Розділ 10

– Чекатимеш мене з рейсу?

Ми лежимо обійнявшись, ніжимося в ліжку. Герман ліниво перебирає мої пасма, накручуючи їх на палець. Сьогодні неділя, ми нікуди не поспішаємо й можемо сповна насолодитися одне одним.

Настрій – на двадцять із десяти. Поруч із коханим завжди тільки так.

– Нізащо, – дражню його.

Він уже не раз давав зрозуміти, що для нього важливо, аби на березі його чекала вірна жінка. З цього я обережно припускаю, що дружина його не дочекалася – знайшла собі іншого.

Нехай швидше розлучається – тоді я чекатиму.

– Це з чого раптом?

– А отак, з того, – далі провокую його.

– А по дупці не хочеш?

І відразу демонструє – легенько, але дзвінко ляскає мене по сідниці.

– Ах так? – я з вереском підскакую з ліжка, але він наздоганяє й кидає мене на матрац.

Пізніше ми снідаємо на кухні, і я ділюся з Германом неприємною новиною – мені доведеться шукати нову квартиру, бо Христина з’їжджає жити до хлопця, а самій платити за нашу двушку – надто дорого і немає сенсу.

Я кажу це майже без задньої думки – розумію, що наші стосунки тільки починаються і до питання спільного життя ще як до Місяця рачки. Але в глибині душі я, звісно, подумки приміряю до себе і його, і квартиру… Подумки я вже не раз зробила тут перестановку і трохи оживила інтер’єр.

Головний черв’ячок, що мене гризе, – шлюб Германа офіційно все ще не розірвано. Коли ми тільки починали стосунки, я з наївності гадала, що без дітей розлучення вирішується за місяць.

Але від нашої першої розмови минуло вже понад місяць, а справа з місця не зрушила. Розпитувати подробиці я не наважуюся. Та й не розповість він мені нічого, адже це мене не стосується.

Але хотілося б, щоб уже якось швидше владналося. Щоб я офіційно стала його дівчиною і не боялася, що хтось косо на мене подивиться. Ми й зараз не ховаємося, але хочеться більшого. Така вже людська натура.

Я розумію, що дружина Германа походить із дуже непростої родини, її батько – високий чиновник в обласній адміністрації. Напевно, Бажани через нього вирішують якісь питання бізнесу або навіть пов’язані спільними справами й зобов’язаннями. Втрачати підтримку такого тестя їм невигідно, тому вони, мабуть, проти розлучення і відмовляють Германа. Не виключено, що затримка – саме через них.

Однак він навряд чи дозволить помикати собою. Герман не слухатиметься батьків усупереч власним бажанням і переконанням – він радше зробить по-своєму, ніж піддасться на вмовляння.

Так само він колись обстояв право вчитися на капітана і здійснив давню мрію про море.

Коли я минулого разу спитала, він пообіцяв, що щойно розлучення станеться, я дізнаюся про це першою. Але поки він мовчить.

Зате сьогодні Герман попросив чекати його з рейсу. Це ж щось означає? Він планує зустрічатися зі мною і після повернення?

У мене безліч запитань, на які немає відповідей. Мабуть, це нормально на початку стосунків. Але я не пам’ятаю, щоб колись раніше так багато думала, так багато хотіла й так нестримно мріяла.

Раніше все було інакше – надто блякло. Саме це найточніше описує різницю між Германом і всіма іншими чоловіками, між нинішніми стосунками й жалюгідними спробами стати щасливою з минулого.

Душа й серце рвуться вперед, розум вимагає визначеності – я ледве його стримую, переконуючи себе, що все йде за планом і до відʼїзду в рейс Герман, як і обіцяв, розлучиться. Сподіваюся, я проводжатиму коханого повноправною господинею його серця.

Час біжить швидко. Коли він приносить мені в офіс оригінали здобутих сертифікатів, стає по-справжньому сумно. Герман радіє, що формальності позаду. Йому кортить піти в рейс. Він уже став справжнім моряком – після кількох місяців на березі його нестримно тягне в море.

Так і має бути. Тим більше, що тепер він піде другим помічником капітана. Ще кілька рейсів – і стане старпомом. А там і до капітана рукою сягнути.

Я мрію, щоб у нього все вийшло так, як він загадав. Але коли збираю і відправляю судновласнику його пакет документів, то неминуче сумую. Він ще не встиг поїхати, а я вже за ним скучаю.

Оленка давно розкусила наш зв’язок. Спершу намагалася мене боляче зачіпати – щоразу нагадувала про дружину Германа. Знайшла її в соцмережі, почала стежити й обговорювати розкішне вбрання та професійний мейкап, цілеспрямовано підкреслюючи величезну прірву між нами.

– Ех… дурненька ти, Лідко. Невже не розумієш, що Бажан із тобою просто розважається? Від таких Аллочок, як його дружина, чоловіки ніколи не йдуть. І вже точно не міняють їх на… Попелюшок.

Вона не вірила в «казочки про розлучення» і наполягала, що зі мною він – тільки заради допомоги з відправкою в рейс. Щоб я про все швидко домовилася і вибила йому кращі умови.

Я ображалася, кілька разів навіть розплакалася – так боляче мене зачепили слова колеги. А потім звикла. Та і її попустило. Зрештою, ми всі тут в одному човні.

Головне – я впевнена, що в нас із Германом усе по-справжньому – серцем це відчуваю.

Нарешті всі деталі із судновласником узгоджено, квитки замовлено. Я заздалегідь сумую…