819
Анотація до книги "Пісня ворона"
Андрій, молодий автор, який мріє стати відомим поетом та письменником, вирішує взяти участь у зібрані молодих літераторів. Там він знайомиться з однією з учасниць - Анею. Для Андрія, соромʼязливого та худорлявого юнака, це знайомство неначе подарунок долі, тим паче, що, на перший погляд, симпатія взаємна. Навіть не підозрюючи, свого положення, він кидається у вир почуттів, не помічаючи нічого на своєму шляху.
Зміст книги: 18 глав
Останнє оновлення: 25 дн. тому
127 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОй...Ну знайомство із Анею однозначно вийшло незабутнім)
Щодо думки, що пишучи більше автор сам себе стимулює на покращення, випрацьовуючи корисну звичку — цілковито згодна. Так і є.
Діалог прекрасний у своїй багатогранності, обговорили фактично все, виклавши на стіл всі можливі факти і вподобання. Це типово для екстравертів, що спокійно розкриваються при сторонніх і Аня може до них і належить, та про Андрія цього сказати не можу, тому таке його бажання відкриватися мені здалось трохи нереалістичним. Можливо суть тут у тому, що дівчина йому подобається і він прагне справити враження розумної і всебічно розвиненої людини. Важко сказати. І читаючи, я справді усміхалася, бо вони доволі різні, та все ж взаємодіють дуже цікаво. Та одне не давало мені спокою: діалог буквально відбувся після того, як Аня врізалась у Андрія, впала, отримала травму з якої цебенить кров і при цьому їм на голову падає дощ (чи були у них парасолі я пропустила), але уявляю чомусь що вони мокрі там до нитки. Чи можливо вести таку розмірену, іронічну бесіду з урахуванням вищезазначеного? Думаю навряд чи. Але це суб'єктивна думка)
Кайла Броді-Тернер, Важливіше яке враження у читача, а ніж як це у автора у голові, правда ? :)
Отож, загальне враження про твір: він реалістичний, переживання Андрія дуже знайомі, як і його враження і бажання. Навіть його невпевненість знайома кожному на тому чи іншому етапі життя. Та все ж, хотілось би аби він пропрацював це, бо не кожна "Аня" буде хапати ініціативу на себе, не кожен "Стахевич" підходитиме із похвалою творчості початківцю. Маю на увазі, поки Андрію дуже щастить мати поруч тих, хто готовий підтримати, не мотивуючи його самого до дій. Він доволі пасивний на початку твору, і це може стати для нього проблемою у майбутньому. Доки він себе знецінює, доки відчуває, що пише погано чи не так як інші — хтось бере і просуває свою творчість, неважливо гідну чи ні.
Поки не зрозуміло, що саме тут буде потойбічного, та направду цікаво. Книга неоднозначна, на кожній сторінці відкривається якийсь новий сенс подій і це крута подача, бо якщо на початку читач бачить просто невпевненого генія, то вже далі цей геній потроху розкривається)
Дякую за чудову книгу, нехай знайде свого читача, а Вам натхнення і творчої наснаги!
Кайла Броді-Тернер, Дуже дякую за розгорнуті коментарі, а особливо за критику :) Це дає змогу подивитися як читачі бачать твір, а не як автор його задумав :)
Ой, я мала досвід подібних вечорів, тільки в моєму випадку то були конкурси читців поезії. Досі згадую той мандраж перед виходом.
Почуття Андрія зрозуміти дуже просто та й хвилювання перед великим автором теж дуже природнє.
Бармен заслуговує окремої уваги. Він тут і психолог, і мотиватор, і той, хто може схопити за комір і привести Андрія до тями)
Єдине питання, що ж то за чудо джин-тонік, що хлопцю аж так погано стало?
Кайла Броді-Тернер, Вітаю, дякую що завітали.
Відповідаючи на питання, то чому ж погано? :) Просто страхи взяли верх :)
4. Негода, халепа та щемлива розмова, хехе)) І знову про літературу) З роздумами Ані не можу не погодитися. Дійсно, треба писати й писати, а там, глядиш, і шедевр вийде! Інакше взагалі можна нічого не написати, а все чому? Бо боїшся осуду? Тю, та люди завжди будуть обговорювати, завжди знайдеться хтось незадоволений. Чи вартує це закопування таланту та внутрішньої гризні?
П.с. Відчуваю, ворон в кінці — передвісник фентезі)) А ще той Любомир дивний поет. Поради направо й наліво роздає...) Може, теж непроста особа)
Ханна Трунова, Дякую, що завітали і особливо за коментар за одруківки, будемо виправлятися :)
Розмова із кумиром була дуже влучною і відчувається, що він знайшов саме ті слова, яких потребував Андрій. Далі лишається тільки дивитись: прийме він до уваги пораду автора, чи продовжуватиме "топтатись" на одному місці)
3. Ваш опис міста з непрацюючим транспортом та вічними ремонтами дуже знайомий) Відчувається спорідненість з персонажем. А він такий діловий! І виступив на літ вечері, і назву для гурту придумав... Для повного щастя не вистачає ще в якусь халепу вляпатися ;)
2. "Не топчися на місці, пиши, навіть якщо виходить лайно, бо якщо покладатися на талант, ніколи з місця не рушиш!" — хороша порада) Постійно промовляю собі схожі слова) Але чи дослухається до неї Андрій?
Розділ 3.
Коли внутрішні страхи беруть гору - то біда, в усіх сенсах. Але анотація натякає, що ГГ таки зможе їх побороти.
Ну й загалом про нього вже трохи більше можна дізнатися. Андрій, виявляється, олдфаг xDD Трохи незвично таке казати про наше покоління смартфонів та комп'ютерів, але ось і наш час настав...
Вдало передана атмосфера нічного міста. Загалом, цікаво і спонукає читати далі ;)
Очерет, Андрій, то персонаж, частково виплеканий спогадами про безтурботні студентські роки :) Але так Ви праві, от і наш час настав :)
Бажаю найміцнішого)
Отож, розділ 1.
Гарно передана атмосфера літературного вечора та хвилювання ГГ перед першим виступом на публіці. Зловив пару флешбеків - страх перед сценою мені теж знайомий))
Поки що ми лиш поверхнево знайомі з героєм, відомо тільки, що він молодий митець, який вирішив показати себе світу. Але це поки що лише вступ, маю надію, що у наступних розділах він розкриється більше)
Виступ Любомира і його екскурс в історію "розстріляного відродження" - як вишенька на торті. Я б не повністю погодився з твердженням, що війна не стала каталізатором українізайії... Та це вже тема для окремої дискусії.
Ну і вірші гарні. Той, що у виконанні ГГ - так навіть дуже ☺
Очерет, Вітаю, дякую за розгорнутий коментар :) Насправді цей розділ, вірніше промова про війну, була написана ще у 2022, а тоді як памʼятаєте всі масово переходили на українську, тому от такі враження склалися :)
Похід в гори це фізично важко, але залишаються приємні враження та післясмак. Аня знає господиню ворона, цікаво, ж вона передала через птаха і хто така.
Настя Безверха, Так, гори виснажують тіло, але душі - дають спокій :)
4 розділ.
Ну, а ось і зустріч) З одного боку, випадкове зіткнення, коли навколо лютує негода - це трохи кліше :Р Але тут це, в цілому, органічно вписалось в загальну картину.
ГГ молоток, подолав таки свій внутрішній страх.
Діалоги сподобались, і згадка про те, що потрібно більше писати... аби звикнути, власне, писати.
В цілому цікаво, що ж з цього далі вийде і що то був за ворон на дереві - тому буду читати далі)
Розділ 2.
Вже трохи більше розкриваються персонажі. Стахевич - дійсно "свій в дошку". Відчувається аура людини, що пройшла війну - такі зазвичай знімають з себе усі маски та відкидають все показне й несправжнє.
Про "невимучену поезію" - дуже влучно сказано. Як і про "не топтатись на місці".
Загалом, лишився приємний післясмак і очікування того, що буде далі))
Чітка анотація! Цікава.
Успіхів книзі та автору!
❤️❤️❤️
Тая Бровська, Дякую :)
Вітаю. Почав читати, і мене затягло. У Вас чіткий авторський стиль. Ви родич Підмогильнного? Вибачте за нетактовне питання.)) Мені дуже сподобалося. Продовжую читання...
Ромул Шерідан, Ха-ха :) З Підмогильним породичався в односторонньому порядку :)
Прочитав усе наявне. Здається, що сюжет з походом на Хом'як набирає обертів. Дуже цікаво, що буде далі. Повний комплект зірочок кожному розділу залишив. Бачив кілка незначних одруківок. Але то таке. Чекаю на продовження))
Ромул Шерідан, Дуже вдячний за коментар і за відгук :)
Так, на Хом'яку, сюжет дістане чималого копняка :)
Похід у гори це буде класно.
Настя Безверха, З гір ніколи не повертаєшся таким самим :)
Шкода Вікторію, вона ж щиро вірить, що і вірш для неї, а Андрій просто соромʼязливий, зробила теж крок назустріч. А по факту всі бачать, що ніби це вона навʼязується. Про вірш же ніхто не знає. От вже той Андрій, ні щоб сказати, що вільний час проводить з коханою дівчиною
Медея Акацієва, Отак своїм бажанням не образити самі собі проблеми роблять :)
Ох, Сашко, мачо знайшовся. Якщо професор поставить енку, треба ще й її буде закривати. Може, якимось рефератом?
Настя Безверха, Або коньяком і цукерками :)
Загадкова істота...
Заворожуючий початок історії! Почала читати в парку на лавці, коли став накрапати дощик. То довелося спішно навчитися читати і йти, бо відлипнути вже було не сила. З нетерпінням чекаю на продовження!
Юлія Тищенко, Дякую за коментар.
Дуже приємно, що Вам сподобалось :)
Що ж це за ворон і чому він слідкує за Андрієм і Анею?
Настя Безверха, В наступному розділі буде трохи про нього :)
Вітаю із проходженням модерації. Тепер ви учасник конкурсу. Додала в бібліотеку. Початок сподобався))
Натка, Дякую за підтримку :)
Цікаво, невже Аня виявиться якось пов'язана з надприродніми силами? Та й ворон цей такий підозрілий. Що ж буде, коли Андрій їй подзвонить...
Анна Лір, Аня у нас дівчина з секретами :)
Вітаю з публікацією! Успіхів автору і книзі. Від мене - підписка і вподобайка )
Лана Рей, Вдячний :)
Вітаю з новинкою. Сподобалися вірші, які декламували учасники, особливо Андрій. Бажаю успіху твору.
Настя Безверха, Дякую :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати