1.2

⚜

Фрейя Найсвітліша — визначна постать в історії Драконвіку. Така ж легендарна, як воїн на ім’я Торвальд і ще з десяток, якщо не більше, творців історії королівства. Подейкують, що Фрейя була всього лише дочкою мельника, проте саме їй вдалося врятувати життя тодішнього принца Еліаса, якого намагалися вбити напередодні коронації. І саме вона першою подалася на інший бік королівства, розділеного морем, із пропозиціями й умовами до тих, хто намагався заподіяти неминуче.

Утім, історія замовчує, хто саме стояв за замахом. Не розповідає й про те, як саме Фрейї вдалося все владнати. Сама ж Фрейя у кількох особистих примітках згадувала кілька імен людей, які допомогли їй, але написаних настільки нерозбірливо, що історики й досі гадають, кого ж варто відзначити за цей подвиг.

Принц Еліас згодом по вуха закохався у свою рятівницю. Фрейя погодилася на пропозицію руки й серця й, зрештою, посіла трон. Щоправда, зробила вона це як єдина правителька, бо принц Еліас відмовився від влади.

— Це було на краще, — сказала принцеса Лів. — Як випливає із записів, принц Еліас не був такою простою людиною, якою здавався.

— І все ж барди оспівували його у своїх піснях як доброго й милосердного правителя, який прийде на поміч і допоможе всім, хто цього потребуватиме, — додала королева Грета, і я зробила коротку примітку. — Втім, на жаль, ми не в змозі дізнатися всі подробиці й можемо спиратися лише на те, що маємо зафіксованим.

— Хіба це не він згодом відновив економічні зв’язки з іншими королівствами? — пригадала я, насупивши брови.

Королева кивнула.

— Це так, хоча дивовижно, як йому вдалося врегулювати все за досить короткий час.

Олівець завис над сторінкою. Я підняла голову.

— Тобто?

— Тобто ми не знаємо достеменно, хто намагався його вбити, проте навіть сусідні королівства були добре обізнані, що щось насувається. Ми припускаємо, що звістку їм надіслали ті самі люди, які планували замах на Еліаса, проте не можемо говорити напевно.

— Проте це точно був хтось із аристократії, — втрутилася Лів, змовницьки зашепотівши: — Або хтось іще дуже заможний, із великими ставками, здатний усе це влаштувати.

Королева глянула на Лів, проте не заперечила.

— Ось чому існує концепція сплетених щитів, — промовила вона й пояснила: — Колись люди вставали одне проти одного. З того дня й досі ми робимо все для того, аби не допустити цього знову.

Я не стримала усмішки й закрила записник.

— Велике вам дякую, — і я поняття не мала, за що саме дякую: за це, за нагоду чи за саму історію.

Мабуть, за все разом.

Королева усміхнулася й глянула у вікно.

— Уже запізно, ти не встигнеш повернутися до міста до настання ночі, — сповістила вона. — Я попрошу приготувати для тебе спальню.

Мої губи вже розтулилися в запереченні.

— Не треба, ну що ви! Я не хочу створювати зайві незручності…

— Це наказ, — прошепотіла принцеса мені на вухо, фиркнувши. — А відмовляти королеві в гостинності — дурний тон.

— Прошу вибач…

Принцеса за моєю спиною засміялася. Королева ніжно похитала головою й граційно підвелася, склавши руки.

— Астрід, Лів проведе тебе палацом, якщо ти не проти, поки готуватимуть твою спальню.

Як я могла бути проти? Я не мала жодних шансів. І не тільки тому, що більше не хотіла заперечувати королеві.

Мені було дуже цікаво ще раз пройтися палацовими коридорами.

Тим паче принцеса підхопилася на ноги швидше за мене й плеснула в долоні. Нахилилася й схопила мене за руки, підводячи з диванчика.

— Ходімо-ходімо, хутчіш! — проговорила вона жваво. — Тут стільки всього, що я хочу тобі показати. І стільки питань, які я хочу поставити!

— Доню, зроби вдих, — промовила королева перед тим, як піти. — Пам’ятай, що Астрід втомлена після роботи й, можливо, не палає таким самим ентузіазмом.

Ось тут я вже відкрила рота, щоб запевнити, що не така вже я й втомлена і мені цілком вистачить ентузіазму на одну невеличку екскурсію, та принцеса відповіла швидше за мене, блискуче всміхнувшись королеві:

— Не хвилюйся, матінко: мого ентузіазму вистачить на нас двох.