"Лікарські" засоби від заборонених препаратів

— Так ліво, чи право? — перепитала Сара.

— Ліво. — коротко відповів хлопець — Темно, одразу не розгледів.

— Як почуваєшся? — занепокоєно запитала вона.

— Ніби мене переїхали катком, і при цьому, я маю дике бажання тра... — Себастіан запнувся поглянувши на Сару і ще міцніше стиснув ручку дверей.

— Я ж казала, що треба було проблюватись, а ти не послухав.

— І чому я повинен тебе слухати?

Сара притихла — адже й сама подумала, з якого б це дива він і справді повинен її слухати.

— Можливо, було б краще відвезти тебе в лікарню? — не здавалась дівчина.

— І чим вони мені там допоможуть? Викличуть п*вію? — засміявся хлопець — Ні. Дякую. Я хочу додому. — Себастіан закрив обличчя руками.

Сару трохи збентежили його слова, але вона не подала вигляду.

— Нам сюди.—  хлопець вказав на приватну ділянку з високим забором і воротами. Він дістав з кишені ключ і натиснув на кнопку, після чого — ворота повільно відкрились.

Сара заїхала всередину і припаркувала машину, після чого швидко вилізла і допомогла Себастіану, який все намагався відмовитись від її допомоги.

— Чорт забирай, та ти ледве на ногах тримаєшся! Ясно ж сказала, зіпрись на мене! — зло вигукнула Сара.

— Ні. Ти будеш занадто близько. Відійди! — заперечував хлопець.

— Гаразд, йди сам, а я буду тебе страхувати. — здалась дівчина.

Вони дійшли до дверей і Сара допомогла їх відкрити.

— Дякую, далі я сам. — ледве чутно пробубнів хлопець і ледь не звалився на підлогу, але вона встигла його підхопити і посадити на банкетку.

— Та чорт тебе забирай! Обережніше! Я тебе ледве втримала, ти ж такий важкий!

Сара без запрошення зайшла в середину, швидко роззулась і зняла свій верхній одяг. Після чого, побігла на кухню і набрала кухоль води, далі знайшла ванну кімнату і потягнула туди хлопця.

— Пий сказала! Говорила ж, що тобі потрібно було проблюватись!

Сара ледь не силою почала вливати в хлопця воду, після чого допомогла йому декілька разів спорожнити шлунок і вмити обличчя.

— Мені потрібен холодний душ! — сказав Себастіан і почав роздягатись.

— Ееее еее! Зажди-но, дай я вийду! — Сара зібралась на вихід, але щойно вона повернулась, як хлопець ледь не впав і не вдарився головою об раковину умивальника.

Важко зітхнувши, Сара здалась і повела його в душ.

— Е ні, штани залиш! — швидко сказала дівчина, помітивши що Себастіан мав намір повністю роздягнутись, як не дивно — він її послухав.

Сара взяла лійник душу і почала регулювати температуру води. В її голові все пропливали думки типу — "Якого біса я роблю?", але вона відігнала їх, дивлячись на стан хлопця.

— Саро... — тихо прохрипів Себастіан.

— Що? — відповіла вона.

— Можна тебе попросити про дещо?

— Так. Звісно.

— Будь-ласка, залиш мене і їдь додому. Ти занадто близько і мені дуже важко стримуватись.

"Точно. Та дівчина сказала, що підсипала йому ві*гри..., але ж якщо я його залишу, то він в такому стані точно уб'ється, і потім це буде на моїй совісті." Подумала дівчина.

Сара не знала, чому вона так хвилюється за благополуччя цього хлопця, але підозрювала, що все це було через те, що вона його відшила "без слів", і як не крути їй було трохи соромно за це.

— Потерпи трішки, це скоро минеться. Я лиш зачекаю поки ти безпечно доберешся до свого ліжка і піду. Обіцяю... Я й сама не маю бажання тут затримуватись.

— Це зрозуміло, але ж я і не змушував тебе тут знаходитись. Взагалі не розумію чому ти зі мною поїхала.... — хлопець затих — Зроби будь-ласка холодніше. — попросив він.

Сара зітхнула і зробила те, про що її попросили.

— Це моя совість, не дозволила мені, залишити тебе у біді.

— Це погано, що вона в тебе є, адже у мене її немає. — Себастіан різько розвернувся і притис Сару до стіни — Благаю тебе, тікай звідси! — прошепотів він їй на вухо, міцно стискаючи дівчину в своїх обіймах, і несподівано поцілував її в шию.

Сара завмерла від такої несподіваної ласки.

— Відпусти мене будь-ласка! — жалібним тоном, попросила дівчина, відчуваючи, як його рука відтягнула комір її светра, а поцілунки вже досягли декольте.

І як на зло, їй так невчасно згадався "той сон", коли вони бачились в останнє.

Слова Сари все ж подіяли на Себастіана.

— Чорт! Вибач... Я... Я просто не можу стримуватись. Тобі краще піти. — тихо прошепотів хлопець, трохи відстронюючись від дівчини.

— Гаразд, але спочатку я дотягну тебе до ліжка, а то ти навряд-чи сам впораєшся. — Сара полегшено видихнула і зачекала поки хлопець кивне — Зараз я знайду тобі щось, щоб передягнутись, а ти поки постарайся тут не вбитись.

Хлопець усміхнувся. Сара вискочила з душової і рушила шукати кімнату Себастіана. Дівчина швидко її відшукала, підійшла до шафи і вибрала для нього футболку і легкі спортивні штани, потім повернулась до ванної кімнати і постукала.

Себастіан відповів, що вона може зайти. Сара обережно увійшла, прикриваючи свої очі однією рукою, аби ненароком не підгледіти те, що не було призначено для її очей.

— Ти прикрився? — уточнила вона.

— Так. — коротко відповів Себастіан.

Хлопця повеселили її дії, але він вирішив нічого їй не казати і не загострювати ситуацію. Сара підійшла ближче, намагаючись не дивитись в бік Себастіана і простягнула йому руку, в якій були його речі. Хлопець посміхнувся і забрав їх у Сари, після чого, прикладаючи значні зусилля, самостійно одягнувся.

— Мені соромно, що ти бачиш мене в такому стані. — тихо сказав Себастіан обпираючись на Сару.

— Повір. Я бачила людей і не в таких станах. І ти б, можливо, і не був би в такому стані, якби не та дівчина, що хотіла тебе обікрасти.

Сара промовчала і не сказала те, про що лиш подумала:

"Якби я не прийшла до Ештона — ти б не спустився до бару, не напився і зараз був би в повному порядку."

— Дожився. — хлопець усміхнувся — Це все ти винна, пам'ятаєш, як радила мені частіше "виходити в світ", аби знайти адекватну дівчину. Я й послухав твоєї поради.