Споглядання і нічого зайвого

— О! Ось, поглянь. — Діана показала Сарі ще один відібраний нею варіант весільної арки.

— Так, нічогенька. — погодилась дівчина.

— Ну потерпи, будь-ласка! Я хочу обрати все, що мені сподобається, а потім віддам це Ештону, і він теж обере, а далі ми розглянемо все разом і вирішимо, що саме хочемо. — тараторила Діана.

— Господи, як же все складно. — ледь не взялась за голову Сара.

— Ой! Нарешті штовхається, а то щось притих останнім часом! — Діана схопила руку Сари і з радісною усмішкою приклала її до свого живота.

— Ох, який бешкетник! — посміхнулась Сара, відчуваючи легенькі поштовхи малюка.

— Як у вас справи з Джейсоном? — раптом поцікавилась Діана.

Сара скривилась від її запитання.

— Я з ним більше не спілкуюсь.

— Чому? У вас же все було добре і йшло до "того самого"! — здивувалась Діана.

— Так, але я зрозуміла, що він мені не подобається. — зітхнула дівчина.

— Знаєш, краще зрозуміти це зараз чим витратити на це десять років життя. — підмітила Діана.

— Ага, ти права. Його не сильно це засмутило — одразу ж почав залицятись до Саманти.

— Тьфу ти. Все-таки тобі пощастило, оминути цього бабія.

— І не кажи.... — погодилась Сара.

— Ой! Саро. Здається, почалось! — вигукнула Діана схопившись за живіт.

Сара схвильовано поглянула на подругу і швидко перевела свій погляд на годинник, рахуючи перейми.

— Ну що ж, тоді, давай мені ключі від машини, їдемо до пологового! — сказала дівчина і допомогла підвестись подрузі.

***

— Просто, вилитий Ештон. Поглянь! Навіть ямочки такі ж як у нього! — все раділа свекруха Діани, показуючи дитину Сарі.

— Мамо, та заспокойся ти уже і дай Сарі його потримати! — перебив її Ештон.

Матір, все ж послухала його.

— Привіт, Ділане. Малюче, я твоя тітка Сара. — посміхнулась вона до хлопчика, що позіхнув і продовжив солодко спати на її руках.

— Вибачте, що запізнився! — в палату влетів задиханий Себастіан, з букетом квітів.

Під одноразовим хірургічним халатом, в який він був одягнений, чітко проглядався його сценічний образ — Вітаю брате!  — сказав хлопець кладучи квіти на столик і приобійняв Ештона, потім він повернувся до Діани — До тебе не підходитиму! Вітаю на відстані!

— Дякую!

— Як почуваєшся? — запитав її Себастіан.

— Ніби щойно народила! — пожартувала дівчина, і це розсмішило не тільки його.

— УЗД не збрехало? — запитав він Діану.

— Ні, у нас хлопчик! — радісно оголосила вона.

— Можна мені потримати племінника? — попросив хлопець.

— Звісно ж можна! — дозволила вона.

Себастіан підійшов до Сари, і простягнув руки.

— Підійди ближче! Не бійся, я не кусаюсь. — тихо сказала дівчина.

Хлопець прищурив погляд — натякаючи Сарі, що він знає про її здібності, але все ж наблизився впритул.

— Обережно, тримай його голівку. Ось так. — поправляла його Сара.

— Ніби тебе тримаю, брате. — звернувся Себастіан до Ештона, щойно побачив обличчя хлопчика.

Ештон усміхнувся.

— Уже вибрали ім'я? — поцікавився хлопець.

— Так. Ділан. — відповіла Діана.

— Красиве ім'я. Йому пасує! — сказав Себастіан, з усмішкою споглядаючи за дитиною.

— Все, годі. Давай його сюди! — сказала Себастіану матір Ештона і підійшла забрати онука — Сподіваюсь, що скоро буду так само тримати твою дитинку! — сказала жінка.

Хлопець їй усміхнувся і відповів:

— Навряд-чи це буде скоро. 

— Ох, у тебе завжди ні на що немає часу. Коли ж тобі вже нарешті трапиться хороша дівчина? — почала бубніти під ніс тітка Емма, відходячи від племінника — Що ж, мої дорогенькі, нам вже час. Зараз всі дружно збираємось на вихід, побачились і досить. Діані — потрібно відпочити. — уже більш тихо сказала жінка вкладаючи дитину в колиску — Якщо щось буде потрібно, телефонуй. А поки поспи! — сказала вона дівчині. Діана кивнула, погоджуючись.

Ніхто не посмів їй заперечувати, і вс зібрались на вихід. Вони тихенько попрощались з Діаною, що вдячно дивилась на свою свекруху. Лиш Ештона довелось тягнути силою.

— Пропоную, всім перекусити. — сказала мама Ештона, щойно вони вийшли з лікарні.

— Дякую, але я відмовлюсь. — сказала Сара.

— Відмовки не приймаються! — обурилась Емма.

— Вибачте, просто мені потрібно на роботу через дві години. — пояснила свою відмову дівчина.

— Роботу? Ти працюєш на літніх канікулах? — здивувалась жінка.

— Так. — трохи невпевнено відповіла Сара.

— Хочеш підзаробити, аби мати кошти на розваги? — з усмішкою поцікавилась тітка Емма.

— Ні. Допомагаю матері. — відповіла дівчина.

Очі тітки Емми розширились від подиву.

— Ти молодець, твоїй матері пощастило!

— Дякую.

— А де працюєш? — запитала вона.

— В кав'ярні, на Централ—стріт.

— О! То поїхали разом, ми якраз тебе підкинемо і там же перекусимо! — запропонувала тітка. 

— Та не варто, це далеко і в інший бік. Та й вам, напевно, хочеться відпочити.

— Та облиш дитинко. Їдьмо хлопці! — скомандувала жінка.

— Чорт. Я не встиг переодягнутись. Є якийсь запасний одяг? — запитав Себастіан у Ештона.

— Так, є! Зараз. — хлопець відкрив багажник авто — Залазь поки в машину. Е ні, за кермо. — зупинив його Ештон — Ось, тримай. — сказав хлопець і простягнув брату свою футболку.

— Чудово! Дякую, що виручив. — сказав Себастіан знімаючи шкіряний жилет розшитий логотипами групи, слідом за нею знялась і майка-безрукавка з великими дисками під пахвами.

— Ти знаєш, а мій племінник відомий співак. — почала тітка Емма, впіймавши погляд Сари, що несвідомо слідкувала за діями Себастіана.

— Знаю, я з ним давно знайома. — спокійним голосом відповіла дівчина.

— Доречі, мамо. Це ж та сама Сара, про яку я тобі розповідав. Саме вона врятувала Себастіану життя. — вліз в їх розмову Ештон.

— Так ти, та сама Сара!? — голосно вигукнула тітка Емма.

— Т-т-так. — злякано відповіла дівчина.