Діоніс

Весь цей місяць Діана жила разом з Сарою. Хоч їй було не зручно добиратись на навчання, аж у інший кінець міста, але їй — свій моральний стан, був дорощий за гроші, які вона платила таксистам. Здавалось — одне місто, але ж настільки була велика відстань між ними і Діана, завдяки гостинності своєї подруги — різко її скоротила.

Так дівчата прожили цілий місяць. Час від часу, Сара намагалась вмовити Діану сповістити батька дитини про її вагітність, але дівчина на відріз відмовлялась. Сару дивувало, чому її завжди смілива подруга, так боялась розповісти про цю новину.

Діана вже навіть сходила на консультацію до гінеколога і записалась на планове переривання вагітності.

Сара відчувала себе безпомічною, їй би не хотілось аби маленьке створіння було позбавлене шансу на життя. Кожного дня вона картала себе за те, що нічого не зробила аби допомогти своїй найкращій подрузі, але розуміла, що якщо вона буде діяти за її спиною — Діана просто відвернеться від неї і більше ніколи не буде довіряти, чи того гірше щей розірве їхні багаторічні, дружні стосунки.

День подяки, минув так швидко, що Сара не встигла навіть оком змигнути, ось-ось уже мали закінчитись зимові вихідні і їй потрібно буде повертатись назад, а там Діана зробить те, через що, можливо, колись пожалкує.

— Ні! Я повинна зробити це. Іншого шансу не буде! — несподівано вигукнула дівчина, стукнувши рукою об стіл, чим сильно налякала свою сестру.

— Саро! Чорт тебе забирай! Навіщо так лякати? — Рейчел підстрибнула на місці, впустивши телефон і схопилась руками за груди — Що вже сталося?

— Та так, нічого! Мені просто потрібно декого знайти. — дівчина підвелась із-за столу і побігла до своєї кімнати.

Чепуритись — вона не стала, просто натягнула зручний, теплий одяг і розпустила волосся, після чого спустилась в передпокій.

— Не чекай, буду пізно! — вигукнула Сара сестрі, находу одягаючи теплу куртку і миттю вилетіла за двері, не забувши перед цим помахати їй на прощання.

— Вона якась дивна сьогодні! — сказала Рейчел, сама до себе, поглядаючи вслід сестрі.

На вулиці було холодно, і так — Сара могла б спокійно дочекатись свого таксі в теплому приміщенні, але їй настільки хотілося зробити задумане, що вона більше не могла стриматись.

— Тільки пошвидше будь-ласка! — попросила вона таксиста, щойно сіла до салону автомобіля.

— Так поспішаєте? Мабуть, вас там чекає хлопець? — поцікавився таксист.

— Угу. — промугикала Сара, погоджуючись, аби чоловік від неї відстав.

Благо таксист більше нічого не сказав і надалі, вони їхали в повній тиші, що дуже радувало Сару.

Незважаючи на погану погоду, нічний клуб був переповнений людьми і дівчина ледь могла продертись крізь натовп.

Їй було важко щось розгледіти, але Сара не втрачала часу і підійшла до бармена аби дізнатися, де можна знайти хазяїна цього закладу.

Бармени — одразу ж стали вороже до неї налаштовані, щойно почули кого вона шукає.

— Ти думаєш, що сама розумна? Та до нього тут кожну хвилину дівки клеяться. — грубо відповіла їй густо зататуйована барменша, гучно вигукуючи кожне слово і засміялась.

Сару взбісила її відповідь, тому дівчина не придумала нічого кращого і полізла на стілець, що був біля барної стійки, аби мати змогу розгледіти всіх присутніх.

Барменші не сподобалося те, що зробила дівчина і вона почала кричати на Сару, обережно штовхаючи її зі стільця, але це ніяк не повпливало на дівчину і вона продовжила оглядати зал.

Потрібний їй "екземпляр", знайшовся швидше ніж вона того очікувала. Сара злегка присіла, аби безпечно злізти зі стільця, але якийсь невідомий хлопець, мабуть вирішив, що вона так привертала саме його увагу. Він підхопив її на руки, тримаючи за "м'яке" місце. Сарі це зовсім не сподобалося і вона його вдарила, кричучи при цьому лайливі слова.

Хлопець образився на неї, але Сарі було байдуже і щойно він її відпустив — дівчина штовхнула його ще раз і побігла до VIP лаунж-зони на другий поверх, в якій запримітила Ештона.

Звісно ж, охорона не хотіла її пропускати, і тому дівчина почала голосно кричати, аби привернути увагу хлопця, що був на горі.

Несподівано, повз неї хтось пройшов і охорона одразу ж розступилась — пропускаючи гостя.

Сара миттю впізнала фігуру чоловіка. Чомусь, її серце пропустило удар, але дівчина прогнала це раптове схвилювання і вилаявшись про себе все ж голосно вигукнула:

— Себастіане! Поклич будь-ласка Ештона, мені терміново потрібно з ним поговорити!

Хлопець різко зупинився і неохоче повернувся до Сари. Його погляд був холодним і беземоційним.

У дівчини склалось відчуття, ніби він подивився на неї, як на незнайому, надокучливу фанатку.

Себастіан мовчки розвернувся і рушив вперед.

— Чорт! Та що з тобою не так? — вигукнула йому вслід Сара.

Він не відповів, і згодом зник з її поля зору.

Сару взбісила його поведінка, але все ж вона заспокоїлась згадавши, що сама ж порвала між ними всі зв'язки.

Дівчина розгублено дивилась на східці і не знала, як їй діяти далі.

— Ну будь-ласка, прошу вас, передайте своєму босу, що з ним хоче поговорити Сара — дівчина з концерту, яку він відвозив до лікарні! Мені терміново потрібно з ним дещо обговорити! — дівчина сказала руки в жесті благання.

— Чуєш, навіжена. Якщо ти зараз не підеш звідси, ми тебе насильно випровадимо з цього місця! — пригрозив їй один із охоронців.

— Ей, тихіше Френку! Не ображай дівчину. — почулось позаду них — Привіт, Саро. Що хотіла?

Сара різко підвела погляд і помітила Ештона. Її очі вмить засяяли і вона ледь стрималась, щоб справді не посміхнутись, як навіжена.

— Привіт. Мені потрібно поговорити з тобою, але бажано на одинці! — голосно і швидко затараторила дівчина.

— Пропустіть. — наказав він охороні — Ходімо наверх, а то тут занадто шумно. — Ештон кивнув Сарі на сходи.

Дівчина попрямувала слідом за ним і лише потім згадала, що там зараз знаходився Себастіан.

На подив Сари, він навіть не поглянув в її бік і продовжив мовчки випивати, що здивувало уже Ештона, але він не подавав вигляду, адже зрозумів через, що пив його брат.