104 553
Анотація до книги "Чотири подвиги"
"Чотири подвиги" — книга, що кличе в незвідане, де кожна сторінка — це крок у вир магії, небезпеки і доленосних випробувань.
Уяви світ, де чотири царі, могутні й безсмертні, замкнені в задзеркаллі прокляттям Синього Місяця, чекають на свого визволителя. І ось з’являється юнак Антуан — звичайний хлопець, який випадково розриває межу між реальністю і легендою. Але чи готовий він до ціни, яку доведеться заплатити? Кожен його подвиг — це бій із тінями минулого, кожне рішення — виклик самій вічності, що дивиться на нього холодними очима зірок.
Цей роман — справжній вихор емоцій, де пристрасть спалахує, як вогонь, а містика огортає, мов туман. Сюжет тримає в напрузі, змушуючи серце битися швидше, а уяву — мандрувати між світами, де можливо все. Тут легенди оживають, а доля кидає виклик.
Уяви світ, де чотири царі, могутні й безсмертні, замкнені в задзеркаллі прокляттям Синього Місяця, чекають на свого визволителя. І ось з’являється юнак Антуан — звичайний хлопець, який випадково розриває межу між реальністю і легендою. Але чи готовий він до ціни, яку доведеться заплатити? Кожен його подвиг — це бій із тінями минулого, кожне рішення — виклик самій вічності, що дивиться на нього холодними очима зірок.
Цей роман — справжній вихор емоцій, де пристрасть спалахує, як вогонь, а містика огортає, мов туман. Сюжет тримає в напрузі, змушуючи серце битися швидше, а уяву — мандрувати між світами, де можливо все. Тут легенди оживають, а доля кидає виклик.
Зміст книги: 22 глави
55 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо ви ще не читали — дозвольте собі цю мандрівку.
Дуже інтригуюче. Ось так і формуються плани на вихідні)))
Сергій Оріанець, О Боже!, прям мурашки по шкірі..... "Тиша, гарна історія і чашечка чогось гарячого..."
І смішно і сумно, як міняються пріорітети із часом)))
Вітаю вас 100тис переглядів. Це неймовірний результат. Успіхів))
Люблю читати букнет, Дякую вам за такі теплі слова! Дуже ціную вашу підтримку — вона надихає продовжувати роботу і створювати нові історії.
Якщо вам близькі книги з духом Пауло Коельйо, Бернарда Вербера або Ентоні Піора, але з сучасною естетикою — "Чотири подвиги" можуть стати для вас знахідкою.
Роман про боротьбу не із злом, а насамперед із собою. Про те, як знайти своє "я", коли світ розпадається. І про те, чому найважчий подвиг — це навчитися любити.
Роман Незабутній, Дякую! Ваші слова передають саме той настрій і сенс, які я хотів вкласти в роман.
Потужний епілог, що поєднує романтику, філософію та драму, підкреслюючи перемогу любові над хаосом. Він дарує надію, залишаючи читача з теплим відчуттям циклічності життя. Стиль поетичний і емоційний, ідеальний для жанру пригодницької прози з елементами sci-fi. Текст мотивує замислитися над людяністю в сучасному світі, роблячи його не тільки розважальним, а й рефлексивним.
Ann, Щиро вдячний. Радий, що епілог відгукнувся і водночас надихнув замислитися.
Суміш міфу й сучасності. Тут тіні танцюють на стінах, море шепоче вічні таємниці — і поруч звучить молодіжне «бро» чи «вайб». Стиль поетичний, розділи короткі, з обов’язковими кліфгенгерами — бурі, ритуали, зникнення. Це тримає ритм, але часом відчувається перенасиченість: фентезі, урбан-фентезі, sci-fi, мелодрама — все змішано в одній шафі, де легко загубитися.
Головні теми — пошук себе, сенс вибору, відповідальність. Автор пропонує нове бачення героїзму: не в битвах, а у вмінні робити правильне, навіть самотньо. Фінал — про батьківство, про чистий аркуш, який усе одно несе спадок минулого. Це оптимістичний акорд, але для нашого часу — майже казкова втеча.
«Чотири подвиги» читаються як добра байка — легка й красива, з глибиною, що ховається за образами. Водночас бракує «солі життя» — тих ран, які ніколи не гояться. Тому ця книжка — радше дзеркало наших мрій, ніж реальності.
Сергій Жадан, Дякую за ваш проникливий відгук. Ви вловили пульс «Чотирьох подвигів», де міфи танцюють із сучасністю. І я радий, що ця байка стала для вас дзеркалом мрій — хай навіть їй бракує кількох шрамів реальності.
Фентезі, що не тікає від реальності, а веде до неї. Різні герої. Різні подвиги. Але кожен — шлях до себе.
Goodreads, Читаю ваш відгук і хочеться творити далі, для вас, для нас усіх!
Міфи б'ються з реальністю. "Чотири подвиги" це про кохання, помсту, віру та надію. Все в одній книзі!
Сергій, Дякую! Ваш відгук як гострий кинджал, що влучає прямо в серце! Коротко, але з вогнем: "Міфи б'ються з реальністю" – це ж як грім серед ясного неба, одразу хапає за душу. А далі – кохання, помста, віра, надія – усе, що робить нас людьми, зібрано в одній фразі, як скарби в скрині. Живий, емоційний, кличе відкрити книгу й пірнути в неї з головою. Мені подобається, бо він обіцяє пригоду.
Якщо ви ще не читали — дозвольте собі цю мандрівку.
Коментар видалено
Скажу чесно: початок мені дався важкувато, бо трохи не мій жанр, але потім я не змогла зупинитися.))
Увесь цей час — на момент та після читання — я перебуваю під враженням.
Так, так і так — мені дуже сподобалося!))
Але давайте по порядку.
Перше — це жанр.
Як на мене, це урбан-фентезі з елементами міфу й філософського підґрунтя. Історія про те, як звичайний хлопець опиняється втягнутим у загадки двох світів — нашого, XXI століття, та загадкового задзеркалля з в'язнями тисячолітнього минулого.
Магія, стародавні царі, випробування, дух часу — все витримано, без жанрового фальшу. Як для фентезі, сюжет структурно чіткий і не скочується в хаос, що приємно здивувало.
Герої:
Антуан — молодий і натхненний юнак, архітектор. Його бажання — жити, а не існувати. Творити, а не просто створювати. Він прагне зробити цей світ кращим.
Той, хто його надихає — древній, великий цар Леонід, архітектор та знавець морської справи.
Софі — дівчина Антуана та яскравий дороговказ для всіх героїв загалом (принаймні, я так це сприйняла).
Леонід — гордий воїн, творець унікальної культури та мудрий цар. Ставив владу понад усе.
Сергій Оріанець, Вітаю!☺️Як на мене, фінальна сцена зовсім не виглядає дивною чи недоречною. Так, вона відрізняється тоном і атмосферою від попередніх розділів, але водночас добре лягає на загальну ідею твору — про розвиток, переосмислення, рух від міфу до усвідомлення себе в сучасному (чи навіть майбутньому) світі. Цей перехід не рве тканину оповіді, а навпаки — показує, що пошуки істини, свободи й сенсу не завершуються в межах Задзеркалля, а продовжуються і в реальності, хай якою складною чи технологічною вона стає.
Сподобалось. Фінал роману виділяється через свій несподіваний поворот: перехід від містичного сетингу до обговорення футуристичних технологій. Я вважаю, що цей перехід — не випадковість, а свідомий вибір автора. Він показує, як герої залишають позаду минуле й повертаються до реальності, орієнтованої на майбутнє. Це додає твору амбітності та глибини, хоч і не всім може припасти до смаку.
Є питання до релігії в цьому романі. Яким богам вклоняються герої? Чиїм жерцем є Єнох?
Elena, У світі «Чотирьох подвигів» релігія виступає не як єдина догма, а як розмаїття вірувань, що переплітаються з міфами й особистими пророцтвами. Тут боги не лише об'єкт поклоніння — вони частина драматургії світу, діють через символи, сни, магічні артефакти і обраних провідників.
Загалом, віра у світі «Чотирьох подвигів» — це міфопоетична тканина, яка не обмежується церковними канонами. Вона виражається через символи, передчуття, бачення й осяяння.
Ця книга несподівано пробудила в мені щось глибше, ніж просто цікавість до сюжету. Вона змусила замислитися про вибір, внутрішній голос і тишу, що лишається після правди.
Микола, Щиро дякую! Дуже цінно знати, що книга змусила замислитися.
Особливо мене вразило, як автор показує героїв не як надлюдей, а як таких, що помиляються, вагаються і… все одно йдуть вперед. Леонід — не ідеал, не месія, а живий. Саме в цьому його сила.
Атмосфера світу — це щось окреме. Вона не перенасичена деталями, а радше загадкова, як сон, у якому хочеться лишитися ще трохи. Фраза Єноха про істину, що приходить тоді, коли її не чекаєш — я підкреслила її й перечитувала кілька разів. Ці слова — про мене.
А ще… Це фентезі не про війни, а про внутрішні битви. І це саме те, чого я давно шукала.
На початку не дуже зрозуміло, в якому сетингу знаходяться герої. Через грецькі імена я спершу подумав, що це умовна античність, та згодом побачив в тексті й риси умовного середньовіччя. Через те мене трохи збили імена "Артур" та "Єнох", бо вони вирізняються серед решти грецьких та римських.
Микола, Дякую. Ваше спостереження дуже влучне.
Це свідома гра з часовими та міфологічними координатами: з одного боку, грецькі імена, алюзії на героїку античності, з іншого — мотиви середньовічного фентезі, навіть з елементами готики.
Імена «Артур» і «Єнох» справді виділяються:
• Артур — це майже завжди алюзія на артурівський цикл, легенди Британії, тобто вже інша традиція.
• Єнох — біблійне ім’я, що не вписується у грецько-римську канву, але підкреслює певну сакральність або пророчу місію персонажа.
Так як це не історичний роман то такий прийом змішує стилістичні коди, створює відчуття світу-позачасу, де герої не просто живуть у минулому — вони виведені поза конкретну епоху, у міфічний хронотоп.
Поєднання стилістик (античність, готика, псевдо-латинські назви) може викликати відчуття цілковито нового, незатертого світу.
Я із рецензії Анжеліки Вереск. Додала в бібліотеку. Початок сподобався)))
Їжачок, Дякую вам за теплі слова! Дуже приємно знати, що початок зацікавив. Сподіваюся, вся історія подарує вам гарні емоції й не раз здивує! Приємного читання.
Вортимер — славний герой і цар. Слава, тріумф, походи. Він думав, що сенс — у визнанні. Заслужити любов батька — понад усе.
Дайя — жорсткий та сміливий цар, який бачить сенс свого життя в помсті.
Енріке — цар, який пішов стежкою війни заради того, щоб привернути увагу коханої.
Люцій — начебто антагоніст... Але чи можна говорити так однозначно?
Через містичні та фентезійні події й обставини автор показує, як усі герої проходять великий шлях до усвідомлення свого "я", до розуміння того, чого насправді варті їхні цінності. Що таке справжній подвиг? У чому сенс буття?
Одна команда, взаємна допомога, альянс умів та сердець — проте у кожного свій, власний шлях до свободи.
Про стиль:
У першій третині відчуваєш себе так, ніби читаєш про древні події чи легенди.
Далі — жваво, динамічно. Для контрасту та різноманіття навіть використовується сучасний сленг.
Багато філософських роздумів.
Цей твір зачіпає багато важливих тем:
Для чого ми існуємо?
Що таке жити, а не існувати?
Що таке справжні цінності, а де — фейк?
Що на цьому світі насправді вартує жертв?
У чому сенс буття?
Анжеліка Вереск, Щиро ціную вашу увагу до деталей і глибоких тем «Чотирьох подвигів» — від сенсу буття до різниці між справжнім і фальшивим. Ваші слова — це не просто рецензія, а іскра, що робить мою історію живою.
Розвиток цивілізації завдяки фемінізму.
Важливість духовного та емоційного зв’язку між батьками й дитиною.
Етимологія існування ШІ та етичність штучного репродукування людини.
Для мене ця історія — про зрілість, яка приходить не через роки, а через вибір. Про те, як важко бути добрим у складному світі. І що справжній подвиг — це не мечем махати, а зробити щось правильне, навіть коли страшно, боляче й самотньо.
Недоліки:
Пару разів зустрічаються русизми( сіті - тенета; цепляють - чіпляють), але то дріб'язок, в мене і в багатьох, вони, теж, нажаль присутні.
Чи сподобалося мені?
Так, однозначно.
Книга тримає, змушує думати, розриває емоційно під фінал.
Рекомендую тим, хто любить фентезі з душею, а не просто мечі та магію. Тим, хто шукає в літературі не втечу, а відлуння себе.
І якщо ви хочете історію, яку хочеться обдумувати ще днів зо три після останньої сторінки — ось вона.)))
Анжеліка Вереск, Тішуся, що відчули душу «Чотирьох подвигів»—про зрілість, вибір і добро в складному світі. Ваші слова про фентезі з душею — найвища похвала. Русизми виправлю, дякую за пильність!
Рецензія повністю : https://booknet.ua/blogs/post/400303
Анжеліка Вереск, Ваші проникливі слова про героїв і фінал — скарб, що зігріває серце. Щиро дякую за увагу до «Чотирьох подвигів»! Нехай ваше слово надихає відкривати нові світи.
Ну що ж) я дочитала))чекайте рецензію) зізнаюсь, засмутилася, що не показали долю Дайі, Енріко і Вортимера)
Анжеліка Вереск, Дякую, що пройшли цей шлях до самого кінця — з емоціями, думками й відкритим серцем. А Дая, Енріко та Вортимер… вони просто чекають свого часу. Їхні історії ще попереду — у нових книгах. Бо деякі персонажі не прощаються назавжди — вони лише відходять у тінь, щоб повернутися.
от що що) А я б подивилася б на Вортимера стендапера))
Анжеліка Вереск, Я також… але це вже буде зовсім інша історія.
нагуглила рештки вікінгських драккарів)) та "Васу" 17 сторіччя, який зберігається у музеї в Стокгольмі)))
Анжеліка Вереск, Музей у Стокгольмі, де зберігається цей корабель, — одне з тих місць, які справді вражають уяву. Історія «Васи» — це цілий роман у дереві, парусах і морському фатумі.
Дуже тішуся, що текст викликав у вас бажання заглибитися в реальні морські легенди.
на цьому моменті зацікавлена Анжеліка не витримала, і пішла гуглити якісь музеї, де зберіглися рештки древніх кораблів)))взагалі я була у музеї кораблебудування в Миколаєві)) там цікавенько, але такого як тут описує автор, не має))
Анжеліка Вереск, Якщо вам близька морська тематика, щиро бажаю, щоб у вашому житті неодмінно з’явилася нагода відвідати справжні морські музеї. Серед них особливо вражають Морський музей у Барселоні та Національний морський музей у Бресті (Франція).
І, звісно ж, музей кораблебудування в Миколаєві — наша гордість.
Вортімер, що говорить сленгом це щось)))))
Анжеліка Вереск, Але він не проти. Навпаки — кайфує з того, що стає ближчим до сучасного світу, до людей, до молоді. Це як спецефект — додає колориту й точно не дає занудьгувати.
До того ж, це частина його трансформації. Після енергії Софі він ніби почав усе з нуля — шукає себе, пробує на дотик нову реальність. Іноді це виглядає кумедно, іноді трохи too much — але, як на мене, саме так і має бути, коли хтось із минулого раптом стає частиною сьогодення.
Дуже приємно, що ти звернула увагу на цей момент.
"може сенс не в тому, куди ми йдемо, а ЯК ми йдемо" - ось частинка правди
Анжеліка Вереск, Можливо. Це ж одне з улюблених запитань Євгена Черняка: "Шлях чи результат?" Але відповідь у кожного своя. Бо для когось головне — куди прийшов, а для іншого — ким став, поки йшов.
Антуан такий натхненний))А Леонід здається тепер таким переповненим надії...Сподіваюсь у Антуана все вийде!))справді важлива тема: що саме у житті має справжню цінність? Чи не втрачаємо ми час, влаштувавши гонитву за другорядним? І герої - Леонід, Вортімер, Дайя та Енріке, вже усвідомили, що їх бажання були марнославними та не вартими того. Але, схоже, цього мало?) Мало, просто зрозуміти що твої цілі були фейком, без жодної цінності, на відміну від справжніх. Для того, щоб звільнитись, вони мають ще й усвідомити сенс самого буття, життя.
Анжеліка Вереск, Ох, як же ти влучно підмітила! Антуан із його натхненням і Леонід, що аж іскриться надією, — це ніби два промені світла в історії. Тема, яку ти зачепила, — про справжню цінність і гонитву за другорядним — вона як дзеркало для мене. Герої — Леонід, Вортімер, Дайя, Енріке — уже дійшли до того моменту, коли зрозуміли, що їхні попередні цілі були лише міражами, порожніми мріями, які не гріють душу. Але ти абсолютно права: цього замало! Просто побачити, що твої бажання — фейк, це лише перший крок. Щоб звільнитися, треба копнути глибше — до самого сенсу буття.
На мою думку, в житті людини є два визначальні моменти: мить народження і мить усвідомлення свого призначення. Перша — це дар існування, який ми отримуємо без вибору. Друга — це пробудження, коли серце починає битися не лише для себе, а для справи, що надихає, для інших людей, для вищої мети.
Вітаю!)Взяла ваш твір в рамках марафону Тетяни Гищак)
Анжеліка Вереск, Щиро дякую, що обрали мій твір для марафону Тетяни Гищак! Це неймовірно приємно. Сподіваюся, він надихне вас так само, як мене надихнув під час написання.
Що особливо вразило, так це глибина емоцій. Вже на початку книги починаєш співпереживати героям, відчувати їхні страхи, надії та біль. Це не просто історія про пригоди, а роздуми про долю, вибір і ціну величі, які автор майстерно вплітає в канву оповіді. Хоча я тільки на початку шляху, вже зрозуміло, що книга спонукатиме до власних роздумів про життя.
Щойно закрив останню сторінку "Чотирьох подвигів", і досі не можу зібратися з думками. Ця книга – як удар блискавки: різкий, яскравий і залишає тебе трохи ошелешеним. Персонажі – живі, наче поруч, а їхні історії рвуть душу. Антуан і Леонід змусили мене задуматися, що таке справжній подвиг у нашому світі. Це не просто фентезі, це про нас, про вибір, про те, як ми падаємо і встаємо. Емоції ще вирують, але одне точно – ця книга залишиться зі мною надовго. Дякую, Сергію, за цю подорож!
Микола, Дякую, що відчули і прожили цю історію.
Почала читати вашу книгу дуже цікаво, додала до бібліотеки)
Катя Андреева, Дякую, що відкрили для себе мою книгу й дали їй шанс.
Побачила що ви на мене підписалися, взаємно підписалася і додала цю книгу в бібліотеку)
Сергій Оріанець, Мені також))
Вітаю. Дякую, що підписались! Роблю те саме на взаєм!
Сергій Оріанець, Ну так і буде, бо тепер я буди позичати досвід у вас)
Сюжет динамічний і не відпускає до останньої сторінки, змушуючи задуматися над багатьма питаннями.
Микола, Дякую від усього серця! Радію, що сюжет тримав вас до кінця. Нехай кожна прочитана сторінка лишає світло в душі!
Це роман, що не лише розважає, але й змушує думати, відчувати та співпереживати. Якщо ви шукаєте книгу, яка залишить помітний слід, "Чотири подвиги" — це саме те, що вам потрібно. Загалом, "Чотири подвиги" — захопливе та глибоке українське фентезі, яке варто прочитати шанувальникам жанру.
Romul Sheridan, Філософські розмови — це, мабуть, ті самі запитання, які я колись боявся поставити собі. Герої наважуються. І, можливо, знаходять відповіді не остаточні — але чесні.
Мені дуже сподобалася книга! Глибокі філософські теми підняті й обговорені героями. Вражаюче описані деталі й атмосфера кожної сцени. Метафоричні порівняння — підігрівають цю атмосферу. Йду до наступної Вашої книги...
Romul Sheridan, Дякую за час, емоції й відкритість.
Цей відгук — не просто оцінка, це відлуння, що надихає.
Сподіваюсь, наступна книга не розчарує.
Як кава з перцем: несподівано сильно, тепло і трохи боляче.
Андрій Портнов, Ого… Ваш відгук сам по собі — як літературна мініатюра. Дякую, що відчули історію саме так — несподівано, сильно, по-справжньому.
Прекрасна історія! Захоплює з перших рядків! Радий, що знайшов Вас.
Romul Sheridan, Дякую щиро за такі теплі слова! Дуже приємно знати, що історія змогла захопити з самого початку. Це надихає писати далі!
Буде продовження з ціми героями?
Михаил Вязьмикин, Так, у планах є окремі книги для кожного з царів. Хочу занурити читачів у їхні особисті історії — показати, ким вони були до великої пригоди. Це буде глибше розкриття кожного героя: з новими сюжетами, виборами, втратами й надією.
Пройшовся по відгуках. Додав до бібліотеки. Маю надію скоро візьмуся за вашу книгу :)
Андре Буко, Мені дуже приємно, що завітали й додали до бібліотеки. Сподіваюся, коли дійде черга, історія не розчарує :) Гарного вам настрою і натхнення на кожен день!
Прибігла до Вас. Додала до бібліотеки, вподобайкнула і підписалася.
Якщо книга завершена, то напишу рецензію, бо відгуки пишу на твори в процесі...
Тільки трошечки треба почекати, бо часу не так багато, а список книг, які взялась читати величезний... та й на кожну рецензію чи відгук витрачається щонайменше вечір...
Та все ж, як прочитаю - напишу вам!
Наталія Савінова (SiN eVa), Щиро дякую за підтримку — це справді надихає!
Я чудово розумію, як дорого зараз кожна вільна хвилина, тож дуже ціную, що ви додали мою книгу до бібліотеки.
Рецензії — це завжди великий дар для автора, і якщо колись знайдеться час, буду радий почути вашу думку.
опис птаха- то щось на загадково- чарівному, моя уява так розгулялася, що видала мені не один варіант. Довелось перечитати ще раз, щоб удосконалити картинку в голові.
Міріада Фаєр, Яка чудова реакція! Саме так і хотілося — щоб образ птаха ніби розчинився між рядків і народився у кожного по-своєму. Дякую, що дозволили своїй уяві політати — це найкраща нагорода для автора.
Вітаю з завершенням книги. І бажаю нових історій.
Ангеліна Мюрей, Дуже дякую! Завершення книги — це завжди особливий момент. Ваші слова додають сил і віри в нові історії, які вже визрівають у серці
Лайк в підтримку книзі. ❤️❤️❤️
Світлана Романюк, Щиро дякую за лайк і підтримку! Це маленький знак, але він має велике значення. Нехай добро, яке ви даруєте, повертається сторицею.
Дійшов до смерті Леоніда — і от питання не дає спокою: невже помер незайманим? Такий мудрий, шляхетний, герой з великої літери… а по-людськи так і не встиг? Болить не тільки через смерть — болить через несправедливість Всесвіту!
Roberto Dreams, Та ну, ви що! Леонід — не тільки герой, а й ще той серцеїд! Але його любовні історії — окремий епос!
Як на мене це книга про вибір: підкорити світ чи зрозуміти себе. І поки Леонід з іншими шукає вихід, ми, читачі, шукаємо сенс. Потужна, красива, чесна історія. Залишає в серці світло. Прочитайте — і, можливо, теж знайдете свій ключ."
Alexandr Bukvoed, Радий, що історія залишила світло у вашому серці.
Я знайшла в цій історії глибину, драйв і героїню, яка стала для мене рідною. Софі — жива, сильна, вразлива. Вона — як найкраща подруга: сміється, сумнівається, бореться і надихає.
Це книга про те, як залишатися собою у світі вибору, тіней і магії. А сцена з концертом Айріс? Суцільна енергія в кожній ноті.
Філософія, гумор, містика — усе на місці.
Ann, Дякую щиро за теплі слова! Софі — це саме та героїня, яку хотів показати живою і справжньою, з усіма її сумнівами і силою. Радію, що вона стала для тебе близькою, а історія — надихнула і подарувала енергію. Саме заради цього я писав цю книгу.
Якщо ви шукаєте фентезі, яке виходить за межі стандартних шаблонів, поєднує глибокі філософські теми з динамічним сюжетом і живими персонажами, «Чотири подвиги» Сергія Оріанця — це книга для вас. Вона пропонує не лише захопливу історію, а й змушує задуматися про важливі життєві питання.
Юлія, Щиро дякую! Саме таку історію я і хотів розповісти — живу, чесну, з сенсом. Дуже тішуся, що ви це відчули.
Чесно — чекала щось круте, а отримала ще більше.
Чекаю наступний розділ, бо тепер точно підсіла!
Elena, Ого, це найкращий комплімент! Дякую — наступний розділ вже дихає в спину
Розділ "Магія дзеркала" — як ідеальний трейлер до епічної історії: він інтригує, смішить, чіпляє за живе й залишає з бажанням гортати далі. Це про сміливість дивитися в невідоме, як Софі, і про довіру, як у Антуана. Якщо вся книга така ж соковита, то це буде шедевр. До бібліотеки...
Grand Admiral, Вау! Щиро дякую за такий емоційний і влучний відгук!
Те, як ви описали розділ — «ідеальний трейлер до епічної історії» — для автора це як музика!
Так, «Магія дзеркала» — це відчинене вікно у всесвіт, де світло правди й тіні сумнівів сплітаються в танці долі. Софі — смілива серцем, Антуан — той, хто ще не знає, що його віра змінить світ. І якщо цей смак вам здався соковитим, то далі буде справжній бенкет історій, відкриттів і внутрішніх битв.
Ваша підтримка — це паливо для подальших розділів.
Дякую, що читаєте, відчуваєте, і — головне — вірите в героїв так само, як і я ❤️
До бібліотеки — і далі, у задзеркалля!
Спочатку почав читати "Чотири подвиги", а потім випадково натрапив на "Леонід. Народження легенди" — і такий: «Опа, та це ж початок всієї історії!».
Перемотав назад, прочитав про Леоніда — і кайф, тепер усе стало на свої місця.
Зараз знову повернувся до "Чотирьох подвигів", уже зовсім з іншим вайбом.
Як на мене — нормальний формат знайомства з сагами: спочатку потрапляєш у епік, а потім відкриваєш бекграунд героїв.
Чекаю продовження, бо підсісти на цю історію — то як на серіал, тільки краще!
Микола, Дякую, що читаєте, відчуваєте й ділитесь. Ви вловили суть. "Леонід. Народження легенди — це справді початок шляху Леоніда якій продовжується на сторінках наступної книги "Чотири подвиги".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати