538
Анотація до книги "Пісня ворона"
Андрій, молодий автор, який мріє стати відомим поетом та письменником, вирішує взяти участь у зібрані молодих літераторів. Там він знайомиться з однією з учасниць - Анею. Для Андрія, соромʼязливого та худорлявого юнака, це знайомство неначе подарунок долі, тим паче, що, на перший погляд, симпатія взаємна. Навіть не підозрюючи, свого положення, він кидається у вир почуттів, не помічаючи нічого на своєму шляху.
Зміст книги: 15 глав
Останнє оновлення: 11 дн. тому
67 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти2. Цікава розмова з Стахевичем, його поради і думки Андрія з цього приводу, сподобалось. Дякую ❤️
1. Після прочитання лишається дивне змішання: сум за тими, кого забрала війна; гордість за незламних; відчуття, що культура — це теж фронт. І саме такі тексти нагадують: пам'ять — наша зброя, а слово — те, що не здолати. Долучилась до марафону прочитання, ❤️
Розділ 15 вийшов дуже теплим. Чекаю на продовження
Розділ 14. Марта одразу і змусила за себе і хвилюватися і насмішила обуренням щодо горілки))
10. Я вже так захопилася атмосферним описом походу в гори, але все-такі помітила, що Аня наче трохи напружена увесь час. Ну а в кінці розділу знову сюрприз - поява ворона. І таємниче послання для Ані! Поки що моя здогдка, що Аня хоче вирватись від якихось темних сил, але її не відпускають, бо мабуть вона з'вязана якимось зобов'язанням.
Друзі так напосіли на Андрія, що промайнула думка - з такими друзями і ворогів не треба. Дуже негарно чинять на нього тиск.
Нічого собі вийшла зустріч Ані з вороном. Хто ж вона така насправді?
Атмосфера розповідь в 10 розділі про діда)))
Вечір поезії, описаний на початку книги, насправді підняв важливі теми ще до початку виступів.
Тяжке минуле, наповнене незламністю попри все, — це не просто історія. Це невід'ємна частина нашої ідентичності як народу.
Це було актуально колись, залишається критично важливим зараз, і повинно бути збережено в майбутньому.
Читаю 15-й розділ, такі вайби університецького часу) Безтурботна пора, "мудрості" про "напівсухе" та "напівмокре" вино)
Ох, вже та Марта, весь час бачить прихований сенс, який ніхто крім неї не вкладав у слова))
Аня висвітлила дуже глибоку думку, та все ж вона сприймалась дивно, неначе дівчина не з нашого часу
Розмова про письменницькі амбіції та НЛО в Іванівцях, себто "Івенівцях" з американським акцентом, звісно, насмішили) Десь у світі заплакала одна Донателла)) Бо її назвали "Всраче")
Загалом, дуже реалістично передано розмови молоді у компанії. Часом дурненькі жарти, часом беззмістовні, "підколи" заради підколів. Але це такий живий полілог. Маю на увазі, всі, хто свого часу у студентські роки вибирався на всілякі заходи із друзями згадає ті часи, читаючи. Дякую за розблокування спогадів)
Кайла Броді-Тернер, Дякую за розгорнутий коментар :)
Ті часи дійсно були безтурботно-незабутні, окрім сесії звичайно :))
Цікаво, що таке Тіняве Віче й для чого воно його обрало? А " рибки" підштовхнули їх до відвертості. Марта дійсно нічого не пам'ятає?
Настя Безверха, "Рибки" завжди допомагають в таких випадках краще за психологів :)
Прочитала опис і зацікавило. Свіжо, неординарно, інтригуюче - рідкість нині.
Читатиму)
Asashell, Дякую :)
15, Вау!)) "Рибки" у воді — дуже ефективно розв'язали думки компанії. Сухе й мокре вино — це взагалі топ тема. Але вона невичерпна. Сподіваюся, нарпесиків не буде))) Жарт. Взагалі розділ дуже цікавий. Ті питання про "скільки було", про навчання, про студентське життя дуже цікаво.
Ромул Шерідан, Дякую :) У студентів тема залишається невичерпною, якщо збоку нема нічного магазину :))
Розділ 9. "Як сказав великий мислитель - Донт пуш зе хорсес" - насмішили)))
Ріна Март, © цитати відомих українців :))
Цікава чому Аня відмовляє в зустрічі
12-й розділ змусив затамувати подих, принаймні Аня жива(поки що) читаю далі...
Дуже загадкова історія дитинства Ані, мало що зрозуміла, але доволі цікаво)
Марта, звісно своїм гумором розбавляє напругу)
Прочитала все наявне, чекаю на продовження!
Кайла Броді-Тернер, Вдячний :)
7 розділ дуже несподіваний. Певно, Аня - не зовсім проста дівчина
Ріна Март, Для Ані приготована особлива роль :)
Подобаються Ваші описи, взагалі люблю читати книги з детальними описами навколишнього та емоцій і думок персонажів
Ріна Март, Подякував :)
Дуже цікавий форматю Таких я ще не читала. Дуже сподобався початок. Багато про наболівше
Соломія Вейра, Дякую :)
11 Ну, і друзяки))
Цілком поділяю настрій Андрія, дуже дивне зникнення, повне нерозуміння "статусу" у цих стосунках, ще й друзі замість підтримати якісь теорії висувають)
Теж згодна, що потрібно просто сідати і писати, бо апетит приходить під час їжі. Якщо чекати натхнення, то можна і не дочекатися
14. Наче пробудження що сну. Але ж Аня непритомна. Легка паніка компанії, що йде на Хом'як — це сказати занадто обережно. І тут питання: як сприймати те, що було? Видіння? Марення? Метафора? Думаю, відповіді попереду.
Ромул Шерідан, Тут все трохи простіше, то у Ані насправді буди спогади :)
Цікавий опис походу, а от поява ворона, ще й діалог здивував, я якось часом при читанні забуваю, що це фентезійний твір)
Персонажі такі реалістичні у своїх переживаннях і вчинках, що сприймається як побутова проза
Кайла Броді-Тернер, Дякую :)
Вже потрохи повертаємо в сторону фентезі :)
Цікавий початок, дуже сподобалося, що Ви згадали українських митців. Я взагалі за українофільство, тому тут окрема "вподобайка". Водночас, є певне нагромадження речень, які можна розбити на кілька простих, так їх легше читати. Сюжет зацікавив, читатиму далі))
Ріна Март, Дякую :)
7-9 Сашко починає підбішувати, я тут поділяю думку Вадима, поводять себе наче старшокласники весною, а не студенти вишу))
Вікторія була неочікуваною, щось я так дивлюсь Андрій стає зіркою і одразу всім подобається, хоча нічого особливо для того не робить)
Ну, з наступного розділу Вадим ще більше сподобався, хороший друг, що дбає про Андрія і прагне допомогти йому, не порадами, а просто вислухати і підтримати. Ще й ідею з походом яку подав, молодчина!
Ну, знакова цитата Усика прямо добряче додає реалізму, потужний діалог одним словом) Побачимо, що там далі)
Валеріан Надмогильний, І попри це, персонаж яскравий, запам'ятовується))
От дійсно у Андрія то пусто, то густо))) Якось невчасно Віка вирішила підкотити)) Ще й друзі ще зі своїми порадами... Куди там Андрію одночасно з двома зустрічатися, він точно не такий хлопець))
Анна Лір, З такими радниками, йому хоч би з одною почати :)
О, мені Вадим набагато більше подобається, ніж Сашко)) Тут уже слушні поради)) Але звісно дивно, що там таке з Анею відбувається, і чим вона постійно занята. А щодо походу, то наче непогана ідея, але щось, мабуть, піде не так))
Ого, хто ж ця таємнича фігура, яка забрала спогади ворона? Невже це і є наш головний антагоніст? Відчуваю, що тут буде якась закручена таємниця)
Коли я почала читати про аналогії із рибкою, чекала від Сашка типових пікаперських замашок, та він надиво дав слушну пораду Андрію щодо простоти і "альфачів" які не в моді))
Про "не виказувати зацікавленість" не згодна, це лише відштовхує. Нащо дзвонити, якщо нецікаво? Це нелогічно)
Бути простим, не затягувати зі дзвінком, якщо вже дівчина сама надала номер для спілкування, це так. Впевненості Андрій не здобуде, якщо не матиме і це все набуде напускного і вимушеного вигляду, тож найкраще було би лишатись собою, адже саме таким яким він є, він і запам'ятався Ані)
І дуже добре, що Андрій і сам це усвідомив наприкінці)
Кайла Броді-Тернер, Так і є, це пряцює в обидві сторони :)
Андрій точно не звик ходити на побачення, так розхвилювався бідний, але зрештою все пройшло дуже навіть непогано, Ані сподобалось)) Ну місце було атмосферне як мінімум, ще й виявилось, що він знайомий з цією групою, це додало крутості))) Але таємничий ворон знов нагадує про наближення чогось зловісного...
Вітаю. Оскільки нових розділів немає, хочу нагадати Вам про наш марафон взаємного читання й коментування. По мірі можливості Вам також треба читати й залишати коментарі.
https://booknet.ua/blogs/post/411472
Ромул Шерідан, Вже почав :)
Якраз за вихідні надолужу :)
Щось я дивлюсь джин-тонік відкрив дорогу до градусних експериментів)) Спершу Андрій запевняв, що "не дуже" із алкоголем, а тут вже цілеспрямовано прямує до пабу на пивко, не засуджую, день мав непростий і сповнений хвилювань
І що мені подобається, навіть у звичайний вечір, де не має бути жодних пригод, Андрій насолоджується музикою новачків, ще й заводить розмову і вигадує їм назву. Словом, головний герой знайде собі роботу всюди)
Кайла Броді-Тернер, Дякую за увагу про "не дуже" із алкоголем. Тут дійсно трохи прогалина в описі :)
До речі, нічого проти пива не маю, у кожного свої вподобання) Втім вино, певно було доречніше для першого побачення))
Діалог із барменом неймовірно інформативний, уявила і засміялася)
Ой...Нащо ж він взяв два "заспокійливих", побачення ризикує перетворитись на фіаско...
Фух, ну наче поки все йде непогано, панк до речі схвалюємо! А язика йому як я бачу, таки добряче та штука розв'язала. А Гурт-без-назви має шикарнючий репертуар! Ще й Андрія при дівчині вшанували, ну щастить йому на компанії!
І що ж то за загадковий ворон такий?)
14. А бабуся строга вчителька для Ані. Вовк часом не фаміляри бабусі? Щось він цікаво поводився. Хоча, ці квести з переміщеннями й переселеннями — уроки. Тож у навчанні різний реманент)
13 ий розділ — це якась бомбастика. Та бабця і Аня — наче дві босорки. Носяться на собі, регочуть. Два рази читав, щоб зрозуміти — це яв чи нав, чи взагалі молодь обурилася. Напевно, більш зрозумілим стане в продовженні. В будь-якому випадку цікаво. Описи дуже майстерні. Помітив де-не-де дрібні одруківочки. Зверніть увагу.
Ромул Шерідан, Дякую :)
А ті одруківки, то здається залишаться зі мною на довго :)
Похід у гори, а точніше на Хом'як — усе, як у молоді. Жарти, приколи, смішні порівняння. І... підколки. А куди ж без них?)) А от байки про гуцулів — це таки правда. І знаю їхнє "одечки" ті одечки — чесати й чесати полонинами)) Діалоги між хлопцями й тон напруги — а як без вияснення певних обставин. Здається, ті крихти сумнівів, що з'явилися у Андрія — це нещоінше, як наслідок справді недолугих порад, спроб допомогти від друзів "експертів", які обов'язково приведуть до фолу. Знаю, бачив) А от містика з Мартою дуже моторошна. Навіть гублюся в здогадках. Не буду фантазувати, а почекаю на продовження))
Валеріан Надмогильний, Тоді додаю Ваш твір до марафону. Також заходьте до інших авторів, щоб вони бачили нового учасника.
Ну що це в нього за друзі. Чому він їм не довіряє і не хоче говорити про свої вподобання... Бо не зрозуміють? Тоді що ж це за люди...
Одне мене засмучує, що я вже на якійсь там сторінці і крім магії кохання поки що не відчуваю фентезі.
Катерина Винокурова, Якраз читаю зараз :) До речі, досить правильний підхід, одразу заохотити читача чимось цікавим, в наш час "розпорошення уваги", це має спрацювати. Потрібно і собі спробувати, але як то кажуть то вже з понеділка :)
Розділ 4. Яка приємна зустріч)) Доля сама(чи автор) звела Андрія з дівчиною. Вона така мила. І все ж таки не сильно то і сором'язливий хлопець.
Щодо слів Ані, то дівчина права: треба бути собою і робити те, що до душі))
Катерина Винокурова, Так, Ви праві, Аня буде для Андрія такою людиною :) Тільки на початку їхнього знайомства, я хотів цей момент трохи інакше розіграти :)
Розділ два. Слова Стахевича на прикінці... Слова персонажа є жорсткою критикою романтичного погляду на творчість. "Звичка зрештою переможе талант" і стане основою справжньої майстерності. А також "пиши, навіть якщо виходить лайно". Дисципліна. Пройти через етапи невдач та застою, щоб дістатися прекрасного...
Катерина Винокурова, Як то кажуть чим далі в ліс, тим більше переконуюсь, що це правда :)
Читаю думки Андрія і думаю.... Ось я колись такою була. Боялася виступати, знайомитися.... Навіть про зупинку попросити)))
Дякую за гарні описи. Є щось у них. Як і персонаж знається дуже близьким
Катерина Винокурова, Дякую :)
Перший розділ. Поки що не відчуваю фентезі..
Але розумію головного героя. Колись в академії, адвокат навмисно змушував нас виступати перед аудиторією, щоб перебороти страх.
Проте думаю виступати саме зі своїм твором має зовсім інші відчуття.
І вірші чудові
Катерина Винокурова, Дякую, що завітали :)
1. Літературний вечір, страх сцени і те відчуття порожнечі після... Дуже знайомо))) Щоправда, методом заспокоєння бармена мені шось не дуже кортить скористатися, та й не раджу нікому...) В Андрія чуттєвий вірш, дарма він боявся)
П.с. Поки фентезі не пахне. Можливо, далі щось буде)
П.п.с. Одруківочки, привіт...) Текст треба вичитати, а ще, просто-таки мушу це сказати, слідкуйте за дефісом, бо він краде місце у тире)
П.п.п.с. Біль чоловічого роду)
Валеріан Надмогильний, Багато хто, на жаль, не звертає... Але є ті, кому це важливо)
Ой...Ну знайомство із Анею однозначно вийшло незабутнім)
Щодо думки, що пишучи більше автор сам себе стимулює на покращення, випрацьовуючи корисну звичку — цілковито згодна. Так і є.
Діалог прекрасний у своїй багатогранності, обговорили фактично все, виклавши на стіл всі можливі факти і вподобання. Це типово для екстравертів, що спокійно розкриваються при сторонніх і Аня може до них і належить, та про Андрія цього сказати не можу, тому таке його бажання відкриватися мені здалось трохи нереалістичним. Можливо суть тут у тому, що дівчина йому подобається і він прагне справити враження розумної і всебічно розвиненої людини. Важко сказати. І читаючи, я справді усміхалася, бо вони доволі різні, та все ж взаємодіють дуже цікаво. Та одне не давало мені спокою: діалог буквально відбувся після того, як Аня врізалась у Андрія, впала, отримала травму з якої цебенить кров і при цьому їм на голову падає дощ (чи були у них парасолі я пропустила), але уявляю чомусь що вони мокрі там до нитки. Чи можливо вести таку розмірену, іронічну бесіду з урахуванням вищезазначеного? Думаю навряд чи. Але це суб'єктивна думка)
Кайла Броді-Тернер, Важливіше яке враження у читача, а ніж як це у автора у голові, правда ? :)
Отож, загальне враження про твір: він реалістичний, переживання Андрія дуже знайомі, як і його враження і бажання. Навіть його невпевненість знайома кожному на тому чи іншому етапі життя. Та все ж, хотілось би аби він пропрацював це, бо не кожна "Аня" буде хапати ініціативу на себе, не кожен "Стахевич" підходитиме із похвалою творчості початківцю. Маю на увазі, поки Андрію дуже щастить мати поруч тих, хто готовий підтримати, не мотивуючи його самого до дій. Він доволі пасивний на початку твору, і це може стати для нього проблемою у майбутньому. Доки він себе знецінює, доки відчуває, що пише погано чи не так як інші — хтось бере і просуває свою творчість, неважливо гідну чи ні.
Поки не зрозуміло, що саме тут буде потойбічного, та направду цікаво. Книга неоднозначна, на кожній сторінці відкривається якийсь новий сенс подій і це крута подача, бо якщо на початку читач бачить просто невпевненого генія, то вже далі цей геній потроху розкривається)
Дякую за чудову книгу, нехай знайде свого читача, а Вам натхнення і творчої наснаги!
Кайла Броді-Тернер, Дуже дякую за розгорнуті коментарі, а особливо за критику :) Це дає змогу подивитися як читачі бачать твір, а не як автор його задумав :)
Ой, я мала досвід подібних вечорів, тільки в моєму випадку то були конкурси читців поезії. Досі згадую той мандраж перед виходом.
Почуття Андрія зрозуміти дуже просто та й хвилювання перед великим автором теж дуже природнє.
Бармен заслуговує окремої уваги. Він тут і психолог, і мотиватор, і той, хто може схопити за комір і привести Андрія до тями)
Єдине питання, що ж то за чудо джин-тонік, що хлопцю аж так погано стало?
Кайла Броді-Тернер, Вітаю, дякую що завітали.
Відповідаючи на питання, то чому ж погано? :) Просто страхи взяли верх :)
4. Негода, халепа та щемлива розмова, хехе)) І знову про літературу) З роздумами Ані не можу не погодитися. Дійсно, треба писати й писати, а там, глядиш, і шедевр вийде! Інакше взагалі можна нічого не написати, а все чому? Бо боїшся осуду? Тю, та люди завжди будуть обговорювати, завжди знайдеться хтось незадоволений. Чи вартує це закопування таланту та внутрішньої гризні?
П.с. Відчуваю, ворон в кінці — передвісник фентезі)) А ще той Любомир дивний поет. Поради направо й наліво роздає...) Може, теж непроста особа)
Ханна Трунова, Дякую, що завітали і особливо за коментар за одруківки, будемо виправлятися :)
Розмова із кумиром була дуже влучною і відчувається, що він знайшов саме ті слова, яких потребував Андрій. Далі лишається тільки дивитись: прийме він до уваги пораду автора, чи продовжуватиме "топтатись" на одному місці)
3. Ваш опис міста з непрацюючим транспортом та вічними ремонтами дуже знайомий) Відчувається спорідненість з персонажем. А він такий діловий! І виступив на літ вечері, і назву для гурту придумав... Для повного щастя не вистачає ще в якусь халепу вляпатися ;)
2. "Не топчися на місці, пиши, навіть якщо виходить лайно, бо якщо покладатися на талант, ніколи з місця не рушиш!" — хороша порада) Постійно промовляю собі схожі слова) Але чи дослухається до неї Андрій?
Розділ 3.
Коли внутрішні страхи беруть гору - то біда, в усіх сенсах. Але анотація натякає, що ГГ таки зможе їх побороти.
Ну й загалом про нього вже трохи більше можна дізнатися. Андрій, виявляється, олдфаг xDD Трохи незвично таке казати про наше покоління смартфонів та комп'ютерів, але ось і наш час настав...
Вдало передана атмосфера нічного міста. Загалом, цікаво і спонукає читати далі ;)
Очерет, Андрій, то персонаж, частково виплеканий спогадами про безтурботні студентські роки :) Але так Ви праві, от і наш час настав :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати