Наче, як щасливий фінал?

— Ти як себе взагалі поводиш!? — зло бубніла Сара, відбиваючись від рук хлопця, щойно вони зайшли до будинку.

— Та наче нормально. Просто це ти якась зла сьогодні. — спокійним тоном відповів їй Себастіан.

— Це все через тебе і твій "День Народження". З нього все почалось. — сказала дівчина.

— О, так тобі все ж сподобалось "святкування"? — підколов її хлопець, натякаючи зовсім на інше.

— Ну все, зараз я покажу тобі що таке злість, і як її випускають на волю! — чітко проговорюючи кожне слово сказала дівчина, скорочуючи дистанцію між нею і Себастіаном.

— Знаєш, я зрозумів, що мене сильно заводить ця твоя "злість". — сказав хлопець на вухо Сарі, перехоплюючи її руку і різким рухом притис її до себе.

— Відпусти мене, взагалі-то тут ходять люди. — прошипіла дівчина, вказуючи на сімейну пару, що відходила від дверей вбиральні.

— Я знаю, де їх точно немає! — ніби змовник, прошепотів він їй на вухо і підняв дівчину на руки.

— Навіть не смій! — сказала Сара, щойно Себастіан заніс її в приміщення і закрив двері гостьової кімнати на замок.

— Не буду виправдовуватись, думки у мене і правда лише про те, що ти щойно подумала, але я хочу з тобою поговорити, адже ти мене уникаєш майже цілий місяць. — сказав хлопець уважно дивлячись в очі дівчини.

— Сам погодився дати мені час, аби подумати. — склала руки на грудях дівчина.

— Я вже місяць чекаю, і не знаю про, що мені взагалі думати. Чи налаштовуватись на твою відмову, чи на згоду. Це занадто важко Саро. Мені було трохи простіше, коли ти просто обірвала зв'язок між нами, а зараз я живу мрією, що завтра ти зателефонуєш мені і все ж погодишся, але з кожним днем я втрачаю цю надію. Скажи, скільки мені ще потрібно чекати? — не відриваючи погляду від Сари, запитав Себастіан.

— Я вже давно все вирішила. — спокійно відповіла дівчина.

— І чому ж мовчала?

— Зараз не час це обговорювати. Я думала, що ми вирішимо все після цього весілля. — пояснила Сара.

— Отже, вся справа була у весіллі? — Себастіан полегшено видихнув.

— Так, у мене зовсім не було часу на розмови чи побачення з тобою, тому я вирішила все відкласти.

— А сказати мені про це, ти не подумала? — важко зітхнув хлопець.

— Я не можу тобі щось нормально сказати, як тільки тебе бачу злюсь і готова прибити. — різко розлютилась Сара.

Себастіан засміявся.

— Отже, твоя закоханність в мене, вийшла на новий рівень.

— Я тебе зараз трісну! — вигукнула Сара, стиснувши кулаки.

— Почекай секунду! — сказав хлопець, зробивши крок до Сари і ніжно поцілував її — От тепер бий, є за що! — сказав він розірвавши поцілунок, але дівчина лиш усміхнулась у відповідь і потягнулась за другим поцілунком — Так, що? Ти згодна? — з надією запитав він.

— Згодна! — відповіла йому Сара.

***

Перший рік — був самим найважчим. Навчання Сари, не давало їй змоги відвідувати свого хлопця і його концерти. Ні, таку музику вона й досі не полюбила, але завжди слухала і поважала творчість Себастіана — за що він був їй дуже вдячний.

Як виявилось, у Себастіана було набагато більше часу відвідувати свою дівчину — чим він активно користувався і часто приїжджав до неї. Іноді, він навіть міг залишатись на декілька тижнів.

Так — їм було важко поєднувати стосунки з їхніми життєвими "покликаннями", але коли вони все ж нарешті бачились — це все було настільки неважливим, що їм навіть ставало смішно від того, що у них виникали такі егоїстичні думки.

Згодом, Сара закінчила своє навчання, і для початку влаштувалась в лікарню терапевтом, головним лікарем якої — виявився лікар Томсон, який з радістю прийняв її працювати.

Через півроку, дівчина набралась досвіду і стала консультувати пацієнтів в онлайн-режимі. З часом, їй став вигідним такий варіант роботи і Сара почала працювати лише онлайн.

Себастіан розумів, що вона вирішила наплювати на свою кар'єру, консультуючи лише онлайн, щоб бути ближче до нього, тому відкрив їй невелику приватну клініку, щоб вона могла в будь-який час займатись тим, що любила. І тепер їй не потрібно було шукати відмовки на роботі, щоб взяти декілька вихідних, аби бути ближче до нього, коли їй цього хотілось.

Займатись справами своєї клініки Сара могла і онлайн, тим більше у неї був замісник, який тримав все під контролем під час її відсутності, і звісно ж мав за це хорошу заробітну плату.

Так минуло цілих три роки...

— Тебе повністю влаштовує твоє життя? — раптом запитав Себастіан у Сари, що зосереджено читала щось з наукової літератури.

— Звісно ж влаштовує. — відповіла вона — А що? Чому питаєш? — Сара відвела погляд від книги і з прищуром поглянула на хлопця.

— Ну і чудово. Я радий! — відповів він і підійшов до своєї куртки, яку залишив на стільці. Дівчина знизала плечима і втратила цікавість до його питання. Тим часом, хлопець дістав щось з кишені куртки і поклав до кишені штанів.

Себастіан підійшов ближче і присів біля ліжка, на якому лежала Сара. Хлопець взяв її за руку, дівчина закрила книгу яку читала і перевела всю свою увагу на Себастіана.

— Пам'ятаєш, коли ми тільки-но почали зустрічатися, ти сказала, що якщо тебе не буде влаштовувати твоє життя ти мене покинеш і підеш своєю дорогою? — запитав він.

— Так, пам'ятаю і досі так думаю. — погодилась дівчина.

— Я не дарма про це згадав. Всі ці три роки, що ми разом, я намагався робити все так, щоб тобі було добре і комфортно зі мною. І останнім часом, я помітив, що у нас наче все добре. — говорив хлопець.

— І я тобі дуже вдячна за це! — Сара усміхнулась і ніжно доторкнулась до обличчя Себастіана.

— Саро... — хлопець опустив свій погляд — Я більше не хочу зустрічатись... — тихо почав він.

Сара затамувала подих від здивування і швидко відсмикнула від нього свою руку, після чого мовчки підвелась з ліжка.

— Ей! Я не так виразився, вибач! — Себастіан знову ухопив її за руку і зупинив, повернувши Сару обличчям до себе, на якому вже було видно сльози, він різко опустився на одне коліно — Я хочу узаконити наші з тобою стосунки. — швидко проговорив він дістаючи зі своєї кишені коробку з каблучкою — Ти вийдеш за мене? — запитав хлопець.