10 965
Анотація до книги "Той, хто малює мангу "
Легко бути мільярдером і генієм сучасності, коли твої картини користуються попитом. Набагато важче — розібратися зі своїми таємницями, ексцентричним характером та деспотичною родиною.
Найден звик відлякувати людей, але нова співробітниця видавництва виявляється не з лякливих. Тепер на них чекають справжні емоційні гойдалки: від судових позовів і підступних ходів драконячої матріархині Прю до крихких, тактильних моментів наодинці.
Це не казка. Це — реальність, де особистий вибір та взаємна підтримка допомагають витримати тиск прадавніх традицій і змінити власну долю.
Найден звик відлякувати людей, але нова співробітниця видавництва виявляється не з лякливих. Тепер на них чекають справжні емоційні гойдалки: від судових позовів і підступних ходів драконячої матріархині Прю до крихких, тактильних моментів наодинці.
Це не казка. Це — реальність, де особистий вибір та взаємна підтримка допомагають витримати тиск прадавніх традицій і змінити власну долю.
сильна героїнядракон-мільярдернерівні пари
Зміст книги: 19 глав
91 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУрочисто заявляю, що я дочитала! Як не дивно, цей твір мені, мабуть, взагалі сподобався найбільше з усіх ваших, крім, можливо, Пангеї, бо це епічна робота, яку мало з чим можна порівняти!
Юліана врешті решт стала владною жінкою, що, здається, завжди в ній сиділи (можливо, кров батька давалася взнаки ❤️) і мені подобається, що фінал не надто солодкий - в тому сенсі, що питання Найдена з родиною не розрулилися одним махом - і це прям реалістично!
Дякую за історію!
Ірина Скрипник, ❤️❤️❤️
17. Боже, чого обоє такі складні?! Влаштували мені емоційні гойдалки!
Мрія Чарівна, :)
16. Я до кінця думала, що вони з неї приколюються О.о Ну Юліана молодець! Таке витримати!
От тільки як дружина чоловіка, який в конфлікті зі своєю матір'ю, можу сказати, що НІКОЛИ не можна домовлятись про щось з нею без його відома!
Мрія Чарівна, Він і не оцінить таку ініціативу :)
15. Так, а Юліану там не вб'ють???
Попри все, від владності драконівських жінок я балдію)))
І ще таке питаннячко... А Юліана і Найдена не родичі, правда?
Мрія Чарівна, Ні, не родичі :)
14. А я рада, що Найден бореться! Здається, Юліана даремно в це влізла...
Мрія Чарівна, Вона хоче допомогти :)
Це, мабуть, в них сімейне. Її мати вже спробувала полізти до Прю. Тепер її черга.
13. Чоловік не може бути занадто тактильним!
А що подав до суду молодець - я ту Про вже вбити хочу...
Мрія Чарівна, Дякую ❤️❤️❤️
12. Мені так подобаються стосунки Найдена і Юліани)))
Мрія Чарівна, Дякую ❤️
Флешбек в дитинство дає прекрасну картину токсичного материнства(
11. Якщо чесно, це ваш найцікавіший твір! Прям важко відірватися...
10. Прю зробила свій хід(
Взаємодія героїв мені дуже подобається! Тащусь, як вона його заспокоїла!
9. І це просто шикарна глава! Браво Найдену!
Мрія Чарівна, ❤️❤️❤️
8. Ок, я в того Найдена закохалась)))
А історія Наталі просто вогонь! Оце так поворот сюжету!
Мрія Чарівна, Дякую
7. Мені страшенно подобається образ Найдена, його ексцентричність і відношення до жінок)))
А ще в описі драконячих традицій вбачаю критику патріархального суспільства)
Мрія Чарівна, Ну, можливо, щось із підсвідомого :)
6. Ахахах))) Мама в Юліани чудова) Все порішала)
Мрія Чарівна, ❤️❤️❤️❤️❤️
5. Родинні традиції драконів мені дуже подобаються)))
А з останнього абзацу мене порвало)))))
Мрія Чарівна, Я аж відкрила подивитися на той абзац :)
4. Тааааак! Здається, я згадала, чому хотіла прочитати цей твір. Принаймні від цієї глави я отримала більше задоволення, ніж, здається, замислив автор))
Мрія Чарівна, Це приємно «чути» :)
3. Не знаю навіть, що мене вразило більше - пропозиція Найдена чи його мати...
Про його "секрет" я взагалі мовчу)))
2. Найден - цікава особистість зі своїми таємницями)))
Мрія Чарівна, В них там у всіх є якісь свої таємниці :)
1. Початок цікавий) Герой харизматичний, а його роздуми про критику змусили мене з розумінням посміхнутися)
Мрія Чарівна, :)
❤️❤️❤️
Прошу підтримати мою нову роботу: https://booknet.ua/book/vektor-povernennya-b447836
Якщо вам не подобається подібна тематика — будь ласка, підтримайте хоча б вподобайкою. Вона коштує набагато більше, ніж ви гадаєте. Завчасно дякую ❤️
Дуже сподобалося, як авторка пише. Читати було легко, приємно і посмішка не покидала мого обличчя.Текст такий кінематографічний, що всі сцени ніби розгортаються просто перед очима❤️❤️❤️
Дякую за приємно проведений час:) повернусь до історії, бо цікаво чим закінчиться:))
Історія продумана, цікава, смішна, подекуди мила й дивовижно реалістична, навіть попри те, що головний герой — дракон. Мене справді затягнуло. Залишаю в бібліотеці, щоб при нагоді дочитати.
Айрін Айс, Дякую ❤️
Розділ п’ятий. Дуже цікаво, чи Найден справді щось відчуває до героїні, чи просто хоче використати її, щоб нарешті позбутися контролю матері. Кінець розділу вийшов і смішним, і милим одночасно. А розмова Юліани з її мамою — це просто топ! Здається, кожна друга мама відповіла б саме так :))
О, він провів ритуал — і після цього подобрішав… дуже цікаво. Схоже, крига вже надломилася й от-от почне танути:))
Які ж цікаві у драконів традиції. І тепер не дає спокою питання: Найден справді цнотливий, як і має бути дракон до шлюбу, чи все ж казав правду й усі дівчата у видавництві проходили повз нього? Це той випадок, коли вагаєшся й не знаєш, який варіант подобається більше… хіхіх☺️
Оце так поворот! Я щиро, та навіть із легким злорадством, сміялася, коли в кімнату до Найдена увірвалася розгнівана мати, а не Юліана. Я настільки яскраво уявила цю сцену: він, голий, розслаблений, у передчутті райських насолод… і раптом — двері навстіж, а на порозі маман. Що сказати — так йому і треба! А от дівчину шкода. Сидить між двома драконами й тремтить, не знаючи, що її чекає далі…
Розділ другий пояснив, чому Найдену так подобається працювати вдома. Бо ще десь серед людей ненароком змінить подобу — і перелякає всіх… Або піде дощ, і все само собою станеться. Мені здалося, що саме дощ змушує проявляти його звірину суть. Може щось у дощ сталося у нього? І має психологічну травму? Або ж може це така особливість драконів? Хто зна? ...але ж цікаво!!!
Дуже цікаво, чому в героя така реакція на дощ. І те, як героїня вагалася — заспокоїти його чи втекти, — показує, що в ній теж уже прокидаються певні почуття.
Найдену, здається, подобається дражнити Юліану — ніби кицьку за вуса смикає. Це робить історію дуже цікавою та захопливою. Уже помітно, що героїня починає розуміти: у цьому чоловікові є якась сила, він зовсім не звичайний. А фінальна сцена, де він постає у своїй справжній подобі, тримала мене в напрузі — здавалося, ще мить, і він обернеться до неї…
Перша зустріч Юліани та Найдена — емоційна й вибухова. Найден виглядає або як самодур-бос, або як занадто творча особистість із цілим вуликом тарганів у голові. Він випробовує героїню на стресостійкість, і робить це доволі жорстоко. Ще й блокнот жбурнув… Я уявляю, як їй було боляче, адже в ті малюнки вкладено час, сили й душу. Тож не засуджую її за сльози.
І все ж, мабуть, Найден не настільки жорстокий, як здається. Раз уже сльози його розчулили і він дав їй шанс. Цікаво подивитися на їх співпрацю, які сюрпризи вона принесе. І хочеться дізнатися скоріше як герої будуть зближуватися поступово або ж раптово й швидко:))
Все почалося зі співбесіди. Дуже яскраво описано хвилювання героїні: її вдавана впевненість, внутрішнє тремтіння, змішані емоції. Відчуття настільки реалістичні, що я навіть згадала власну першу співбесіду.
Вітаю! Розпочинаю читання. Насамперед хочу відзначити, що мені сподобалася обкладинка — вона одразу привертає увагу, а назва інтригує. «Той, хто малює мангу» викликала в мене безліч запитань: хто цей герой, що саме він малює, що таке манга (і хоч я знала, все одно пішла перечитати визначення), і яким буде фінал цієї історії і манги котру малюють, як персонажі вплинуть на процес та кінцівку. Дуже цікаво, що анотація неначе вплетена у текст, або навпаки — є вирваним із твору шматочком. У будь-якому разі це виглядає влучно й неочікувано. Усе разом створює гармонійне враження та пробуджує щиру цікавість.
3 Ірино, такі гойдалки я не витерплю!)) Який він інтриган, такий: “нічого не бачила?” Я вже подумала, він у подобі дракона нічого не пам’ятає. Я б мабуть, як Юліанна, теж би збрехала. “Тебе звільнено” і я така: “та йоб…”.
Оце умови і таймінг вирішення((
Так і не зрозуміло що ж він від неї тепер хоче…
Ахахаз!!))) Поява його мами – неймовірна!) Я кайфанула)
Цікаво яке діло матері до видавництва Найдена?
Ганна Літвін, Він в неї ще паперову фабрику відтяпає :)
1 Героїня така панікерша)) Але я розумію, пам’ятаю як я лепетала під час першої співбесіди.
Люблю ім’я Найден хіхі))
Ух ти, перша ж робота і одразу з художником-засновником видавництва! Захопливо, на що ж тоді здатна героїня?) Ох, відчуваю, вона з цим генієм намучається…
Класно описано його маєток. Видно, з перших рядків що за ним не сильно дбають тут і заросший виноград, трава, а всередині маєтку павутиння на люстрі.
Бідолашна Юліанна такі гойдалки витримати….
Ірина Скрипник, О, це видно)
4 Ого, якщо Найден справді так робив, а не сказав щоб позлити матір, то я відчуваю трошки… огиди до нього. Тепер зрозуміло чому він отак легко запросив її до свого ліжка.
А Прю теж не така проста…
Боже, Юліанна – молодчинка! Нарешті! Висказала все що накопичилось. Який він привереда. Поки не накричиш не послухається)
Ого як він цінує правду, навіть музою її своєю зробив)) “Тепер він мені подобається” – записала я олівчиком поки-що.
Дійсно, наче дракони поважають жінок сильно. Або ж Найден такий)
2 Відчувається як Юліанну затягує зовнішність Найдена.
О, то може, ця гра тепла кімнати з холодом вітру з вулиці, який не проникав всередину – якийсь бар’єр?) Який інтимний момент коли він торкнувся її спини, мм))
А Найден не шахрай?) Ну тобто зрозуміло, що має якусь магію, ось тільки ще не знаю яку… шепоче щось перед малювання (закляття?) і входить в транс малюючи.
Я нажахалась з Юліанною від його подоби…змія?)) Тепер розумію чому таке ім’я хіхі) Він уклав якийсь контракт з дияволом?
Початок дуже цікавий, Найдена хотілось тріснути, я вже навіть замахнулась, а тоді стримала себе, бо сказав він і справді слушну річ. Тож така собі перевірка емоційного стану Юліани була необхідністю, аби навчити її певним премудростям сфери.
Продовжимо)
Кайла Броді-Тернер, ❤️
Загалом написано цікаво, дуже приємна авторська мова, не перевантажена надмірною образністю, та попри це всі локації, зовнішність, дії та емоції персонажів добре передані, дозволяючи як слід зануритись у атмосферу книги.
До Юліани симпатія виникла від самого початку і як читач я справді хвилювалась за неї впродовж всіх прочитаних розділів. Щодо Найдена цього сказати не можу, від початку не сподобався і надалі цю думку лише закріпив і поглибив.
Думаю далі по твору авторка його розкриє і покаже позитивний бік його особистості, а на старті він і має відштовхувати, щоб констраст спрацював краще.
Успіхів Вам та книзі, нехай аудиторія зростає, а натхнення не знає меж!❤️
Мене переповнює брезгливість до Найдена і переживання за Юліану. "Всі у видавництві проходять через нього", сподіваюся ці "всі" хоч знали як застерігатися. Це ж треба було дівчині втрапити у таку халепу.
То генія вразило до глибини душі, що йому не дивляться в зуби, коли він поводиться як (цільком слушно зазначила Юліана) йолоп? Варто було підвищити голос і він уже готовий ноги цілувати(буквально). Я так розумію із мамою стосунки напружені були завжди. Хлопчинка самостверджувався як міг, а підсвідомо вочевидь прагнув покори.
Можливо я занадто упереджена до Найдена, або просто не поціновувач таких паттернів, але у пристрасть між ними мені не віриться. А за Юліану я відчуваю гордість, що вона не змовчала, а хоч спробувала поставити нахабу на місце.
Момент із клятвою вірності дещо прояснив, цікаво зрозуміти мету драконів і їх цінності загалом.
Хух...Я розумію, що Найден геній, чийому видатному мозку просто нудно серед посередностей, але який же він зарозумілий! Якої відповіді він чекав від Юліани? Він серйозно сподівався, що вона кинеться його допитувати?
І чого він звільнив її, а тоді ще раз уже при світлі дня явив свою подобу? Він розраховував, що вона нікому не скаже, чи її вважатимуть божевільною? А, ні він хоче тримати її біля себе, для чого тоді казати про звільнення? Геніальний творець, але геть нелогічний у своїх діях. "Плата" за можливість продовжити роботу сама по собі огидна. Добре, що втрутилась мати, яка з'явилась, вочевидь неочікувано для всіх. І яка різка зміна! Від зверхнього ексцентричного генія лишився тільки наляканий хлопчисько, що намагається виправдатись перед авторитарною матір'ю. Я не зловтішна за своєю природою, але усмішка так і просилася)
Невже тепер Юліана буде на гачку? Дуже сердито за неї, вона на це не заслуговує, хочеться добряче стряхнути того Найдена, забагато на себе бере.
Продовжую.
Лишатися у нього в домі я б не ризикнула) Тип, м'яко кажучи мутнуватий, та й знайомі вони недовго) Краще б таки викликала таксі.
В цілому, я очікувала, що у Найдена є таємниця, але така...Доволі цікаво. Хоч я не великий прихильник таких трансформацій із драконами, це було подано ненав'язливо. І я так розумію дракончик невеликий, десь габаритами як і сам Найден? Бо те як Юліана не одразу усвідомила, що він дракон наштовхнуло саме на цю думку.
Що ж, цікаво тепер, як розвиватимуться їх стосунки після цього, продовжую читання)
Ну все, емпатія є, значить не безнадійний. А тут або мама-генерал, або матріархат — обираємо, що краще. Звісно, зелений шок, але як же мені подобається нормальна, мисляча з логікою героїня.
Анна Лінн, У драконів матріархат :)
Ну у мене думки так скакали: я все правильно зрозуміла? Або ні? Точно ж не так, бо тут не 18+. Або щось станеться? Або… а ось і мама приїхала! — Ну все, і вирішено! А все ж на голе… чи все-таки гумка від трусиків? Дякую, посміялася від душі і від думок героїні, і від своїх одночасно )
Напишу окремо, потім, якщо що, видалю: у 2-му розділі в одному абзаці слово «рух» ужито тричі занадто близько, через це читається як повтор. Абзац починається зі слів: «я відчувала на собі погляд Найдена». Просто все інше — прям супер )
Ірина Скрипник, Тепер не зможу видалити =(( пізніше продовжу читати. по ходу я тут 100% дочитаю до кінця ))
Звісно, Найден ще той пакосник, але здається, що на початку там було навмисно трохи пожартувати з нервів — є чи не є? Що це взагалі було? Бо далі тижнями панувала чудова робоча атмосфера. Потім — трохи владності зі звільненням тієї, хто сказав йому: «неправильно ти це робиш» (хоча сама пані ще місяць тому попереджала героїню не перечити). А потім — усі ці дрібні рухи, і врешті-решт «сидимо в темряві в шоці й змінюємося» — аа-а-а, та це ж мій улюблений типаж Хаула, тільки в іншому вигляді. Усі, ловіть сердечка, чекаю на перетворення поверхневого безсердечного егоїста на турботливу няшку під впливом скромної й працьовитої героїні. ❤️
Початок — увагу спіймано повністю. Тут і малювання, і абсолютно нормальні переживання двадцятирічної дівчини з першою роботою, невпевненість у правильності дій, підозри, а потім — захват від упізнаваного імені. Усе виглядає суперправдиво. Єдине — я б усе ж попередила маму, перш ніж самостійно їхати за цією адресою. А далі — оця емоція невпевненості в собі й занепаду сил, коли хтось із уже створеним ім’ям вказує тобі, що ти — повне ніщо. Так, звісно, дуже наочно показано, як можна зламати юний талант. Щоправда, потім автор ніби відкотив усе назад, мабуть, згадав себе у 20 років =)
Навіть після його публічного освідчення в коханні та портрета "Муза", вона все одно підписала його в телефоні "Йолоп")
Дякую, всім за лайки та коментарі і прошу підтримати мою нову книгу:
https://booknet.ua/book/vn-buv-orkom-b442922
Вона бере участь в конкурсі. Тому будь-який прояв вашої уваги буде важливий. Не соромтеся тицьнути там лайк чи написати коментар. Завчасно дякую ❤️❤️❤️
все чудово
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати