119 812
“Грішники”
Анотація до книги "Грішна Я"
Вона була для нього ангелом. Чистою душею.
Хоча, сама Ангеліна вважала себе грішницею. Несла тягар необачно викрикнутих слів, які назавжди змінили її долю. Принаймні, вона так гадала. Однак, йшла по життю легко. Вірила, що чоловік у формі - даний їй небом, аби назавжди стати коханою. Завжди бути з ним. Тільки ж… Якщо небо дало, може й забрати.
На вас чекає:
#до біса класний поліціянт;
#український колорит;
#дівична з перчиком.
Хоча, сама Ангеліна вважала себе грішницею. Несла тягар необачно викрикнутих слів, які назавжди змінили її долю. Принаймні, вона так гадала. Однак, йшла по життю легко. Вірила, що чоловік у формі - даний їй небом, аби назавжди стати коханою. Завжди бути з ним. Тільки ж… Якщо небо дало, може й забрати.
На вас чекає:
#до біса класний поліціянт;
#український колорит;
#дівична з перчиком.
293 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПеречитую Грішників. Щось після Квітки з Северином і мафії Гожого мене потягнуло на цю дівчину…. Вона сама справлялась в своєму житті, тяжко одній… але все ж таки свою мафію знайде)))
Olena Novashok, Вона була сама, як паль, але зуміла вигризти місце під сонцем
Важка долі Ангеліни... Сумно. Вірю, що в наступній частині вона знайде нове щастя та переживе своє горе.
Інна, те як ви пишете, не перестаю захоплюватися. Гарна солов'їна мова. Звісно є діалекти (говірки) як на Західній Україні. Які я ніколи навіть не чула (як людина з центральної України). Та описи прекрасні. Те як ви описуєте почуття та переживання - це щось неймовірне!
Tetiana Koval, не всім і все в цьому житті легко дається. Ангеліні випала особливо важка доля, але вона впораєтся.
Дочитала і сиджу в ступорі. Чому так?!? Як далі жити Ангеліні? Надіюсь, Одеса, нові люди, нове місце роботи зможуть хоч трохи зцілити її зранену душу. Час не лікує, він дає змогу змиритися (не покоритися!) та продовжити жити далі. Знаю по собі. Ангеліна сильна дівчина. Вона ВСЕ зможе! Та й Ви, Інно з Музою, зробите все, щоб вона продовжила жити!!!
Читаю далі... Дякую за книгу. Гарного недільного дня:))
Любов Трохимчук, Ангеліна зможе жити далі і бути щасливою. Просто інакше, бо люди їй трапляться інакші
Після прологу не можу позбутися журби, так на душі боляче...
Олександра, на жаль, історії, подібні до Ангелінової, не рідкість
Ну от і як тепер далі жити?!! Книга неймовірна, почуттів та емоцій - вир!.. але ж продовження платне :...(
Я залюбки придбала б... От тільки під час оформлення оплати вимагає інформацію на звороті картки, яку повідомляти наполегливо не рекомендують... Ну от і як тепер далі жити???!!!...
Ірина Гажала, дякую, що читаєте
Я не
Дуже цікава книга,а де продовження?
Інна Камікадз, Дякую
Дякую за шалені емоціі, отримані від вашоі історіі. Деже реалістично, чуттєво, до сліз. Окрема вдячність за самобутні мовні перли. Успіху й творчоі наснаги. Мирного неба нам всім.
Валентина Галь, щиро вам дякую. Історія Ангеліни має продовження, тому можете дізнатися її подальшу долю
Яка історія… З мене наче душу вийняли.
Olena, складна доля випала Ангеліні, але вона сильна
Ну чи можна так писати?!
Кожного разу чекаєш на книгу з нетерпінням, та читаєш по її завершенню, бо не взмозі чекати продовження.
Ви дійсно людина своєї справи, завжди дуже цікаво пишете.
Ваші книги вже перечитала по декілька разів.
Дякую)))
Натхнення)))
Білоцерківець Катерина Григорівна, пишу те, що до душі лягає, бо і в іншому випадку можна собі зрадити. Дякую!
Дуже важка книжка. Ще тільки пролог прочитала, і пройшла асоціація з нашою війною, з нашими вдовами. І після прологу не вдалося налаштуватися на веселий мотив їхньої зустрічі. Читаючи опис Богдана, думала, що він буде добровольцем. Але дійсно, крім лінії фронту наші хлопці помирають і по іншим причинам.
Книга пройняла наскрізь. Але важко. Очі весь час мокрі.
Ви, як автор, виклалися на повну. Тільки талановитий оповідач зможе наситити душу читача таким болем і розпачем, який я відчуваю зараз.
Навіть не знаю, чи здатна я прийняти в другій частині іншого чоловіка для Ангеліни.
Щоб заповнити пустоту від втрати, треба зустріти когось ще кращого, ніж Богдан.
Оксана Собчук, Богдан для неї знайде гідного чоловіка. Він свого ангела не залишить навіть після смерті
Хоч і коротка але неймовірно чуттєва книга. Чому така не справедливість у житті буває. Сплакалась страшне. Біжу читати продовження
Маряна Бочарова, продовження вас надихне)
Йой, не можна так на ніч. Мій любий Дрогобич, які події тут відбулися. Я в захопленні. Я теж проживала на Володимира Великого і навіть знаю, про яку церкву Ви описали в сюжеті, вже й будинок собі уявила Богдана. І ту дорогу на Нагуєвичі, бо переселилася в ближче село. Читала, аж сироти по шкірі. І старий єврейський цвинтар, і на 22 Січня. Правда там тепер не ховають, лишень поодинокі випадки і на Алеї Слави наших Героїв хоронять! А щодо Богдана І Ангеліна - мову втратила, і думаєш молоді, життя тільки-но починається, але у кожного вже є там своя книжечка. Вірю в Бога, вірю, що все у нас буде добре. Переходжу до продовження!
Olena Ostash, мені подобається Дрогобич. Була там кілька разів. Залишилися чудові враження. Сподіваюся, знову колись завітати)
Дякую. Я дочекалася до завершення і правильно зробила, я б себе з'їла в очікуванні. Як завжди - класно, влучно, сльозливо. Читаю подовження.
Куликова Наталия, читайте)) Там буде не так сльозливо. Можливо, трошки моторошно))
Дякую за цю хвилюючу, емоційну історію життя Ангеліни. Боляче, стільки страждань.... Сподіваюсь, що в другій книзі вона відродиться та зможе бути щасливою. Натхнення на нові історії!
Светлана, вона буде щасливою))
Неймовірно, цікаво, хвилююче... Чекала, не могла дочекатися доки ви допишете другу частину, і не дарма - отримала величезне задоволення. Дякую... Іду читати продовження
Віліна Дяволюк, друга частина трохи більш радісна))
це так боляче... історія в саме серденько, така глибока і щира. неймовірно, на межі захвату і справжнього бою. дякую
Вероника, дуже приємно, що вам сподобалося)
Йой
Серце стислося, очі мокрі...
Спогади про Дрогобич, де зустріла свою теж не просту долю...
Сподіваюсь, що друга книга розрадить.
Дякую
Nataliya Parfenyuk, точно розрадить))
от прочитала, коментар написала, а мені пісня в голові встрягла... і пісня ж не по темі, і не до цього твору... але все рівно не відпускає і саме ваша Ангеліна під неї ходить вечірніми та ранішніми вулицями, неспішно, тихо і спокійно... "А я чекатиму
стільки, скільки треба,
Я чекатиму
лише на тебе.
Я чекатиму,
буду тримати небо,
Небо триматиму
лише для тебе я"
Людмила Єрош, він чекатиме)) А ще він не егоїст. Віддасть її іншому)
Дісталась я до грішних ваших, Інно. Як завше: колоритно, чуттєво, тонко. Та ще маю сказати, що у Ангеліни в цій книзі вже минуло три життя... за її двадцять років прожити три життя, то надто важко.
Людмила Єрош, дуже важко)) Але вона впорається)
Ця книга мені сподобалась з першого рядка....місто Дрогобич, місто мого студентства, ще й живу у сусідньому. Дякую
Інна Камікадз, Погоджуюсь з кожним Вашим словом. Творчих натхнень та нових нам творінь)))))))
Я просто плачу...
Тетяна Юсенко, не треба)) Все буде добре
Дякую за книгу, Інно. Чесно кажучи, я не хотіла такого завершення книги. Мені було мало їхнього спільного часу. Я не встигла розсмакувати романтичний період, як вже сталося незворотнє. Комок сліз в горлі давив, хоча я рідко сприймаю книги близько до серця. Не хотіла такого фіналу. Але книга дуже гарна. Скоріше б вже дочитати другу частину, а то нетерплячка не дає спокою.Бажаю успіхів!
Тереза, я майже два роки налаштовувалася на цю книгу. Боялася, що не витягну емоційно.
історія клас,дуже бере за душу життєва ситуація,дуже гарна історія.
Інна, дякую. На жаль, життя - це купка рожевих хмаринок
Я дуже рідко пишу коментарі по закінченню прочитаної книги, але цього разу вирішила написати... Дорогий авторе, читаю не першу вашу книгу, і я взахваті від них, дана книга також не залишила моє серце і почуття байдужими... Сумний та неочікуваний кінець... Дуже шкода Богдана. З нетерпінням хочу прочитати продовження.
Натхнення вам в написанні нових захоплюючих та емоційних історій!
Виктория Святец, щиро вам дякую за відгук. Ця книга непросто мені далася, тому ваш коментар має велику вагу та цінність для мене, як для автора. Дякую!
З прийдешніми святами. Миру нам. Обов`язково прочитаю вашу історію, як тількино матиму відпустку у лютому.
Vernytska Yuliya, буду чекати на вас і ваш відгук. Дякую!
Дякую автору за Вашу роботу.Гарна історія хоч і з трагічним кінцем.Радію,що є продовження і вірю в хепі енд,але Богдана дуже шкода.Я аж плакала ,не всі книги викликають такі глибокі емоції сміху чи сліз,але Ви майстер своєї справи-зачепило!Натхнення і легкого пера!
