Його несподівана донька

— Сподіваюся, вам ніколи не доведеться обирати між роботою і власною дитиною.
Асистент поруч напружується.
Макс дивиться на мене кілька секунд — уважно, оцінююче, ніби намагається зрозуміти, звідки цей удар.
— Я не змішую особисте й бізнес, — відповідає він сухо.
— Звісно, — усміхаюсь я. — Вам простіше. Ви ж не з тих, хто ночами рахує дрібні купюри.
Я не чекаю відповіді.
Розвертаюсь і йду.
Серце гупає в грудях, але спина рівна.
Нехай хоч раз подумає про мене не як про рядок у резюме.
На вулиці холод пробирається під пальто. Я глибше кутаюсь у шарф і дозволяю собі кілька злих думок.
Щоб у тебе з’явилась дитина, Максе Рейнхарде.
Несподівано.
Щоб ти губився в супермаркеті біля полиці з дитячим харчуванням.
Щоб ти раптом зрозумів, як це — бути відповідальним не лише за прибутки.