Еліза більше не довіряє власній пам’яті. Її чоловік Джуліан переконує, що вона плутає дати, забуває події та бачить те, чого не існує. Доктор Вейн лише підтверджує його слова.

Та одного дня старий годинник, який Еліза бачила згорілим у пожежі, загадково повертається. Її щоденник суперечить спогадам, а шрами на тілі зникають без сліду.

А потім дзеркало показує неможливе: її відображення має свіжу рану й не носить браслета, якого сама Еліза ніколи не пам’ятає.

Відображення залишає їй лише одне слово:

«ШУКАЙ».

Тепер Еліза повинна з’ясувати, що є правдою: її пам’ять, слова близьких чи те, що приховує дзеркало.

Бо іноді безумство — це не хвороба. А єдиний спосіб побачити правду.