по-трезвiй вiдбуватися.;))) Уха дiйсно смачна з невеличким додаванням водки, лише трохи, це посилює смак.
Зіна, як я вже казала, позитив ходячий :) Стосовно її готовності прибирати — в цьому, як на мене, відчувається не тільки простота, а ще якась внутрішня свобода. Знаю людей, для яких статус (вік, ще щось) можуть стати просто пасткою: типу, як я буду веселитися і пустувати, якщо я в такому/віці статусі?; ну і власне прибирання так само.
Цікаво, що Тетяна як хозяйка дома досить вправно себе показує. Мені здається, якби не ті недоліки виховання, про які говорили, вона могла б бути, як би це вірно сказати, досить хорошою дружиною. Хоча з іншого боку, зараз подумала --- якщо почитати класику, периодично у книгах фігурують круті "хозяйки салонів", які зовсім недобрі дружини. Тут складне питання, мабуть.
Гостинність Вовки така щіра і безпосередня ))
Грайворона, Дякую! Про хозяйку салону ви праві, частіше за все це показуха. Але Зiна натурально щира людина без усіляких забобонів.
Колись в одній книзі читала про рітуал «Обмін тінями», коли люди на певний час обмінувались характерами. От ця книга приблизно десь так сприймається. Цікаво подивитись на відносини з точки зору людини, у якої цінності й погляди на життя здаються максимально далекими від власних.
Тут ще, до речі, цікаво дивитись на відносити героєв, як на протилежність «Спокути» в плані цього трикутрика. Ну, жінки як би помінялись місцями, а от характер чоловіка здається дуже схожим, просто зради в іншому світлі, чи що (в том плані, що гроші=зрада і нічого не вдієш, він не винуватий).
Тетяну попри все шкода. Мені здається, з таким кримінальним батьком її просто з дитинства заформатували на відсутність якихось проявів ніжності (бо це типу слабкість), і, можливо, так само з дитинства привчили, що любов може проявлятись тільки у вигляді матераільних подарунків.
Зіна мила, щіро подобаються такі люди )
Грайворона, Дякую! Дiйсно трикутник схожий на «Спокуту», таке трапляється в житті часто, нажаль. Моральнi цiнності у кожного різні, але й насправді дивно, як приклеєна Христина покохала Сергiя з його поглядами на життя. Мабуть вона бачила в ньому тільки краще, як кожна закохана жінка, а на погане мовчки закривала очі, не бажаючи зiздаватися навіть самій собі.по Тетяну також думаю, що зростала в складних умовах та матеріальнiй нестабільності, та й нав’язані батьком цiнностi з самого дитинства далися взнаки. Але щастя заслуговує кожен, тому шкода її. А Зiна дiйсно позитивний персонаж. Яко казати до вподобань автора, то це моя улюблена героїня.)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати