У Олени є спогади про дитинство, якого в неї ніколи не було.
Вона пам’ятає старий будинок, зелений дитячий велосипед, годинник, що поспішав на сім хвилин, і темно-червоний записник дівчинки на ім’я Марта.
Проблема в тому, що батьки стверджують: Олена ніколи не жила в тому будинку і ніколи не знала жодної Марти.
А потім Олена знаходить доказ, що Марта справді існувала.
І померла в дитинстві.
Майже тридцять років тому вони обидві лікувалися в одній лікарні. Обидві отримували експериментальний біологічний препарат. А в старих документах з’являється номер, який Олена бачила у власній пам’яті ще дитиною:
17.
Що, як її найяскравіші спогади ніколи не належали їй?
І що, як відповідь на це питання хтось уже одного разу намагався сховати?