3 296
“Математик”
Анотація до книги "Уроки флірту від математика"
Ярослав освоївся в селі, де менше року працює вчителем і його влаштовує просте життя. Проте є дещо, що й не задовільняє.
Оленка... Тобто Олена Степанівна — вчителька музики та образотворчого мистецтва і класна керівниця його сина — от що за людина тривожить душу й серце молодого математика. Але причина не в тому, що його син балуваний і вона часто викликає батька на поклони до директорки... Просто Яр у неї закоханий, але ніяк не наважиться на перший крок, адже жінка його серця має характер "із перчиком".
Та чи наважиться він хоча б колись проявити ініціативу?
Оленка... Тобто Олена Степанівна — вчителька музики та образотворчого мистецтва і класна керівниця його сина — от що за людина тривожить душу й серце молодого математика. Але причина не в тому, що його син балуваний і вона часто викликає батька на поклони до директорки... Просто Яр у неї закоханий, але ніяк не наважиться на перший крок, адже жінка його серця має характер "із перчиком".
Та чи наважиться він хоча б колись проявити ініціативу?
Зміст книги: 16 глав
38 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДочитала Математика, і скажу чесно, Оленка так закрутила все, що я навіть близько не здогадалася, чим усе закінчиться))) Історія вийшла щирою, веселою та дуже теплою. Радію за героїв, бо тепер точно впевнена, що у них усе буде добре. Не знаю, чи зазирну до іншої книги, адже побачила, що вона заморожена, а такі я зазвичай не читаю. Але все одно велике дякую за цю історію — вона подарувала мені море емоцій))) ❤️
Вікторія Вецька, Вікусь, твій коментар, що бальзам для мого серця ❤️
Рада, що історія тебе, і здивувала, і повеселила))) Дякую, що пройшла з Ярославом цей шлях ❤️
Щоб робив би Ярик якби Кирило і Іван його не підбили на таку рішучість, адже за кохану дівчину дійсно варто боротися, а то заберуть, а потім лікті доведеться кусати)))
Вікторія Вецька, Підбили так підбили й вибору не лишили)) А якби пручався — то б за вуха потягли))) З боку все ж видніше, от і не дали йому відступити))
У 12 розділ Ярослав конкретно протупив, більше йому не наливаємо, а то ще щось придумає, а хто Оленку добиватися буде, Тихомирович не варіант, щастя для Оленки з ним не буде, а Ярославу треба Олена, щоб взяв себе в руки, а то немає жінки в хаті, немає порядку. Сподіваюся, хоч в наступному розділі він буде хоч крапельку рішучішим)))
Вікторія Вецька, А куди ж подінеться))) А якщо й не сам зробить потрібні кроки, то його підштовхнуть:)))
Влип Ярослав по самі вуха, не дарма він проспав, цікаво як викручуватися буде, і чи скаже, що ці слова, були призначені іншій?)) І якщо він зізнається Олі, вона почне з горя рюмсати пожаліється батькові, а той зробить Ярику, харакірі))) Тоді вже ніякої Оленки не треба)))
Вікторія Вецька, Не проста ситуація — це так))) Чи стане відваги Ярославу на такий мазохізм, бо харакірі тоді точно йому забезпечене)))
Оце так сни сняться Ярику))), але зате він на крок ближче до своєї мети, чомусь у мене відчуття, що Олена зізнання сприйняла явно не на свій рахунок, можливо, про якусь іншу подумала, а мене починає дивувати сміливість Ярика, з кожним розділом він стає ще більш рішучішим, а ще такий романтик))
Вікторія Вецька, Налякався, переробився — от тепер і сниться:)) Яке у тебе цікаве відчуття стосовно Олени)) Всі кордони лиш у голові — от Ярослав і долає свої, але він ще той серцеїд і романтик у душі)) Дякую, що читаєш ❤️
Покласти траву в холодильник, та щей харчової плівки на неї не пожалів, оце Ярик звичайно дає, але ж який добродушний, скільки фанаток має, але ось так, що серцю мила, чомусь втікає, цікаво навіть чому це?)))