Людмила Солтисюк, щиро вам дякую. Повірте, за продовження цієї книги я воюю з всім і вся.
грішні ми дійсно нема в бібліотеці.
Олена Поліщук, нема, їх треба знову додати
Техпідтримка відповіла, що книга була на модерації і вже доступна на сайті. Але книги не бачу ((
Інна Камікадз, Дякую, вже знайшла. Це вперше, що після модерації зникла з бібліотеки
Шановні модератори, дуже хотілося б знати, з якої причини з моєї бібліотеки зникла книга "Грішні ми" і коли повернеться?
Olena Khomenko, дякую
Модератори, майте совість. Поверніть нам книгу. Щось затягнулася процедура.
Oksana Derkach-Sulikovska, Нема совісті))
Я щось пропустила ? де поділась книга " Грішні ми "
Nata M, Напевно, бо іншого пояснення годі знайти
Де пропала друга частина?
Ганна Боднарчук, на модерації. Треба трошки почекати
Як легко читається, і як же емоційно... дійсно без сліз не прочитаєш.
Ірина ПУСТОВІТ, дякую)))
Дорогі модератори поверніть нам грішників, майте совість)))
GALKA, ось і мені не відповідають
Ох, яка гірка історія, як шкода, що такий кінець, без сліз неможливо читати.......
Лілія Головань, ❤️❤️❤️
Дуже. Цікаво. А. Продовження. Куди. Щезло
Виктория Боднарь, Продовження треба почекати. Гадаю, незабаром усе стане на свої місця
дурне запитання,але коли грішити будемо?
Oksana Derkach-Sulikovska, і не кажіть)))
підтримую коментарем для підняття настрою. чекаю на редагування другої частини, а в думках вже витратила грошики і придбала книгу.
дякую за неймовірну історію
Natasha Volodimirivna, і я вам вдячна за підтримку. Це надихає)
Доброго ранку! Куди поділась книга "Грішні ми"? Вона просто зникла. Я її читаю, з нетерпінням чекаю наступні глави, відкриваю бібліотеку, а книга просто пропала.
Татьяна Нестерук, сталася непередбачуваність, але я сподіваюся, вона залагодиться. Треба просто почекати)
Ой,а де ділися Грішні Ми....
Ніна Михайловська- Спичак, Дякую))
Любий автор, SOS, зникла книжка.
Грішні ми(((((((((
HANNA KLEP, я поверну її. НЕ хвилюйтеся)) Трошки терпіння
Так жаль...
Татьяна Приходько, так, жаль...Але життя продовжується
Це неймовірна книга. Сльозами вмилася,любила,жила,переживала разом з головними героями. Неможливо відірватися від читання. Дякую автору за таку чудову книгу.
Леся Водопьянова, дуже втішена, що книга припала вас до душі)
Ох, дякую, що вже на початку розумієш чим книга закінчиться. Наче як є час прийняти.
А герої неймовірні, їх історія не залишає байдужим. Як і всі ваші книги.
Пирнаю до другої частини.
Ольга Цыганкова, дякую. Я довго йшла до цієї книги, бо вбити головного героя дуже нелегко
Щиро дякую за книгу. Лишились змішані відчуття: і радість, і розпач... і злість
Адже саме злість змушує нас щось змінювати. З власної волі, чи від обставин, життя штовхає нас у вир невідворотності. Підемо прямо чи спіткнемось, будемо знати за мить, а доти... доти захоплюємось тим, що є. Я рада, що Ангеліна пізнала своє щастя, хоча з гірким післясмаком, але воно було...воно змінило і доповнило її світ. Тому їй зараз так боляче, бо це її шлях, її падіння, її темрява... їїурок і її сила
Дуже хочеться, щоб всесвіт подарував їй новий сенс. Бо дива трапляються, особливо коли в них перестаєш вірити...
Щоб, піду пірнати у продовження.
А Вам неосяжного натхнення і звісно, віри в дива!!!
Наталия Маляр, дива трапляються. Це насправді так)) І для Ангеліни також настане диво)
Прочитала з великим задоволенням...на одному диханні,хоча готувалася довго
Книжка зовсім інша ніж попередні(маю куплені всі).Пронизана великими почуттями і біллю.
Дякую,бере за душу.
Iryna H, я довго зважувалася на цю книгу, бо вона таки інша)
Дякую за таку історію.Важко,але Бог сам вибирає час для кожного з нас( цей вислів я прочитала на пам'ятнику на цвинтартарі.)дякую.
Марія Дзік, так, ми лишень мусимо змиритися
Вітаю
Дуже цікава і захоплююча історія.
Наплакалася .... Дуже шкода героїв
Альона Іванова, дякую. Людина може стерпіти рівно стільки скільки їй відміряно
Дуже зворушливо. Читала і немогла відірватись. а ще плакала.... Зі мною таке вкрай рідко
Люба ШАНУСЬ, Негожий - то такий хлопака, що незабаром підете перечитувати))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати