– Германе, мені треба тобі сказати…
– Лідо, зачекай. Я сам хотів поговорити.
Він дивиться не на мене, а кудись у бік вікна.
– Алла вагітна, тож розлучення скасовується.
Усе, що я ретельно репетирувала, плутається в голові.
– Ти ж казав, що у вас давно нічого немає.
– Це не зовсім так. І її батько… Ти знаєш, хто він. Сама розумієш – я не можу її зараз кинути.
Я не розумію. Але киваю.
Він видихає наче з полегшенням і каже тихіше:
– Вибач, але ми маємо розійтися. І про нас, будь ласка, нікому. Взагалі нікому. Не дай Боже, хтось дізнається – це буде катастрофа.
– Добре, – обіцяю.
Сказати «я вагітна» вже неможливо.