Марина Тітова, ❤️
Оце в них розмова закрутилася)) А Ярослава, варто було б хоч трохи брати приклад з сина) Уявляю, який він буде шокований коли побачить шість банок тиканки, це ж нею весь город засадити можна)))
Вікторія Вецька, Шоку вистачить точно))) Яр і сам радий цьому вже не буде) Але що поробиш, як треба вразити даму свого серця))
Тиканка — це цибуля цікаво. Цей Мухтар не лише налякав математика, але мене, я вже навіть уявила як цей здоровий собака біжить і розбризкує слиною, ось не люблю я таких здорових собак. Але смішно було де Ярик подумав, що він з Іваном тикатися будуть))) І так замріявся, я навіть уявила цю картину)))
Вікторія Вецька, Пригоди у Ярослава такі, що не дають йому, ні спокою, ні нудьгувати))
Дякую, що читаєш далі ❤️
Спочатку розділу я так сміялася, ох Ярославчик забув, що Вербна неділя і треба битися вербою, смішно було, як він думав, що його гамселити будуть, ще й сина захищав, чомусь я думаю, що між чим депутати і Оленою нічого немає, він просто приїхав з проханням до хорошої людини, на тому все, але чи це так?) Трішки помітила помилок, зі словом "верба" та "кокечко" може яєчко))
Марина Тітова, Це чудово, що ти вплітаєш в свою книгу такі рідкісні слова))
Що ж так нещастить Ярику, хотів зізнатися в почуття, а у відповідь ляпас по обличчі, це йому знак, що треба не ховатися, а говорити прямо, але дехто з чоловіків вибирає бути таємним шанувальником, ось тільки всі ці романтичні справи, майже завжди йдуть не за планом, коли з'являється третій)))
Вікторія Вецька, Просто Ярославу дуже щастить на трикутники)))))
В ньому живе ще той романтик:))
Розмова Павлуся з Яриком була настільки несподіваною, що я ледве стримувала сміх. Павлусь, у свої одинадцять років, уже встиг "змінити кілька спідниць". Серйозно? Я у тому віці я ще лялькам зачіски робила й гадки не мала про хлопців. А цей хлопчисько явно розвинений не по роках! Інколи здається, що в нього досвіду більше, ніж у власного батька.
А Ярик… Його старання з тими півниками — це окрема історія. Хотів зробити приємне, але все так кумедно закінчилося)) Він навіть на крадіжку зважився, аби все вийшло, але якось усе пішло не за планом. Веселий розділ))
Вікторія Вецька, Так, з цією родиною не засумуєш))
Рада, що тебе хлопці повеселили))
Дякую за такий приємний коментар ❤️
Третій розділ нагадав мені дитинство в селі — теплі весняні дні, запах свіжої трави та перші квіти. Особливо я згадала, як одного разу залізла до сусідського саду за бузком. У нашому дворі ще нічого не встигли посадити, і мені так хотілося прикрасити кімнату букетом! Тоді це здавалося справжньою пригодою, і я навіть трохи пишалася своєю сміливістю.)))
Читаючи, я була приємно здивована, як сильно Ярослав радів бузку. Це викликало у мене цікавість, і я вирішила запитати у свого чоловіка: "А ти зрадів би, якби тобі подарували бузок?" Він, трохи подумавши, відповів, що ні. Хоча, треба сказати, він теж любить квіти, але найбільше він любить дарувати їх мені.))
