1. Лист і новини.

"Привіт ба. Пробач, що довго не писав і трохи збив нашу традицію. Було багато роботи.

Бути вчителем у звичайній сільській школі, в якій навчається, якщо заплющити очі на часті прогули деяких індивидів, сто з гаком дітлахів, насправді не так просто. У кожний урок треба вкладати душу. От я і зморююсь.

Втім, бути одним із п'ятнадцяти педагогів маленької загальноосвітньої школи загалом для мене суцільне задоволення, адже викладати свій улюблений предмет, а саме математику та її окремі наукові розділи, — це саме те, чим я хотів займатися. Дякую ба, що вірила в мене, коли я сперечався з батьками перед вступом до ВНЗ і перед переїздом. Ти була на моєму боці та мотивувала мене йти до своєї мети. І тому я тут. Змінив своє життя, щоб не тягнути за собою минуле.

Живу я в новій місцині не шкодуючи ні про що. Інколи втрачаю свідомість від щастя...

P.S.: жартую:) Втрачав свідомість лиш декілька разів. Один випадок трапився, коли хлопчик із мого класу розпанахав собі ногу, повзаючи мавпенятком по деревах, а я, як відповідальний за нього, мав надати першу медичну допомогу. А інший пов'язаний... з директором школи. Тамара Івінівна взагалі специфічна людина. Любить епатаж і дивувати. Але ба, не хвилюйся, того дня пательною вона гепнула по моїй голові не від великої ненависті, а за сценарієм... І це був останній раз, коли я погодився підіграти їй у виставі. Вона ж любить їх творити. Її улюблена та, в якій мені "дали" гарем. Сподіваюся, ти пам'ятаєш, як мене зустріли з розіграшем колеги. В одному з минулих листів я про це розповідав.

Цього разу додаю до листа фото, як ти і просила. Індивідуальні портретні фотознімки Павлусика вже надсилав тобі, тому цього разу це буде фотозвіт про мене. Розпочинай дивитись фотографії зверху.

Найверхня була зроблена на перше вересня. Я очолюю свій табір дев'ятикласників і тримаю замість них плакат на лінійці... Мої вихованці дещо ліниві — це так, проте дружні. Люблять одноголосно відмовляти мені. Особливо це стосується безумств нашої любої директриси...

Наприклад, мої дванадцять учнів дев'ятого класу, яким доручили цього року вести останній дзвоник і випускний, дружньо усім гуртом сказали мені самому цим займатись... Та нічого. Ще маю більше місяця. Якось вмовлю їх докласти й своїх зусиль...

А от друге фото. Жовтневе. Фотографом тоді був школяр з початкових класів і тому знімок трохи перекособочений. На нім я, роблячи вельми широкі кроки, несу в ложці сире яйце. За декілька секунд я фінішую першим і отримаю почесне звання "Той, хто біжить поперед батька в пекло"... Так, Тамара Іванівна, яка займає крім посади директора та вчителя історії ще й посаду педагога-організатора, з гумором підходить до постановки кожного свята. Той день учителя не виняток. З її легкої руки багато хто отримав кумедні звання. Дехто був "тим, хто біжить по лезу", хтось "тим, хто роззявив рота", але найбільше "поталанило" нашій вчетельці біології Зіночці. Вона стала "тією, кого збивають з ніг"... І це в прямому сенсі... Втім, на вчительській нараді, чекаючи нашу вожачку, ми всі сміялись щодо цих відзнак. І жартували, як же добре, що не отримали статуси "швидкостріл" чи "яйценіс" абощо...

Наступний фотознімок із суботника в листопаді. Як видно, тут я відпочиваю у величезній купі пожовклого листя, в яку мене турботливо й зі сміхом штурхонули хлопчаки з мого любого дев'ятого класу. Того дня я дізнався, що сільська робота із самого пуп'янку робить дива, адже декілька з моїх учнів справжні важкоатлети.

А це грудневий знімок! І так — я Святий Миколай. Шостого грудня роздавав діткам солодощі та різки по всім класам... От тільки так захопився процесом, що забув про настанову залишити деякі цукерки вчителям... "Їх там багато": говорила директриса... Ага, так багато, що абсолютно всі різки залишились виключно вчителям.

А от і один з моїх найулюбленіших фотознімків. Це був січень. Ми ходили селом учительським складом і співали колядки на Свят-вечір. Наша прекрасна жіноча й основна половина вбралась тоді, як бачиш, у яскраві хустки, обперезалась ними, а мене вбрали у кожух і вручили різдвяну восьмикутну зірку. А ще в нас була коза і чорт. У ролі чорта був фізрук, а козу зіграла... так — найсправжнісінька коза, народжена в рік кози за китайським гороскопом!..Тамара Іванівна!

Йдемо далі. Лютий. І це фото, присягаюся, стане твоїм улюбленим, адже на знімку я не сам. Ти завжди свариш за те, що я маю мало спільних світлин із Павликом, то он — додавай до архіву. Поглянь які ми з ним тут усміхнені! Майже регочемо. Щоправда, так — привід для сміху не вельми приємний. Початок місяця був морозним, а до цього йшли дощі — тому й отримали ми ожеледицю. Того дня Павлик вирішив зі своїми друзями зробити біля нашого двору ковзанку. От він й ковзався, ковзався, а потім упав. Та не переймайся — він не забився!.. На відміну від мене... Я побіг до нього, хвилюючись, чи все гаразд із сином — і сам біля нього бахнувся навкольки...

Перед переглядом передостанньої світлини, будь ласка, виміряй свій тиск! І не думай нічого зайвого про свого онука... Я не змінював орієнтації — просто то було свято восьмого березня та черговий концерт у честь наших любих осіб жіночої статі. Тому з легкої руки Тамари Іванівни я трохи й сам побув жінкою, натягнувши ту строкату сукню й перуку жовтогарячого кольору. Що не зробиш, щоб потішити дівчат і насмішити їх своїм стендап-виступом про бідні вчительські будні та спарадіювавши Зіночку.

Не хвилюйся, ба, Тамара Іванівна не тримає мене чи будь-кого іншого в заручниках, змушуючи грати ці дурні вистави. Мені й самому її ідеї інколи припадають до душі. Звісно, окрім останньої...

От і дійшли ми, до речі, до останнього фотознімку з концерту, присвячуваного першому квітню. На нім ти можеш побачити весь наш учительський колектив. І мене з гулею на лобі... Про цей випадок я вже писав вище. Була сатирична сценка, в якій я грав чоловіка-рибалку, а Тамара Іванівна — ревниву жінку з пательною в руках... Наша директриса дуже, наголошую, дуже відповідальна людина. І приголомшлива актриса, яка вживається у роль, не гірше Джимма Керрі. Тому я на неї за її акторську майстерність не ображаюся. До того ж, вона після цього нагородила мене грошовою премією.