Марина приходить на кладовище й знаходить могилу, якої не повинно існувати.
На камені — чуже прізвище.
Але її ім’я. Її фотографія. Її дата народження.
І дата смерті — день, коли сімнадцять років тому Марина потрапила в аварію.
Проблема лише в тому, що вона вижила.
Пошук помилки приводить до старого медичного центру, закритої програми дослідження пам’яті та жінки, яка померла ще до Марининої аварії. Чим більше документів знаходить Марина, тим важче відповісти на просте питання: якщо спогад здається твоїм — чи означає це, що він справді твій?
І хто вирішив через сімнадцять років нагадати їй про те, що мало залишитися похованим?