Частина 10

Як з'ясувалося, турецький фабрикант був дуже вдячний своєму партнеру Карікову за такий теплий прийом його молодшого сина у себе в країні. У Андрія справді відлягло від серця! Виявилося, що Ісмаїл повернувся додому щасливий і відпочилий, з новими враженнями. Батько зробив висновок зі слів сина, що може цілком довірити Андрію велику партію товару з відтермінуванням платежу.

Що ж, мету переговорів було досягнуто. Залишалося дочекатися відвантаження, а тим часом провести незабутні три дні в чудовому Стамбулі. Тут уже Андрій не поскупиться і покаже своїй Христині, на що здатен закоханий чоловік.

Цього дня після ділової зустрічі відбулася вечеря для почесних гостей фабриканта, східна щедрість якої перейшла всі межі. Від такого надлишку страв очі розбігалися навіть у всемогутнього Карікова. Запечений молодий баранчик, шість годин томлений у печі, хюнкар бегенді з тушкованим ягням на пюре з баклажанів та імам баялди за всіма законами класичної турецької кухні вражали уяву гостей, а солодкий стіл ряснів вишуканими східними солодощами. Все було б добре, але ось традиційний тост гостю довелося виголошувати наодинці: мусульмани не п'ють, хоча для гостей, зрозуміло, подали спиртні напої. Спочатку це дещо збентежило Сашка і Дімона, але сам Андрій був у курсі ще з часів попередніх поїздок. Карікову взагалі чимало довелося поїздити країнами сходу за останні роки. Він бачив і єгипетську гостинність, і китайську буддистську культуру, і марокканську привітність, тому з розумінням ставився до культурних традицій.

За столом були присутні кілька жінок, переважно дружини турецьких фабрикантів, які брали участь у бізнес-проєкті, та їхні доньки. Чорноволосі, доглянуті жінки у вечірніх сукнях і дорогих прикрасах щебетали за столом своєю рідною мовою і сміялися, ймовірно обговорюючи нетямущих гостей. Але серед усієї пишноти жіночої краси яскравіше за всіх виділялася Христина зі своїм довгим хвилястим волоссям пшеничного кольору і великими блакитними очима. Каріков танув від щастя, спостерігаючи заінтриговані погляди, які нишком кидали на дівчину інші чоловіки. Кріс скромно сиділа поруч з Андрієм, соромлячись підняти очі. Час від часу фабрикант-батько ставив їй деякі запитання через перекладача, щоб підтримати невимушену бесіду за столом. Ісмаїл же, який сидів навпроти, намагався не дивитися на чужу жінку, як це було заведено в у мусульман, але йому це погано вдавалося. Каріков не сердився, тільки посміхався, розуміючи стан хлопця.

Як же йому, Андрію, пощастило з нею! Такий скарб вартий дорогого, особливо якщо згадати її м'який характер і добре серце. І за що йому таке благословення з небес? Невже ж за нову дзвіницю для церкви?! Ну, на це він, зрозуміло, не розраховував.

Чоловіки зібралися групою, щоб викурити сигари далеко від жінок, яким тим часом подали чай і десерт.

Турецький компаньйон звернувся до Карікова:

 — Мій син повідомив мені, що це прекрасне створіння поруч із тобою, — він вказав очима на Кріс, — твоя друга дружина. Чи це так?

Андрій повільно випустив дим сигари, подивився на турка з висоти свого зросту і зустрів його допитливий погляд прищуром своїх вузьких очей:

 — А що, хіба у вас тут, у Туреччині, заборонено мати більше однієї дружини? — усміхаючись, заявив він.

Схоже, фабрикант не зніяковів:

 — Держава дозволяє нам одружуватися тільки з однією дружиною, іслам же дозволяє мати до чотирьох дружин одночасно, — зізнався він, — щоправда, за умови, що вистачить коштів на їхнє утримання.

 — То ти сумніваєшся, що я зможу потягнути другу дружину? — засміявся Каріков.

 — Не в цьому річ, — незворушно відповів старий фабрикант, — наскільки я знаю, закони вашої країни й вашої віри забороняють мати гарем.

 — Послухай, чому тебе так цікавить моє особисте життя? Невже я порушив закони гостинності?

 — Ні, ні, що ти! Андрію, ти завжди бажаний гість у моєму домі та домі моїх синів!

 — То в чому ж справа? — намагався докопатися до істини Каріков.

 — А річ у тім, що якщо ця дівчина не дружина тобі, то я хотів би одружити з нею мого Ісмаїла. Ти помітив, як він сохне за нею?

Андрій спочатку вирішив, що не дочув:

 — Що? Ось так значить? Приїжджаєш до вас у гості з коханою жінкою, з якою плануєш створити сім'ю, а їдеш самотнім? — дорікнув він туркові.

 — Не ображайся, друже, я просто хочу зрозуміти...

 — Зрозуміти що? — наїхав на нього Каріков, якого ця розмова почала дратувати.

Фабрикант звернувся до перекладача з проханням розпитати гостя докладніше про його стосунки з Христиною і пояснити йому.

 — Скажи своєму босові, що ця жінка — моя майбутня дружина! Я вже отримав дозвіл на розлучення в нашій церкві, і після повернення ми з Христиною одружимося, — усміхаючись, вимовив він, при цьому жовна його заворушилися. — Передай ще, що я запрошую його з Ісмаїлом на наше весілля!

Ось так, під тиском обставин, Каріков нарешті розв'язав свої сімейні проблеми.

Уважно вислухавши перекладача, фабрикант кивнув головою на знак розуміння і миролюбно звернувся до Андрія:

 — Не ображайся, друже, це була пряма чоловіча розмова, без обману і хитрощів. Тепер я тебе зрозумів. Вітаю, ти зробив прекрасний вибір! — і він знову скосив очі на його Христину.

Чоловіки повернулися до столу, де чарівні жінки вже зачекалися на них. Почалася розважальна програма вечора, з національною музикою та східними танцями. Фабрикант знову звернувся із запитанням до дівчини, і цього разу Андрій не сумнівався, що той зробив це виключно з люб'язності до милої гості. Знову за столом зав'язалася невимушена розмова під красиву східну мелодію і дзвінкий жіночий сміх.

Каріков не вловив суть бесіди фабриканта і Христини, але раптом офіціант приніс страву спеціально для неї. На таці під металевим ковпаком диміла тарілка ароматного варива, що пахло часником і прянощами, схожого на суп.

 — Що це? — здивувався Андрій.

 — Суп нареченої називається! У нас за традицією цю страву підносять майбутній дружині, — відповів турок-батько. — Ісмаїл сказав мені, що ця чарівна жінка і буде твоєю другою дружиною. Сподіваюся, я нічого не переплутав?