Блокнот і "подарунок" на День Народження

— А що то за красені, обідали разом з тобою? — поцікавилась Дафна, здаючи зміну Сарі.

— Мої знайомі. — коротко відповіла їй дівчина.

— Котрий із них твій? — з цікавістю запитала Дафна.

— Темненький. — раптом вирвалось у Сари, що була зосереджена на своєму зовнішньому вигляді.

Дівчина залилась фарбою і хотіла б виправити сказане, але вже було пізно, вона лиш сором'язливо відвела погляд від дзеркала, аби не бачити в ньому свої червоні щоки.

— Гаразд. — зітхнула колега — А блондин? — запитала вона і затамувала подих.

— Блондин, майже одружений і вже має дитину. — відповіла їй Сара проганяючи залишки свого збентеження.

— Та що ж за не везіння! Жаль, такі красені... — засмутилася дівчина і закрила свою шафку — Добре, бувай Саро. — привітно усміхнулась до неї Дафна і помахала на прощання.

— Бувай! — відповіла Сара, і видихнула з полегшенням, щойно за колегою закрились двері.

"Як ти могла назвати його своїм Саро? Ти що собі навигадувала?" Ледь не стукнула себе по лобі дівчина.

***

— Дівчата, я вдома! — вигукнула Сара, тримаючи в руках пакети з їжею — І я не з пустими руками, потрібна допомога!

Рейчел одразу ж прибігла на її крик і з радісним пищанням відібрала в сестри пакети.

— Що за свято? — запитала вона.

— Сьогодні, я отримала хороші чайові! — відповіла їй Сара.

— Ти молодець! — вигукнула Рейчел, розкладаючи контейнери на столі — Мамо! Вечеряти! — крикнула дівчина, підійшовши ближче до ванної кімнати, щойно закінчила сервірування столу.

— Ого, ти так швидко впоралась з вечерею? — запитала її Клариса, запускаючи прання.

— Ні, це все Сара! Побалувала нас сьогодні корейською кухнею! — радісно відповіла їй Рейчел — Ходімо, а то все захолоне! Прання почекає.

— Що у нас за свято? — з радісною усмішкою запитала Клариса у Сари, що переодягнулась і спускалась з другого поверху.

— Ну, сьогодні в мене були хороші чайові. І моя найкраща подруга народила так, що думаю — нам варто це відсвяткувати.

— Звісно ж варто! Ти їй телефонувала? Як вона себе почуває? — поцікавилась матір.

— З нею все впорядку. Відпочиває і набирається сил. Сказала, що якщо так буде і надалі — то її випишуть через два дні. — радісно розповіла Сара.

— Це чудова новина! — посміхнулась Клариса — Ти вже вигадала, що подаруєш їй на виписку?

— Ще ні. Думала, що ти мені в цьому допоможеш. — попросила Сара.

— Звісно ж допоможу доню, але спершу їсти!

Дівчата слухняно посідали за стіл і почали розкривати контейнери, але телефон Сари задзвонив і на екрані відобразилось — "Ештон", дівчина швидко підняла трубку і відійшла до кухні.

— Привіт. Саро, ти вже дома? — запитав він.

— Так, Ештоне. Щось трапилося з Діаною? — знервовано запитала Сара.

— Ні-ні, з нею все впорядку! Я просто хотів тебе про дещо попросити, звісно, якщо можна.

— Так, говори що потрібно. — погодилась Сара.

— Тут така справа, Себастіан, десь посіяв свій блокнот. Він для нього дуже важливий. Можливо, він міг зробити це у кав'ярні.

— Я сьогодні закривала зміну і прибирала, нічого подібного не знаходила, але можливо, його знайшов хтось з гостей і передав до контейнеру з загубленими речами.

— Тобі не важко буде глянути?

— Ні, не важко. Звісно ж гляну. Настільки пам'ятаю, він сантиметрів десять, чорного кольору і з його ініціалами? — пригадала Сара.

— Так-так. Вірно! Щиро дякую! А то Себастіан і вся його команда в іншому місті, і прибудуть вони післязавтра, а я вже пошукав в його квартирі і в усіх місцях де він тільки був. Лише до кав'ярні не встиг заїхати, адже Діані потрібна була моя допомога.

— Та нічого, не переймайся. Я завтра ввечері буду на зміні і гляну. Краще допоможи Діані з усім чим потрібно. І передай їй, що я вранці приїду.

— Гаразд, чекаємо! Щиро тобі дякую! Я твій боржник. О! Ледь не забув. Слухай, тут ще одне діло.

— Кажи. — відповіла Сара, сумно поглядаючи на стіл, повний смачної їжі.

— У Себастіана, післязавтра день народження. Моя мама разом з Діаною займаються підготовкою вечірки-сюрпризу для нього. Правда, Діана робить це онлайн. — посміявся хлопець — Будуть присутні лише найближчі, тебе теж чекаємо. Я скину тобі адресу.

— О, ні дякую. Я думаю, що це буде трохи недоречно, ми не так близько спілкуємось з твоїм братом. — коректно відмовилась дівчина.

— Ще все попереду. Далі, ви будете бачитись набагато частіше, тому вам варто почати хоч трохи товаришувати.

— Так, розумію, але ж це не твоє день народження чи Діани, тим більше я нікого не знаю...

— Саро, ти знаєш Діану, і їй буде приємно, якщо ти прийдеш.— Ештон затих, а на фоні почулось, як Діана прокричала, що явка обов'язкова — Доречі, їх якраз випишуть зранку, якщо ти не проти, ми з моєю мамою заїдемо за тобою.

— Звісно ж, заїжджайте, я тільки за! А Діані не буде важко на вечірці? — стурбовано запитала Сара.

— Ей, я ще ого-го! — почула Сара голос подруги в телефоні — Тим більше, приїде моя мама і допоможе з Діланом так, що я зможу побути з усіма. Ну приходь, будь-ласка, мені важлива твоя присутність!

Сара важко зітхнула.

— Ну гаразд! Як же тобі відмовити...

***

— Ні. Ні, і ще раз ні! — протестувала Сара.

— Саро, ну будь-ласка! Буде підозріло, якщо хтось із всіх присутніх піде його відволікати, а так в тебе найбільш поважна причина! — Діана схопила зі столу блокнот, що принесла Сара — Привези йому ось це, і зав'яжи з ним розмову. — попросила подруга.

— Ні, це може й Ештон зробити. Я вже один раз його "відволікала". — все не здавалась Сара.

— Себастіан одразу ж здогадається! Ештон щойно нас до дому привіз, йому точно було б не до блокноту. — пояснила Діана.

— А інші!? — Сара вказала на групу незнайомих їй людей.

— Саро, ну його ж ти знайшла. І це всього годинка, можливо, трохи більше — поки не доставлять торт. Зрозумій, лише ти зможеш це зробити. Нам потрібен час, аби торт і всі учасники його гурту встигли прибути. — пояснила Діана.