У найглибшій частині прадавнього лісу, куди не наважувалися заходити навіть мисливці, жила легенда. Не про чудовисько і не про відьму. Люди шепотілися про дівчину, яку називали Місячною Берегинею.
Казали, що вона прокидається лише після заходу сонця, коли срібний місяць здіймається над верхівками дерев. Її довге волосся світиться, немов місячні промені, а легка сукня зіткана з туману й пелюсток нічних квітів. За кожним її кроком розквітають незвичайні квіти, а світлячки сплітаються у сяючі стежки.
Вона оберігає ліс уже багато століть. Розмовляє з деревами, лікує поранених звірів і проводить додому тих, хто заблукав у темряві. Але є один закон, якого вона не може порушити: жодна людина не повинна закохатися в неї... і вона сама не має права покохати смертного.