Вікторія Вецька, Рада, що розділ нагадав про весняні, погожі дні з дитинства)) Такі милі спогади викликають усмішку))
Для Ярослава його вчинок теж чимось був подвигом) Він радів, бо хотів подарувати щось оригінальне) А як же бути оригінальнім для господині, яка все має?) Я теж із того типу людей, котрі більше полюбляють дарувати, ніж отримувати подарунки)
Дякую за цікаві коментарі ❤️
Павлусь одразу зачаровує своєю рішучістю — справжній хлопчик, що знає, чого хоче. Його батько, на жаль, викликає зовсім інші емоції. Читаю другий розділ повільно, адже з такими чоловіками поспішати просто неможливо. Мстислав і досі залишається моїм фаворитом, незважаючи на всі його не дуже хороші пропозиції)), а ось Ярослава я намагаюся зрозуміти, але поки не дуже виходить. Але найбільше вразило те, коли він сказав: Як завоювати дівчину, в бідненький ледь не знепритомнів, чи то він від нервів перебільшує, я вже уявила як він в коханні зізнаватиметься, хоча це напевно буде в кінці, та й Марія права ще уведуть таку дівку, а Ярик і оком не встигне кліпнути)))
Вікторія Вецька, У всякому випадку, усмішку це викличе))
Почала читати книгу, і головний герой виявився таким добродушним, нерішучим, навіть трохи наївним — це додає йому шарму, хоча не зовсім те, що я зазвичай шукаю в героях)) Мені більше до душі серйозні, впевнені чоловіки. Але цей персонаж інтригує — є щось зворушливе в його співчутливій натурі. Тепер цікаво, як він збирається завойовувати серце такої жінки, як Оленочки Степанівни))) Уявляю, це буде не просто, але, можливо, саме в цьому його сила — у терплячості й щирості. Чи зможе він вирости над собою заради неї? Хочеться спостерігати за цим процесом.
Марина Тітова, Навіть так, тоді це ще один плюсик, щоб я читала цю книгу)))
Отож, прочитавши, можу сказати, що історія вартувала затраченого часу - легенька, добра, така, що змушує поринути у сільські будні та згадати дитячі роки проведені у селі. Окремо відзначу стиль автора - є трішки суржику, передано народну розмову, бо мало де зустрічала чисту українську, також зустрічаються архаїзми - особливий шик історії, я б сказала. Це відчуття, коли лізеш у словник, щоб перевірити правильність, а воно застаріле, тому + скарбничку, що це вказує на начитаність автора українською класикою. Іноді зустрічала помилки, які можуть вказувати або на переклад (маловірогідно) або на те, що автор з території де дуже суржик вживаний, але то таке, у всіх проминає у текстах.
Щодо персонажів - кожен колоритний з характером. Якщо братись до реального життя, я б тікала від Яра, швидко-швидко, бо його нерішучість з часом просто зробила б мене злою, що б потім він би не знав куди дітись від чудесного характеру обраниці)) Павлусь - молодець, бійка за пиріжок - потішила. Олена - стійка жінка, що сказати. Любов зла, закохаєшся в Ярика, тільки для мене все одно залишилась загадка, чому на ставку була друга вчителька. Момент цей для мене особисто не розкритий.
Анна Несторова, Тішуся, що історія сподобалася)) І дуже вдячна за рекомендацію книги:)))))
Легкою та простою зробити її і намагалася))
Щодо побачення з іншою, то мабуть праві, не розкрився сенс детально) Як і всі інші події та "співучасники" змови, Оля та її батько мали б змусити Ярослава зізнатися всім, що він кохає Олену, а він навіть цього не зміг зробити, був згодний навіть на стосунки з іншою, але мовчав) Йому пощастило, що то все був фарс) Подумаю над тим, щоб доповнити це пояснення, або в наступній частині згадати)
Відгук мені дуже сподобався)) Все так детально описали — клас:)) Для мене це велика честь, що стільки уваги приділили книзі)) Щодо ідеальності — то річ поступова) Перед публікацією разів 3-4 вичитую текст, але огріхи деякі все одно залишаються, з часом виправляю)
Дякую за побажання!) Навзаєм!)
Останні глави, що дочитувала кинули у відчай, а потім в радість. Стало жаль Яра, бо якби все виявилось спектаклем насправді... Навіть не уявляю власної реакції. А далі - все чудово. Тільки от хочеться скептично глянути на час - в переддень Великодню, якось так особисто мене очі то звужуються, на таке б не наважилась в реальному житті, свято є свято, а сватання - зовсім інше. Народ повинен думати про церковну службу ітд, а ще піст триває десь до служби/ранку. Але то вибір автора, вибрали так - прочитала.
Навіть не думайте показувати директорці школи випуск вагітної у 16 зі шкільним вчителем, а то та сваха у бажані зробити свою школу знаменитою дійде до всякого, таке відчуття))
14 -Кирило знову з двома л, черноволоса,
15- нім - ньому, огород - город, мучає - мучить, таку реакції, ошелешена,
16- привернути увагу, популярнішою, знову Кирило з двома л, сторінь, підкинеш, Степанівни, ручці.
Анна Несторова, Щиро дякую))) В якійсь мірі це все ж був спектакль, але серйозний, просто відрепетируваний)) Великодень співпав за часом випадково, спір директорки та Оленки, як виявилось, важливіше свят) Щоб все одним махом) Тягнути далі не могли, бо треба узгоджувати сценарій шкільного свята, а тиждень напередодні свята директорка була вимушена поїхати з села) А до свята можна різні страви підготувати, і пістні, і ні) Плюс до уваги брала сучасних людей, бо події відбуваються в наші роки, а нині можуть не дотримуватись посту)
Окрема подяка за виправлення)) Дякую, що допомогаєте вдосконалювати текст:))
Отож, Добі вільний, Добі нарешті добрався розгрібати недочитане з бібліотеки!)) Спонсор трьох глав - емоційні гойдалки. Емоційні гойдалки - доведи персонажа до психозу, а разом з ним й читача! Я в шоці, від того як завертівся сюжет, з однієї сторони з гумором, з іншої - мені жаль Ярчика, але батько він кепський, бідний Павлусь...Хоча теж з характером таким, що ще невідомо хто бідніший, він, чи батько)) Ну й за традицією:
11 - моя наготу, моїй співрозмовницю, батькіа восьмого класу, займаюиться(наступний рядок), Олено Степанівно, меліровка - мелірування, приспічило-закортіло, я їмо, добрече, розговівляться - розговлятися.
12 - тут одразу в назві - страху, знову ж та помилка у діалозі - страху, передньому пасажирському,
13 - друзочкі - друзочки, всим -всім (тут орудного відмінка не знайшла), якби-то, лінзи від яких, парфумів, Кирило, щічки.
Анна Несторова, Ура, люблю читати ваші коментарі, Аню:)))
Емоційні гойдалки ще ті — це точно в тих главах)) Тато і син обидва з родзинками)) Та й оточення ще вимушує їх адаптуватися до певних умов)
Щодо традиції — величезна подяка:))) Біжу виправляти)
Як чудово описано сватання:)))) Ну, не селяни, а жартівники:))) Спеціально ж усе підлаштовано було?:))) Класно, дуже дотепна й легка історія:)))
Катерина Федоровська, Дякую за таку теплу оцінку твору:))) Так, так, в цьому селі інакше не буває — якісь підлаштовані, змовницькі концерти обов'язково вигадають:))) А хто був ініціатором можна дізнатися в наступних розділах:))
Щось мені здається, що все те було сплановано:) Але ж коли вже наш Ярослав набереться сміливості?:))) Дякую вам за порцію знову чудового оновлення.
Катерина Федоровська, Ось-ось історія (на цьому етапі) добігає кінця, тому скоро все дізнаємось:))) Але змовчати не можу, тому невеличкий спойлер — без вистав та підставних ситуацій ці вчителі не вміють жити:))
Дякую, що продовжуєте читати:))
Ні, ну як так! Ну от просто немає слів:)))) Ну хто ж так тупить? Чому він не зізнався відразу. Це ж тепер усе село гудітиме. Ой, дякую, як завжди, посміялася та похвилювалася:) Сподіваюся, що Ярослав все ж набереться сміливості сказати. Хоча б Олені:)
Катерина Федоровська, От такі от бувають несподіванки:)) Рано чи пізно, але це станеться обов'язково))
Дякую, що залишаєтесь з історією:)))
От де була баба Галя, коли я садила свої грядки:) От знаєте, Мариночко, ваші оновлення не можна читати, коли вкладаєш дитину спати, бо дуже смішно:))) А романтичні оди Ярослава - то чудово просто:))) Але щось не так буде з тим побаченням. Чує моє серце, якась підстава:)
Катерина Федоровська, Баба Галя старенька — довго шкандибала:))
Ой, ой, що смішно — це радує, але дитячий сон — то святе)) Залишилось не так багато розділів, то буду намагатися раніше оновлення викладати))
Ярослав — ще той романтик, тішить, що це відчуваєте:))
От що означає жіноче серце — відчуває вірно:))) Побачення справді буде не таким, як хотілось би, і нам, і Ярославу, але що саме — це вже буде відомо завтра:))
Дякую, що залишаєтесь з математиком:))
Вітаю!
8
монолога - монологу, по батькові, скажете, бігуді, дезорієнтують... хто дезорієнтує чи що?
9
сьогодне, брешеш, змовницьки, приємного вечора.
Цитую: яке ж я кон... Здається, всі читачі здогадались кінцівку фрази й попадали зі сміху. Ще одне цитування, від якого я випала: я б їй пол.... Ем, що він би зробив тут треба деталізація))) Ахах.
Подобається колорит сільського життя, який я мала змогу на собі випробувати у не такому й далекому дитинстві, дерева білила, ще потрібно його було попросити кущі побілити)) Подобається вир подій, а ще Оленка включилась, напевно хоче, щоб город посадив й про коханок не думав, поки все посадить, а потім доведеться то все доглядати)) Три банки літрових тиканки... Треба ввімкнути звук з тіктоку "Не бери, а-а", щоб описати мою реакцію, бо то буде плантація цибулі))
З приводу сусідок вставлю фразу з одного детективчика, якого дивлюсь часом на фоні: "Ви знаєте, інспекторе, якби я була на 40 років, молодша, я б вас нікому б не віддала", "Якби ви б були на 40 років молодше, я б вас посадив за розповсюдження ...котиків" (ну ви зрозуміли). Не дивлячись на пізню годину, навіть вже ранкову, дуже сильно посміялась) Дякую!
Натхнення!
Анна Несторова, Вітаю!)
Дякую за допомогу у вдосконаленні тексту:)) Біжу виправляти)
Ідея з кущами доволі перспективна:))) Хто зна, наступною весною може й їх побілить, головне, щоб не себе:)))
Тішуся, що події та кумедні події (ну й цитати) приносять настрій))
Ахах, стосовно сусідок, то не знаю, не знаю, може й вони якихось котиків або скелетиків тримають у своїх гардеробах:)))
На цьому веселощі не закінчуються, попереду ще багато цікавого)
Рада, що слідкуєте за історією та читаєте:) І окрема вдячність за розгорнуті коментарі:))
І знову порція чудового настрою на ніч :)) Баба Галя - дуже колоритний персонаж (про бартери - це смішно дуже було) З Іваном сцена - то також дотепно й весело:) Це ж треба, щоб так не пощастило! Ну і назва розділу от дійсно відповідає ситуації:) Навіть шкода Ярослава стало:)))
Катерина Федоровська, Мученик ще той — це так:)) Ці колоритні персонажі обов'язково з'являтимуться ще — самі просяться:))) Дуже тішуся, що оцінили ці моменти та читаєте:)) Дякую:))
Кльова історія!Сміялася аж в голос!Натхнення Вам у подальшій праці!
Люда, Щиро дякую за побажання!)) Радію, що історія подобається!)) Ваш коментарій та емоції від прочитання надихають працювати не покладаючи рук:))
"Гарної різанини" (тут реготала в голос) А під час розмови Олени і Ярослава ледь сама дочекалася, що ж Павлусь такого зробив:) Емоції зашкалювали. Дякую, Мариночко, як завжди, після прочитання веселий настрій:) Тепер чекаю з нетерпінням, як Ярослав ту тиканку садитиме:))) Шість літрових баночок! Мені вже його шкода:)))
Катерина Федоровська, Такі емоції для мене безцінні:))) Ярослав й сам тепер не знає, як до тої тиканки підступати, але куди ж він дінеться:)) Приємно знати, що залюбки читаєте і чекаєте на продовження:)) Дякую!)))
Ой, сміх:) Олена Степанівна жартівниця:)))) Іван також жартівник ще той:) Дав білити, а не показав як саме треба це робити:)))) Так і уявила ту цілком побілену яблуню:)))) Дякую, така легка й смішна історія:))))
Катерина Федоровська, А куди ж без гумору:))) Як же рада, що історія подобається і піднімає настрій:))) Дякую за читання та коментарі:)))
Оце пристрасті вирують у селі:)) Про вербу класно написали, налаштували на Великодній настрій. Але з тиканкою - ну я також не здогадалася, що це за тиканка така :))) Ярослава шкода, звісно, але сам винний:))) Якщо не має сміливості переходити до активних дій, то ось і результат:)) Павлусь і той сміливіший та винахідливіший :)
Катерина Федоровська, Так, свято наближається і в житті, і в книзі (щоправда, трохи повільніше))) Про огородину ще будуть розділи, адже це теж невід'ємна частина сільського буття, тож ще буде змога краще зрозуміти, що то за тиканка така і не тільки:)))
О так, Ярославу ще треба багато прикласти зусиль, щоб нарешті перемогти та мати інший результат)) А от яких — подивимось:)) Що ж він робив би без свого кмітливого синочка та без його підштовхувань:))
Дякую, що стежите та читаєте:))
Взагалі атмосфера села для мене є знайомою, бо я там росла, деякі нюанси розумію, так сказати, те, як відрізняються традиції на Вербну неділю - цікаво, бо в нас вербу давали в церкві, ніхто сам не готував з собою й не ніс, ставилась вона в куток після побиття всіх, кого можливо "на здоров'я". Не можна не згадати як ми з однокласниками колись нашого класного вчителя з різками біля виходу з церкви зустріли на Вербну неділю))
Атмосфера чудова, ситуації в які потрапляє Ярослав специфічні, чомусь сприймається невдахою-коханцем. Не розумію його сором'язливість от і все, його син - кадр-маніпулятор ще той)) Мені цікаво чим все завершиться, бо щось маю два варіанти розвитку подій.
Натхнення!
Анна Несторова, Щиро дякую!))
Приємно знати, що атмосфера навіює спогади)) Таак, цікаво, які бувають відмінності у традиціях, у кожного регіона такі знайдуться, але цікаво й те, що сенс та серцевина зберігається всюди))
Ех, Ярослав — тяжкий випадок взагалі)) Він не випадково таким сприймається, бо такий вже є) Але тут і питання — чи зробить село (з допомогою підбурювачів-маніпуляторів, кудт ж без них)) з нього чоловіка, чи побачимо його "зріст" та розвиток?)))
