Світло з пітьми

Останнє, що я пам'ятаю - крижаний, пронизливий погляд його чорних очей у напівтемряві. Це гарне обличчя з витонченими рисами, ніби висічене з білого мармуру, таке ж бліде без жодної прожилки і кровиночки, лише злегка червонуваті повіки відтіняли його блідість. Мені ніколи їх не забути. Я чую гучні удари свого серця і шум у вухах. ЙОГО погляд, спрямований на мене, немов він чогось чекає від мене. Він чекає, пильно вдивляючись у моє обличчя, знаючи, що бачу його...