Відволікаючи долю

— Я Себастіан.
— Сара. — відповіла дівчина.
— Дякую тобі Саро! — хлопець посміхнувся — Ти мій янгол-охоронець.
— У тебе що, уже почались марення? — серйозним тоном запитала Сара, і стривожено поглянула на хлопця.
— Ні. Просто, не бачу іншого пояснення. Ти з’явилась в найпотрібніший для мене момент.
Дівчина промовчала, згадуючи як саме стався, той “потрібний момент” і як Діана просила її, трохи відволікти цього хлопця.
Мгм, якби моїй подрузі, не сподобався б твій друг — ти б був уже мертвий. Подумала дівчина і скинула швидкість, звертаючи за патрулем поліції до лікарні.