Астрід приїхала до королівського палацу писати статтю про історію Драконвіку. План був простий: написати якісний матеріал, не осоромити редакцію й, за можливості, отримати посаду в королівській газеті.

Натомість вона випадково потрапила в минуле, тікає від патрулів у весільній — позиченій, гаразд?! — сукні, ховається в чужому сундуці й знайомиться з підозріло вродливим чоловіком, який дивиться на неї так, ніби пережив через неї особисту трагедію.

Що, якщо чесно, трохи насторожує.

Адже тепер Астрід треба якось вижити в Драконвіку минулого, не втрапити в чергову катастрофу й зрозуміти, чому цей дивний незнайомець знає про неї значно більше, ніж мав би.

Особливо для дуже харизматичного лиходія.