Розмова з сестрою

Сара не могла ніяк заснути. Чи то через біль у нозі, чи то через одного вкрай зухвалого хлопця, що ввижався їй щойно вона закривала очі.

— Бісовий ти співак. Де ти взявся на мою голову! — прошипіла Сара, дивлячись на стелю своєї кімнати.

На її телефон, несподівано прийшло смс. Спочатку, вона вирішила не звертати на нього уваги, але все ж подумала, що о такій годині, можуть писати лише про якісь важливі речі — тому дівчина неохоче стягнула телефон з нічного столику і з напівпримруженими очима відкрила смс:

*Не можу заснути. Щей досі відчуваю смак твоїх губ…*

Сара неусвідомлено торкнулась своїх губ, згадуючи ті відчуття.

В одну мить, дівчина різко прийшла до тями — прогнала ці видіння і скривилась.

Що ти розклеїлась від якогось поцілунку — немов якась малолітня? Сказала вона подумки сама собі. Хто він взагалі тобі? Звичайний хлопець, який шукає чогось новенького для різноманіття! Тобі вже вистачило одного такого. Чи ти хочеш ще разок повторити цей досвід? Заспокойся і мисли тверезо!

— Господи. Схоже, мені пора лікувати мізки! Вже сама з собою розмовляю... — сказала в голос дівчина.

Двері в її кімнату трохи прочинились.

— Ти не спиш? — тихо запитала Рейчел.

— Ні. — так само тихо відповіла Сара.

— Через ногу? Сильно болить? Чимось допомогти? — схвильовано засипала її питаннями сестра. Схоже, Рейчел щей досі відчувала свою провину, через те, що змусила Сару повести її на концерт — тому всяко намагалась їй допомогти.

— Маму розбудиш, зайди уже! — перебила її Сара.

— Ой! Я забула! — Рейчел сполохано озирнулась навколо, потім швидко закрила двері і присіла на ліжко сестри — Можна я залишусь сьогодні з тобою? — несподівано попросила дівчина.

Сара, трохи розгубилась від цього прохання, але все ж вирішила погодитись.

— Гаразд. Тільки будь обережною — не зачепи мою ногу. — попросила вона.

— Домовились! — Рейчел з переможним виразом обличчя, швидко вляглась біля сестри.

— Давно ми разом не ночували… — раптом сказала Сара.

— Ага. Щойно тобі виповнилось шістнадцять — ти одразу ж відвернулась від мене і більше не хотіла ночувати разом! — ображено відповіла Рейчел.

— Вибач. Я не думала, що для тебе це настільки важливо. З цього дня, будемо частіше ночувати разом! — пообіцяла їй Сара.

— Ну не кожного ж дня, але раз на декілька місяців можна! — радісно прошепотіла Рейчел.

— Домовились. Давай уже спати. — запропонувала Сара.

— Саро? — через деякий час запитала Рейчел.

— Що? — позіхаючи перепитала дівчина.

— Можна тебе запитати дещо особисте? — з хвилюванням у голосі попросила Рейчел.

— Дай вгадаю, хочеш дізнатись щось за Себастіана? — запитала Сара.

— Так! — сором'язливо відповіла Рейчел.

— Питай, що цікаво. — погодилась вона.

— Ти йому подобаєшся? — несподівано запитала її сестра.

— Та ні, не думаю. А з чого ти це взяла? — розгублено відповіла Сара.

— Я помітила, тоді за сніданком, як він зачаровано на тебе дивився. — зізналась Рейчел.

— Тобі, напевно, здалось. — Сара на мить затихла, а потім продовжила — Рейчел. Я розумію, що він тобі подобається і все таке, але зрозумій, він занадто дорослий для те…

— Ти що! Ні. Я просто милуюсь здалеку! Ти взагалі не розумієш, що таке бути фанаткою. — засміялась дівчина — Просто… Було б класно, якби ви були разом. Тоді б я стала самою популярною дівчиною в школі! — зітхнула Рейчел.

— Кругом ти шукаєш собі вигоду! — тихо засміялась Сара — Ні. Дякую, я на таке не згодна.

— Чому!? Він же такий класний! — заперечила Рейчел.

— Ти так говориш, лише через те, що ти його фанатка. На мій погляд — він звичайнісінький, самозакоханий, високомірний павлін. 

Рейчел приснула зі сміху.

— Але все ж, якщо він і надалі буде приходити до тебе, як ти на це реагуватимеш? — з цікавістю запитала вона.

— Просто не звертатиму уваги.

— Як на нього, можна не звернути уваги? Ти що сталева? — здивовано запитала Рейчел.

— Ні, але мені не потрібна така людина, в якої на першому місці буде лише кар’єра, а на другому — куча фанаток, які рано чи пізно будуть гріти його ліжко. Ой! Вибач! — Сара прикрила рукою рот.

— Мені вже не п'ять років, і я зрозуміла твою позицію. — Рейчел затихла на мить — Але, якщо Себастіану все ж захочеться до тебе позалицятись — знай, я не буду проти.

— От тобі й справжня сестринська підтримка! — ображено пробурчала Сара — Надобраніч!