Нове помешкання і "дві" проблеми подруги

— Так, мамо. Я вирішила виселитись з гуртожитку, аби мати час на підробіток. — відповідала Сара матері — Ні. Я буду жити сама. Квартирка невелика. — дівчина затихла, слухаючи те, що говорить їй Клариса — Гаразд, тоді завтра жду тебе на оглядини, якраз допоможеш мені з речами.

Сара поклала телефон і оглянулась навколо, зробивши повільний вдих і видих, налаштовуючи себе на початок розбору речей.

Квартирка — була невеликою, але компактною і зручною. Для Сари — це було вимушеним кроком, адже їй трапилась чудова робота, з якої вона мала солідні гроші, але через комендантську годину — їй було незручно з графіком, який був на цій самій роботі і іноді, вона могла повернутись з неї занадто пізно. Якби в гуртожитку були хороші чергові, з якими можна було б домовитись, то тоді їй би не потрібно було шукати цю квартиру.

Дівчина настільки закрутилася, займаючись своїми речами і прибиранням, що й зовсім втратила відлік часу, і якби не дзвінок від подруги — то вона б так і продовжувала свої зайняття.

— Гаразд Діано, тоді домовились, але не набирай багато їжі, мій холодильник погано працює. — Сара відклала телефон і задумалась.

Діану і раніше не зупиняло навчання, а тепер коли у мене буде власна квартира — вона й зовсім розійдеться. Е ні, потрібно поставити чіткі правила і умови. Подумала Сара.

Щаслива Діана з повнісінькими пакетами їжі і різних ласощів стояла на порозі своєї подруги.

Сара відкрила двері і гостинно запросила її у середину. Довгих оглядин вона не влаштовувала, адже квартира була однокімнатною студією, де вистачало місця лише для однієї людини.

— Нажаль, я не зможу часто приїжджати до тебе в гості. — раптово сказала Діана після довгої розмови і потупила погляд.

Сара відкрила рота від здивування. Вона пів вечора готувала проповідь з настановами для подруги, але схоже, вони їй вони не знадобляться.

— Хм, хто ти і що зробила з моєю подругою? — ніяк не могла прогнати здивування дівчина — А я вже уявила, як ти кожного вихідного будеш намагатись затягнути мене в якийсь нічний клуб чи халепу. В тебе щось трапилось?

— Тут така справа... Пам'ятаєш, як я нещодавно їздила до батьків на вихідні? — запитала її Діана, нервово перебираючи пальцями шнурок від своєї толстовки.

— Чому ж ні, це було майже місяць тому. — кивнула Сара.

— Ти тоді не змогла поїхати — через роботу і залишилась в місті.

— Ну і? Що ти тягнеш? Розповідай швидше. — нагострила вуха Сара.

— Так от, ти була далеко і я була одна. Ніхто не зупиняв мене від дурощів...

— Що ти накоїла!? Не лякай мене. 

Діана піджала ноги, висадивши їх на диван.

— Я не втрималась і пішла до нічного клубу "Діоніс". Там, я познайомилась з цікавим хлопцем. Ми почали активно спілкуватися і потім я побачила Ештона з якоюсь дівицею — що вішалась йому на шию. Не знаю, що на мене найшло. Я вже не звертала уваги на того хлопця і просто пила алкоголь... — дівчина затихла.

— Я так розумію — що це не кінець розповіді? — запитала її Сара.

— Ні! — зітхнула Діана — Я не пам'ятаю, як і чому, я опинилась в його домі, але ми переспали. — дівчина закрила обличчя руками.

— З тим хлопцем!? — вигукнула Сара.

— Ні... З Ештоном... — не підіймаючи голови сказала Діана, продовжуючи обіймати свої коліна.

— Оу... Все було настільки погано? — запитала Сара свою подругу, яка лиш негативно похитала головою — Він же наче тобі подобався.

— Так, подобався і якщо чесно, і досі подобається. — зізналась дівчина.

— Тоді не розумію, в чому проблема? — нахмурила брови Сара.

Діана мовчки взяла свою сумочку і дістала з неї аркуш паперу, складений в конверт і передала Сарі.

Дівчина обережно взяла і розкрила його — звідти випав тест, на якому було видно дві чіткі червоні смужки.

— О мій Бог! — вигукнула Сара прикриваючи рот вільною долонею, після чого радісно обійняла подругу — Так ти така засмучена, бо не знаєш, як зізнатись в цьому Ештону?

Діана несподівано заплакала. Сара розгублено поглянула на неї і трохи відсторонилась, але не розірвала обіймів.

— Ей, заспокойся. Тобі не можна хвилюватись! — лагідним тоном попросила вона подругу, але це зовсім не діяло — Гаразд. Розкажи мені, що сталося. Ти що сповістила його і він не радий?

Діана взяла себе в руки і заспокоїлась.

— Ні. Він не знає, що я вагітна. — дівчина намагалась втерти сльози — Після "тієї" ночі, я швидко зібралась і покинула його дім, поки він спав. Мені було настільки соромно через мій вчинок, що я просто ганебно втекла.

— В тебе є його номер? — запитала Сара.

— Ні, немає. І... І я не хочу йому про це розповідати.

— Ей. Він має право знати.

— Ні. Я хочу позбутися всього цього. — Діана кивнула на свій живіт.

— Ти що! Ні! Надалі існує великий ризик, що не зможеш знову завагітніти. — заперечувала їй подруга.

— В мене немає вибору. — Діана ще голосніше заплакала.

Сара ще довго її втішала і намагалась відволікти розмовами.

— Давай проведемо разом день подяки? Твоя мама не буде проти присутності моїх батьків? — з надією запитала Діана.

— Гаразд. Думаю, вона буде тільки за! — відповіла Сара — Коли ти плануєш це зробити? — дівчина кивнула на живіт подруги.

— В мене ще є час, тому краще зроблю це після свят. Раптом, щось піде не так. — відповіла Діана.

— Тоді я буду з тобою. — пообіцяла Сара.