Дякую, що читаєте та цікавитесь:))
Отож, надолужую читання)
Жарти в другому розділі це щось. Глава 3 - речення про звичайний фіолетовий бузок треба глянути ще раз, бо щось там не так. Глава 4 - залишилось тепер лишень пролізти, тут ви побачите помилку, якщо відкриєте текст, речення перед ним мучати - мучити, залісти - залізти - трішки нижче по тексту, фрагменти про лагодження паркану - згніють, чашка чаю, там, де розмова з Павлом. Ні, тату, замість тато, там ще нижче по тексту таке є, тут вже треба дивитись це йде як звертання чи ні. П'ятдесят - далі, досвідченіша.
Розділ 5 - погребу, вчительському, Ярославе Сергійовичу, приготувати звіт, Тамарчику, з понеділка, Зінаїдо Анатоліївно.
Частина 6 - в одному, угомонившись - русизм, тату, замість тато, чахну... можливо чахнути? вагомий, Ярославе Сергійовичу.
Це те, що побачила поки читала розділи, маю надію тапком за вказання помилок не прилетить)) якщо що, то видалю відгук, якщо буде бажання автора.
Анна Несторова, За такий коментар тільки дякувати треба:))) Дуже вдячна за вказівки, бо не користуюся програмами ніякими і самостійно вичитую текст, тому рада кожній вказівочці)) Буває так, що бачу десь одруківку, але потім забуваю де вона і шукаю, шукаю, а не можу знайти) Тому з радістю біжу виправляти вказане і дякую ще раз за уважне читання:)))
Ох, Тамара Іванівна - молодець:))) Марія Олександрівна - от просто бусинка. Підглядання Ярослава перечитала двічі:)) "Безбережні очі" - це геніально:))) "Кешбеком ляпас по мордяці" - тут я довго сміялася:))) Взагалі, чудовий розділ, так дотепно й легко. Дякую!
Катерина Федоровська, Щиро дякую за підтримку і такий приємний коментар:)))) Тішуся, що сподобався розділ:))))
Павлусь - от просто мій герой:))) Оце так дитина:)))) Знову порція хорошого настрою зранку:)) Дякую!
Катерина Федоровська, Графік оновлень через день)) Дякую, що читаєте:)))
З бузком трохи невдобно вийшло:))))) А з коровою дуже смішно:)))) Я, коли читала, згадувала своє літо в селі в бабусі:))) І коли ж наш герой, дійсно, розтелиться?:))))
Катерина Федоровська, Нічого, не перепало Олені бузка, перепаде щось інше:))) Рано чи пізно, але ж має Ярослав уже стукнути кулаком та показати, на що він здатен:))) Дуже рада, що корова розсмішила — вона така, та псевдо-Павліна:))))
Щиро дякую за емоції та читання:))))
Я не можу з Павлуся:)) "Твоя і моя честь..."Як я сміялася:)) І жарти Олени неперевершені просто:)))) Дякую, підняли настрій:))
Катерина Федоровська, Ой, як я рада, що герої таке виробляють із настроєм:)) Вони стараються)) Дякую за теплий відгук:))
Як це я пропустила таку новинку:))) Вітаю з новинкою! І біжу читати:)
Катерина Федоровська, Дякую:)) І приємного читання:))
Не бійся ба, мене в заручниках не тримають - ржу))
Занурили у шкільні спогади, коли ми на день здоров'я з вчителями канати тягали й ще бешкетували, дякую за настрій)
По-чоловічі знайшла у тексті - краще по-чоловічи або взагалі по-чоловічому. А так все ніби гуд.
З новинкою та натхнення!
Анна Несторова, Дякую:)
Нова зустріч зі знайомими з Любовного трикутника героями! Вітаю з новинкою! Рішучості Яру, а книзі успіху й багато уваги читачів! :)
Софі Бріджертон, Дякую за теплі побажання!)) Приємно знати, що герої запам'яталися:)
З новинкою вас! нАТХНЕННЯ ТА ЛЕГКОГО ПЕРА!)
Лія Серебро, Дякую!))
Мариночко, вітаю з новинкою) Нехай книга буде успішною))
Інна Турянська, Сердечно дякую, Інночко!)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати