Місячна Берегиня

АНОТАЦІЯ

У найглибшій частині прадавнього лісу, куди не наважувалися заходити навіть мисливці, жила легенда. Не про чудовисько і не про відьму. Люди шепотілися про дівчину, яку називали Місячною Берегинею.
Казали, що вона прокидається лише після заходу сонця, коли срібний місяць здіймається над верхівками дерев. Її довге волосся світиться, немов місячні промені, а легка сукня зіткана з туману й пелюсток нічних квітів. За кожним її кроком розквітають незвичайні квіти, а світлячки сплітаються у сяючі стежки.
Вона оберігає ліс уже багато століть. Розмовляє з деревами, лікує поранених звірів і проводить додому тих, хто заблукав у темряві. Але є один закон, якого вона не може порушити: жодна людина не повинна закохатися в неї... і вона сама не має права покохати смертного.
Та однієї ночі, під час повного місяця, у лісі з'явився юнак із сумними очима. Він не шукав пригод і не вірив у легенди. Він лише тікав від власного болю.
Коли їхні погляди зустрілися, ліс завмер. Вітер перестав гойдати листя, а світлячки зависли в повітрі, немов зорі. Уперше за багато століть серце Місячної Берегині забилося швидше.
Вона знала: якщо дозволить собі кохання, магія почне згасати. Але чи варте безсмертя того, щоб ніколи не відчути тепла людського серця?
Так почалася історія, яку місяць і досі розповідає кожної повні тим, хто наважується слухати тишу лісу...
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше