11 523
Анотація до книги "Упс!"
Зараз запитаю у вас явну дурню, (бо хто коли правду відповідав на подібне запитання), але не запитати не можу. Траплялося вам на ранок після гарної гулянки нічого не пам'ятати? Зі мною бувало, чесно признаюся. Це достобіса неприємна штука. Але це нічого в порівнянні з тим, коли ти прокидаєшся поруч зі своїм босом та дізнаєшся, що вчора вночі ви одружилися. Скажете, сюжет такий старий та заношений, як стара бабусина кофтина, що її вже навіть моль не бере. А от і ні! Такої історії ви ще не чули! Гарантую!
~ Приємного читання! ~
~ Приємного читання! ~
Зміст книги: 30 глав
91 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую, дуже сподобалось. Подруга просто неперевершена))
Дуже сподобалось
Ксюша Волкова, Дякую!
А мені жалко Софію Які чоловіки примітивні і не бачать хороших дівчат а чіпляються за таких як ця Даша Іі зразу видно що за штучка Хоч би потім зрозумів Ян що йому потрібна і підходить як жінка Софія а не Даша
Неонила Адинец, Секундочку-хвилиночку, все буде. Не хочу тут спойлерить, але розумна жінка, то розумна жінка. Я зара про Інку, а з такою подружкою у Соні все буде ха-ра-шо. Це взагалі книжка про справжню жіночу дружбу. А те, що така існує — це факт, я вам кажу.
Весела історія Ржу читаючи Настрій піднімає добре
Неонила Адинец, Так і задумано.
Чудова книга! Як на мене шикарна історія вийшла! Читала з великим задоволенням! Було весело та романтично водночас. Особлива дяка за справжню жіночу дружбу. Абсолютно шикарні діалоги подруг, які, щоправда, інколи переходять в монологи Інусика, але й вони просто класнючі. Всі чоловіки тут - просто бусінки, такі хороші, хоча й такі різні. Навіть екскурсовод. Легко, захоплююче, геть не нудно, герої, навіть другорядні, стали, як рідні! Дякую за чудово проведений час! Обов'язково перечитаю ще раз.
Вже з нетерпінням чекаю наступної історії. Ти там, Мієчко, вже Оксанці наобіцяла скорої прем'єри, тож давай не лінуйся.
Натхнення тобі розміром з небо, легкого пера та диви, щоб сама кайфанула з написання!
SunnyBunny, Дякую, роднуля! Мені теж було кайфово читати ваші чудо-коментарі, відчувати щиру підтримку. Й маю чесно зізнатися, власне для мене - це навіть більше історія справжньої дівчачої дружби; більше про двох подруг, ніж про шури-мури-романтік. Хоча Ян, Ітан та звичайно Дімасик - просто красунчики.
Дякую ще раз за чудові теплі слова та побажання! Й... я тебе почула. Буду старатися!
Міа Натан так несподівано вчора завершила книгу, що моє мимовільне розчарування цим фактом завадило по-справжньому насолодитися останньою трепетною главою((. Тому сьогодні перечитала її повторно. Враження від глави і від книги в цілому неймовірне! Так шкода розлучатися з героями. Ян майже ідеальний в усьому, а Софія, думаю, навіть на роботі перестала бути Лоботомією)). Бо тепер кожна клітинка її тіла зігріта Яновим коханням і світиться нестримним щастям. Добре, що тверезий глузд вкотре дав шанс почуттям.
Мієчко, ти ж знаєш, як я люблю читати твої книги. Хочу, щоб ти вже зараз виношувала ідею нової неймовірної історії. І, даруючи насолоду своїм читачам, отримувала й сама насолоду від творчого процесу.
До зустрічі на сторінках майбутньої твоєї книги ❤️.
Оксана, Дякую, сонечко, за твій чудовий фірмовий коментар! Знала, що мені влетить за несподіване завершення й, не буду приховувати, переживала з того. (Але, можна сказати, обійшлося. Могло бути й гірше.) Знаєш, мені раптом захотілося якоїсь ніжної романтики, теплих відносин для цих двох чудових людей: Софії та Яна. А ще дико захотілося сонця, тепла, моря, почути, як вітер бавиться листям... Так воно якось і вийшло.
Дозволь ще раз тобі подякувати за твоє тепло та підтримку! Я дуже ціную це! Дякую, моє рідне серце!
І... я вже в дорозі до нової ідеї, до нової історії. Тож дуже сподіваюсь, що скоро ми поринемо в нову пригоду!
Ніжно обіймаю та щиро сподіваюсь, що матиму змогу знову насолоджуватись твоїми неперевершеними коментами уже до нової книги!
на модернізацію надовго? тільки хотіла купити а тут упс.. .
Олена Россоха, Дякую за теплий відгук! Мені неймовірно приємно, що історія сподобалась.
на хвилинку, на годинку, на все життя... !! інколи наші обранці ну такіііі не тямущі, і варто підштовхнути до вірного рішення... а ще ж вміло обернути ситуацію, наче він так придумав... ось в цьому вся суть жіночності.... ))) фантастична історія... герої, які полюбилися з перших слів... незрівнянні друзі...!!! дякую, сонце, за емоції, інтриги, любощі... натхнення тобі вагон...!!! усміхненого зговірливого Муза .. ;-) обіймаю, до зустрічі на нових сторінках.... :-***
Юлія Чупило, Рада, що ця книга познайомила нас! Завжди чекала на твої коменти. Це особлива насолода! Оце твоє "вміло обернути ситуацію, наче він так придумав... ось в цьому вся суть жіночності" щиро порадувало. Від усього серця дякую тобі, що була зі мною у цій історії! Сподіваюся, ще зустрінемось. Ти - чудовий читач! Гадаю, тобі це вже багато авторів говорило. Ще раз дякую! Й дай боже всього хорошого тобі та твоїм рідним!
Дякую за таку чудову книгу! Дуже жаль прощатися з героями)! Та думаю, що в ближчому майбутньому перечитав її уже без перерв))
Натхнення для нових чудових книг)
Ліка Радош, Дякую за такий чудовий відгук! І навзаєм, Лікусь! Карколомних ідей, вагон натхнення, вдячних та задоволених читачів й, обов'язково, внутрішньої насолоди від творчого процесу!
Знаєш, Мієчко, що мене найбільше пройняло в цій главі? Два моменти: 1) коли Янчик зрозумів, що потрібно вже спровадити "гостей", бо Софія дуже стомлена і 2) Янове зізнання самому собі, наскільки він злякався втратити кохану. І це знову ж таки підтверджує, який Ян класний! Як на мене, він має таку собі вроджену інтелігентність до кінчиків нігтів. Він не поставив гордість і образу вище своїх почуттів, він не кинувся миттєво робити висновки і приймати рішення, а дав час собі і Софії подумати і обговорити те, що сталося. От, мрія - чоловік!
І, як завжди, глава закінчується на інтризі. Мабуть, на ноті компромат на Дашу?
Дякую, сонечко! Погріла душу))
Оксана, Я завжди за зваженість у діях, словах та вчинках. Легше всього рубати з плеча. Хоча інколи воно само якось так виходить. Нерви! У всіх у нас нерви. Але за Яна, гадаю, ти маєш рацію. Він хлопчина спокійний, поміркований. Хоча і у нього траплялись нерви. Але все ж, у більшості випадків, він - молодець!
Дякую, моя хороша, за такий чудовий теплий коментар!
Люди добрі, що там думати - ці двоє якщо не створені один для одного, то точно закохані. А це вже удача! Тішилися б собі, поки не почалося та не попустило. Тож Інок, як завжди, права - нема чого Янчику приндитись та губенята дуть. Тим паче за таких обставин. Хоча воно звичайно троньки того... неприємно, коли тобою маніпулюють. Але він хлопчина розумний, тож дурного робити не буде. Це вже зрозуміло. Уже пішли цьомки-бомки, ніжності, тож буде діло.
А ти що там, Міа? Як бджілка, вся в трудах? Все десь бігаєш, льотаєш? Дякую за нові глави! Наснаги тобі та натхнення, сонечко!
SunnyBunny, Дякую моєму хорошому Зайчику за коментар! Знаєш, якщо не вмієш вислухать та не бажаєш зрозуміти свою другу половинку, то ой, як тяжко буде. А пробачати чи не пробачати діло таке. Тут як тобі серце підкаже. Але якщо вже пробачив, то викинь дурне з голови, а образу з серця, та й живи собі далі. А як ні - то краще йди. Це я так собі думаю. Думаю, у Софії з Яном все складеться, бо, як ти правильно зауважила, любов. Краще цілуватися, ніж сперечатися.
Та я, сонечко, як завжди - то там щось вилізе, то там. Як у всіх певно. То трохи роботи є, то до батьків треба з'їздити, то ще щось. Тож, так - льотаю. Дякую за побажання та підтримку! Гарного тобі дня!
У вітальні - повний комплект "однодумців". Отак ланцюгова реакція привела до великого вибуху. І Ян дуже правий - він не зможе після цього нікому з них довіряти. А могло б все обійтися, якби Ітан не клюнув на Дану-стерву. Хоча і її можна зрозуміти - вона теж відчуває себе обманутою і обкраденою.
То коли ж вони всі розбредуться і залишать Яна із Софією наодинці? Їм, явно, є про що поговорити. Аж занадто довго Соня обдумувала, як подати Янові найщасливішу новину. От і трапилася нагода - гірше не придумаєш.
Дякую, Мієчко! Згораю від цікавості та нетерпіння)).
Оксана, Знаєш, ти просто спіймала мою думку - сама не знаю, як вже всіх вигнати, щоб Ян міг спокійно поговорити з Сонею. А ще мене тривожить, чи зможе він зараз, за таких умов бути достатньо спокійним та виваженим. Бо він таки образився. Я б теж образилась на його місці. Та побачимо... Дякую, Ксюню, що поділилася своїми думками! Я це дуже ціную!
ухх нарешті хоч хтось з холодним розумом зміг бодай трішки вгамувати парочку... у вітальні ще Інни бракує, щоб все розрулити...))) питання на засипку... Ітана пристроювати будемо...? є ідеї..? ну не можна ж такого здорованя з такою ж великою душею лишати на призволяще...!!. може десь вже зачекалася банда шибайголів, щоб повиносити розважливому Ітану мізки, і така ж шалена їхня мамця...? дякую, сонце, за емоції та роздуми.... обіймашки... :-***
Юлія Чупило, Юлічка, вибач, що так довго не озивалась. Знаєш, я як у тому анекдоті, така затуркана, така затуркана. Щось все кудись біжу, ніяк не заспокоюсь. "Нет покоя сумашедшим". Дякую, моя дівчинко, за такий кльовий комент! Змусила мене задуматись. Смачної тобі куті та гарного вечора!
Ого, закрутило, замело! Що воно робиться? Купа питань. Оце зараз ознайомилась з останніми главами й гадаю, що добре, що хоч почали розмовляти. Може зможуть до чогось дійти. Але ситуація заплутана! Хоча мене здається, що однозначно головна паскудниця - Дашка.
Й так! Згодна з Оксаною. Автора! Автора! Де це ти запропала, козюля? Ти там хоч жива після свят? ;-)
Насправді я сама тяжко все це новорічно-різдвяне безумство перенесла. ? ⊙﹏⊙ Тільки входжу у більш-менш нормальний графік. Чого й усім бажаю. ❤️
SunnyBunny, Зайченятко моє сонячне, й ти туди ж! Зараз все буде! Вам аби над автором познущатися! А я тут працюю, не покладаючи рук, междупрочім. Треба ж тих помирить, тих втихомирити, з головним антогоністом розібратися, знову ж таки. Але все точно буде добре, бо в мене є такі чудові читачі!
Ох і сценаристи! Все так гарно розпланували, та вийшов невеликий прокол з Дашкою. То де ж вона натрапила на Ітанів телефон? Чи вже встигла у нього в ліжку побувати?
А Ян? Так запросто повірить всьому сказаному? Та й після всього чи не залишиться в нього відчуття постійної підозри? Хоча його бажання боротися за свою дитину і, тим більше, за кохану заслуговує на повагу!
А тепер про авторку)). Міє, я сьогодні з великою впевненістю чекала у блозі анонс на цей тиждень. І недочекалася((. Думаю, що тебе новорічні святки чи то втомили, чи то розслабили, але розуміння не скасовує розчарування. З'являйся вже на людях, ми скучили ❤️.
Оксана, От на всі ці питання ми й будемо шукати відпові у наступних главах. Й обов'язково знайдемо.
Мила моя Ксюню! Щиро вибачаюсь за те, що змусила тебе відчути розчарування. Мені дійсно шкода. Я й сама вже хочу якогось спокою та стабільності. Трохи терпіння й все повернеться в звичний ритм. Сподіваюся. Ніжно обіймаю тебе, моя кицюню та гарного дня бажаю!
Ксюню та Зайчику, майте совість! Самі ви — дві мої найулюбленіші козюлі! Дайте автору відхекатись! Я ж стараюсь! Але не все виходить так, як мені б хотілося. Нажаль. Проте ми майже повернулися до звичного графіку.
P.S. Ви — найкращі! Люблю вас, мої милі красапєти! ❤️❤️
Дивись, моя мила авторка, що я собі думаю. Зразу скажу, у всю цю маячню Дашкіну я звичайно не вірю. Але що називається думки на полях нової глави: 1. у Софії з Ітаном дуже трепетні відносини (до чого б це?) 2. Проблеми з цим Гойцем - наскільки все серйозно? чи не залишиться наша Софія без компанії? 3. Ян у повному розриві (що не дивно! Там крім Дашки, ще й Софійка постаралась!); Софія я так розумію теж дупля не відбиває, що він говорить і з якого стільки нервів. Але мене цікавить цей авторський пасаж щодо зламаних ні в чому не винних квітів. Це якийсь натяк? (я всьо ловлю на льоту!) Алегорія чи як воно по грамотному? (В школі проходили, я вже забула) Прошу пояснити! І хватить там уже святкувати! Жартую! Вдалої поїздки та радісної з таких справ рідні! З прийдешнім Різдвом Христовим! (якщо раптом не спишемось)
SunnyBunny, Та я теж на роботі... Вже 3 січня прийшлося взбодритися, кожен наступний день без послаблення)). А святкувалося в колі сім'ї спокійно і затишно. Ще хочу)).
А з авторів я вже не дивуюся. Мія не перша з них, хто говорить, що герої самі їм диктують свої вчинки і слова. Будемо все списувати на героїв)).
Скільки дурниць Софія ще повинна накоїти щоб зрозуміти, що Беннет для Яна - що червона ганчірка для бика! Краще б вже шукала співчуття і розради у Іннульки. А додуматися зібрати валізу і їхати в свій будинок, щоб переночувати? Ото розумне рішення порадив старий вивірений часом друг! Після всього цього Софію може врятувати тільки кохання Яна, підкріплене амбіціями - ні в якому разі не уступити її Ітану!
псих...!! та він форменна істеричка..!! от реально як після лоботомії... мізки всі разом зі спермою повитікали, не інакше... тепер бігати за ним..? ага, вже..)) то часом не ми всією бригадою доганяєм...?! пф... вернеться, де дінеться... ти дивись яка ніжна квіточка, обідили Ясика... а розібратися, а поговорити, а довіритись почуттям, а не колишній шматі..., нє, не чули... ех... дякую, красуне... мегаемоційно... натхнення тобі... :-***
Юлія Чупило, Дякую щиро!
І знов мені шкода Янчика((. Мало того, що Дашка розмордувала нещасного хлопця, то ще й Софія почала викручуватися щодо подарованого букета та з ким і куди їздила. Ну от дійсно складається таке враження, що все сказане колишньою, правда. А Софії Ітан важливіший від Яна, якщо таку радісну інтимну новину вона повідомила йому першому, а не своєму рідному чоловікові? Якщо чесно, то я на Софію дуже зла!
І ще, Мієчко, хотіла уточнити, де ж зараз живуть молодята? Пам'ятається, Софія перебиралася в "розумний дім" Яна. А зараз мені здалося, що вони вже живуть у Софії.
Сумненько якось закінчилася глава((.
Приємного святкування, люба! Свята ще не закінчилися)). А з гостями вам в цьому році пощастило (◠‿・)—☆. Порадуйте і ви вже рідних своїм візитом!
Оксана, Привіт, моє сонечко! Янчика дійсно шкода. Бідний хлопець весь час вигрібає. Які б не були найкращі мотиви, але маніпулювати людьми - це недобре. Добре, що було й багато хороших, щасливих моментів у цієї пари. Сподіваюся, що після всіх цих потрясінь і Ян, і Софія все ж будуть щасливі. Щодо того, де живе наша молода сім'я - у Яна. Стосовно свят - дуже дякую за побажання та підтримку! Цьогоріч новорічні свята ніяк не бажають закінчуватись. Дуже хочеться відпочити від святкувань та гостей! Але вже завтра зранку відправляємось у різдвяну мандрівку до рідних. Привезти і їм трошки свята ;-)
оце у Даші фантазія...!! от коли вийде на пенсію як моделька спокійно може книги писати.... а тепер стають зрозуміліші стосунки Софії та Ітана... дякую, сонце, за смаколик.... чекаємо повернення Софії.... ;-)
Юлія Чупило, Та таке ж! Дашуля - геть не проста штучка! Вставила ножа в спину колишньому! От тільки й Софія не якась там беззахисна повітрулька й так це не залишить. Та й Ітана в це все вона втягнула даремно. Але це справи прийдешні. Будем жити - будем бачити.
Сподіваюся, Юль, ти добре відсвяткувала та ще й встигла відновитися після тих святкувань. Це важливо! Я тільки сьогодні зранку відправила останнього гостя. Трохи тяжкувато. Але не про те. Хай 2022 буде для тебе та твоєї родини успішним, радісним, багатим на добро та позитив! Хай всім здоровиться, а в гаманці та на картці завжди буде достатня сума на всілякі забаганки!
Оце так поворот! Дашка таки не заспокоїлась і вирішила мстити. Те, про що Яна попереджала колись Софія, коли просила не розповідати їй всієї правди. Ну, що ж! Побачимо, що буде далі!
SunnyBunny, Так, даремно він вибовкав їй про Ітана. Але що зроблено, то зроблено. Подивимося, як вони з того всього зможуть викрутитися. Лишається сподіватися, що їм вистачить розуму, терпіння та їхнього кохання, щоб пережити цю кризу. Дякую, зайченятко, що обізвалась! Порадувала мене коментом!
Ян розбитий такими новинами. Чи може бути це фейк, створений Дашею? Якщо це правда, то як їй вдалося тримати в руках чужий телефон, ще й стільки часу, щоб його вистачило на переадресацію скріншотів? Ще й цей невідомий позашляховик на якому поїхала Софія! Як все складно і шокуюче!
Мієчко, дуже заінтригувала! Хвилююся за Яна та його стосунки із Софією. І хочеться вірити, що це підстава від Даші.
Оксана, Так вже співпало, що в новому році на наших героїв чекають нові випробування. Нам лишається тільки спостерігати за тим, як вони з тим усім зможуть впоратися. Все в їхніх руках. Ну, і трошки в наших з вами. ; ) Дякую, моє сонечко, що знайшла час написати мені! Мені дуже приємно!
Аж не віриться, що Софія Вікторівна (Лоботомія) на спільних нарадах задивлялася на Янові губи, втрачаючи логічний ланцюжок робочих питань. А він і не здогадувався! І навіть боявся розвивати в собі почуття симпатії до цієї красивої і, як виявилося, пристрасної жінки. Які кульбіти тільки не викидає з нами доля! Ніколи не знаєш, де втратиш, а де знайдеш. Але ж хотілося б дізнатися, як сприйняли Софію Янові батьки. Адже для них раптове одруження сина плюс дзвінок із телебачення - були ще тим обухом по голові.
І чого ж надалі чекати від обіжених колишніх?
Мієчко, я підтримую твою ідею щодо 2 січня. Бо читачі дещо вибилися із графіка. Зі святами, люба!
Оксана, Ой, дівчатка, аж незручно влазити у ваш діалог. Але влізу! Не те що я аж така нечема, але мені теж цікаво вставити свої пʼять копійок. Дякую, Ксюню, що підтримала мене з другим числом. За тими святами коли його там щось читати. Втрачаєш "нить повествования". Я й сама інколи її втрачаю. А ще, моя рідна кицюню, ти мене дещо здивувала. (Вже вибачаюсь, підчитала твою відповідь Сонячному Зайчику) Невже ти справді думала, що я цим двом солодяткам дозволю так просто впасти в щасливе та безхмарне подружнє життя? Нєа! За щастя треба буде поборотися. І як то в них вийде... покажуть наступні глави. Але, без паніки, все те почнеться після Нового року, а поки трохи романтики. Хай наша мила пара насолодиться один одним. А тобі, моя мила, гарного святкового настрою, лише приємних клопотів та теплих затишних вечорів!
о боги, як мене порвало з цих страхів перших квітів... знаєш кого називають підсніжниками...? і от то реально страшно... , тому перша асоціація про страх і підсніжники була саме про жмуриків.... потім вже дочитала, що і до чого.... пожурила себе за буйну фантазію і поринула у гойра вісілє.... ох.... як жеж описала... мать..!! та ти реально нам забаву тут влаштувала... мммм... бальзам на груди....!!! аж зазуділо десь показати наскільки я погано вмію польку... і комусь ноги відтоптати.... і то всьо карантини ті винні, якби не ти забула б що таке файне вісілє....!! дякую, зіронько, за емоції, настрій, атмосферу.... обіймаю... натхнення тобі і ситого Муза.... :-***
Юлія Чупило, Тю, на тебе, Юлічка! Що за асоціації? В мене геть і думки такої не було за ті "підсніжники". А весілля, я ж кажу, описувала майже своє й геть по верхах, такі собі замальовки. Це просто тисячна частинка того гойця-дриця-дурдому, що там творився. Особливо на другий день. Мої свекри, люди непідготовлені, були наскільки в шоці, що реально втратили дар мови на якийсь час. Та, були часи! Справжнє велике українське весілля - це вам не цацки-пецки, не для слабонервних! Дякую, серденько, що обізвалась! Дякую за теплі слова! Дивись не заганяй себе з тими святами. Гарного тобі настрою та позитивчиків щодня!
Міа, зайченятко моє! Гарно ти завернула про першоцвіти. Так зворушливо та образно. Й бажання втекти з власного весілля щасливих молодят можна зрозуміти. Дуже навіть! Чого там сидіть, коли наодинці чекає стільки цікавого? Он як показують у фільмах американських - церква, привітання, подарунки, сіли в машину з прив'язаними бляшанками й гайда. А ви гуляйтесь собі, гості дорогі!
SunnyBunny, Я, ти знаєш, сонечко, теж більше схильна до американського варіанту. Я на своє весілля так втомилась, що то капець. А ще ж гуляли три дні. І це не образно, а по-справжньому. Яка там людська перша шлюбна ніч! Мій чоловік досі звинувачує у тому, що ми робили велике українське весілля, свою тещу-мою мать (а кого ж!) й каже ліпше було на ті гроші, що вбухали, поїхати десь нам з ним відпочити. Так що мені ця ситуація дуже навіть знайома. Практично автобіографічна глава!
Чудові новини! Взаємне кохання, ніжні почуття, казковий попри все медовий місяць. Весілля, діти! Наче такий собі хеппі ЕНД. Але воно ж геть не кінець. Значить... Що ж ти там вже, Мієчко, понапридумала? Надіюсь, наша солодка парочка не сильно постраждає. Інка, як завжди, умнічка. На висоті. Кругом встигає. Мені б її енергії хоч на половину. Дякую, Міа, за таку милу главу!
SunnyBunny, Дякую, мій рідний Сонячний Зайчик, за такий милий коментар! Зрозуміло, що я тобі нічого наперед розповідати не буду. Бо який в тому зміст? А взагалі ти говориш трошки обідно. Хіба ж я садістка яка? Я теж люблю, коли все добре. Тож так чи інак все буде добре. Гарного тобі дня, сонечко! Та хорошого настрою!
Енергії та ентузіазму Інни можна позаздрити. Щось не пригадую, ким вона працює. Але організатор і керівник з неї вийшов би відмінний. Софії треба радіти і подякувати подрузі, що таку клопітку роботу вона взяла на себе. В цьому я з Інулею згідна -- зробили і забули. Тільки можна було б не вантажити все докупи в один місяць. Обговорення мсіонерської пози можна було б залишити і на пізніше. Добре, що Ян так спокійно і поблажливо віднісся до нових Інкиних авантюр. Бо й правда, що там вже залишилося до весілля!
Мієчко, напишу твоїми словами: ти вражаєш. краще, ніж ТСН! Дякую! З твоїми книгами чудовий настрій і позитивні емоції забезпечені ❤️.
Оксана, Дякую, кицюню, за теплий відгук! Ти абсолютно права - Інка, як торпедоносець, пре не зупинити. А ще дуже поспішає жити. А ще у неї кредо: "Придумано - зроблено!" Ці двоє разом тільки завдячуючи її авантюризму, рішучості та певному сумасбродству (вибачаюсь, за свою російську). Бачу мету - не бачу перепон! Ще раз щиро дякую, що попри свята та клопоти знайшла хвилинку написати мені. Гарного та позитивного тобі дня в чудовому настрої!
ох і Ян, ох і молодець...!!!! пінту пива за рахунок закладу....! !! не чекала такої рішучості насамперед перед собою, тай Софія певне в шоці... то як береш участь в перегонах, заради участі, реально оцінюєш свої шанси, а тут раз і перше місце...!!! о_О цікаво чи ненаплужить зараз сама.... дякую, сонце, за емоції.... обіймаю... :-***
Міа Натан, ох, мила... я подорожую лиш сторінками... благо знайшла ось таких чародійок, що переносять в найрізноманітніші куточки всесвіту.... ;-) дякую за вітання... і тебе з прийдешнім..!! навзаєм всього і багато... :-***
Дякую, Міа, за таку смачну главу! Гадство, захотілося забуритись в якийсь старий лондонський бар, обов'язково з каміном. Це ж у них там зараз Різдво. Ян - молодець! Зробив правильний вибір, я вважаю. До речі, попри все він тримається більш ніж достойно. І навіть поряд з такою як Софія лишається справжнім чоловіком - спокійним та розважливим, готовим прийти на допомогу, захистити, накормити і т.д.
SunnyBunny, Я сплю і бачу кудись вибратись з хати. У нас на районі біля нас, пішки можна дійти, є ресторанчик зі справжнім каміном. Чим тобі не Лондон? ; ) Ми інколи туди ходимо. Це дійсно затишно. Особливо в погану погоду. Як на мене, чоловік який здатен захистити, накормити, обігріти, елементарно заспокоїти - це вже скарб. А якщо він ще й красунчик та любить дітей - це взагалі джек-пот. Софія геть не дурочка якась, вибрала достойного. Дякую, моя хороша, що обізвалась! Сподіваюся, у тебе все норм, святковий настрій має місце бути. Тримай хвіст пістолетом, читай Мію Натан, вір у себе і все буде чудово! З католицьким Різдвом тебе! Хороших свят!
Мієчко, яка ж таки суперова ця глава! Зізнання Яна пройняло аж до кісток. Скільки в ньому відвертості та сумнівів, скільки ніжності і надії! Тепер зрозуміло, чому весь цей час він був стриманий, чому не дозволяв собі брати ініціативу в свої руки. Сильні й вольові жінки відлякують чоловіків, примушують тих відчувати свою вторинність. Софії треба навчитися бути слабкою жінкою поряд із Яном, всіма своїми вчинками підкреслювати саме його лідерство у їхній парі. Уявляю, як у неї стрепенулося серденько від такої промови. Думаю, їм зараз терміново потрібно потрапити в готель)).
Дякую, Сонечко, за безцінні емоції!
Оксана, Ксюню, сонечко моє, дякую тобі дуже! Ти чудово написала про сильних та вольових жінок. Проблема в тому, що Софії не так просто перелаштуватися, навіть коли вона з коханим чоловіком. Але вони разом всього нічого. Тож життя покаже, чи судилося їм бути разом, чи зможуть вони зберегти те цінне, що є між ними. Гарного тобі дня, моя хороша! Теплого та світлого, у всіх починаннях вдалого!
Ох і сміливий Ян! Молодець!!!
Дякую за таких не стандартних героїв)))
Ліка Радош, Так і є! Ян - геройський парубок, бо куди ж йому діватись з такою нестандартною дружиною та її подругою. Дякую за коментар та посилаю вам промінчики добра та тепла! Хай ваш день пройде якнайкраще!
Оксано, щиро вдячна за нагороду! Сподіваюся, "Упсик" подарує вам таку ж приємність, яку ви подарували мені! З усього серця бажаю океан добра, тепла та позитиву! Зимою особливо стане в нагоді.
Natalia Nat, мені дуже приємно отримати від вас нагороду! Щиро дякую! Тепла, затишку та казкового настрою!
Як би там не було, для Яна важливо розібратися нарешті в собі, прийняти рішення та закрити питання зі своїм вибором між двох жінок. Хоча, гадаю, все він уже вирішив. Якщо не завагається, не злякається під тиском Дашки та буде слухати своє серце - буде йому щастя. Дякую, Міа! Що ти там? Як настрій? Не сильно замерзла? Кажуть, у Києві досить холодно.
SunnyBunny, Щось мені підказує, що Ян не з лякливих. Але в кожного з нас є свої мурашки в голові. Я про внутрішні установки, погляди на життя. Тож побачимо. Й так, в Києві холодно, сонечко, але нічого, тримаємось. Зима, розумієш. Категорично не люблю коли холодно, сіро, немає сонця та квітів. Тяжкий для мене період. Але нічого, я вмію підіймати собі настрій. Наприклад, перекидаючись коментами з тобою.
І все-таки, який же Ян класний! Отак м'яко, без скандалу, зміг наполягти на своєму. Чисто по-людськи потрібно поговорити з Дашею. Яка б вона не була. Але ж у них йшлося до весілля.
А те, що Ян не перечив, щоб Софія їхала з ним, що майже зізнався їй в коханні, що, в кінці-кінців, за ці декілька днів зовсім забувся про Дашу, дає надію на певні почуття до Софії.
То що ж йому підкаже серце?
Така інтригуюча кінцівка! Хочу ще, Мієчко!
Оксана, Ян дійсно дуже хороший. Він прагне якось владнати цю дуже неприємну та складну ситуацію, щоб нікого не образити. Але головне, що він розуміє — в першу чергу треба слухати своє серце! Гадаю, це правильно. Але як його правильно розчути та інтерпретувати те, що воно скаже. Дякую, кицюню, за твою думку! ❤️
Ох. Ти ж!!! Що серце підкаже? Це ж треба?
Ліка Радош, Та! Отакий загадковий хлопчина! Але милий, правда ж?
ну хто ж так робить..?!. така ідилія, милота і романтік.... і в кінці як з якогось жахастика ''і потім був ранок''.... боюсь читати продовження, дрижаки беруть... то ж не може бути всьо нормально, то треба зі своїх героїв познущатись так віртуозно... ой, бачу, ти вже щось придумала на пару зі своїм Музом інтригантом... дякую, красуне, за любощі, ревнощі та інтригу... обіймаю... :-***
Юлія Чупило, Дякувати Богу, зʼявилась! Та ще й відписалась! Тепер я щаслива! : ) Дрижаки відміняються, але познущатися з героїв - це святе. Інакше - нудно. І я ще навіть не починала, але (тіко нікому не кажи) плани такі є. Ніжно обіймаю! Й прошу - тримай мене в курсі, як тобі розвиток сюжету. Бо мене інколи несе. Гарних снів!
Класна глава! Париж не розчарував. Чудове романтичне місто, симпатичний француз та Ян, що ревнує! Не найкраща на перший погляд ідея з підборами все ж себе виправдала - Янчик відмітив красу ніг. І добре, що до нього нарешті дійшло, хто його доля. Їхня ніжність в кінці глави надихає, а от ранок?.. Тут я з Оксаною згодна, що там вже таке? Дякую, Міа, що тримаєш нас в напрузі!
SunnyBunny, Дякую, що ділишся враженнями! Дякую, що тобі сподобався мій Париж! Дуже сподіваюся, що Ян дійсно усвідомив, що вони з Софією - чудова пара. І що він дуже багато втратить, якщо що. Маю надію, що твої вихідні пройшли якнайкраще! Вдалого наступного тижня!
О, яка чудова екскурсія Парижем! Дякувати Крістофу, до вражень від міста додалися ще й інші відчуття)). А якій романтиці посприяли черевики на високих підборах! Софія молодчинка, що не стала стримувати свої бажання. Але я так хвилювалася, щоб Янчик не сполохався. І він таки не розчарував. І все було б класно у мене на душі, якби не оте останнє речення цієї глави:"А потім був ранок..." Мієчко, наче нічого страшного ти й не сказала цими словами, а все ж таки, в грудях заворушився якийсь черв'ячок((. Ну, може, минеться ...
Щиро дякую авторці за чудового "миколайчика" ❤️.
Оксана, Дуже вже мені захотілося романтики. Щоб ці двоє нарешті змогли насолодитися Парижем на повну. Але залити все солодкою патокою всепоглинаючої романтики навряд чи вийде. Та що нам заважає до цього сягнути? Дякую, сонечко, що за святкуваннями знайшла хвилинку написати коментар та поділитися своїми думками! Сподіваюся, ви гарно відсвяткували та відпочили на вихідних.
А Дашці не погано було б знайти такого собі небідного англійця, який би своїми грошима затьмарив для неї Янчика. І всі були б щасливі)). Це я, Міє, продовжую ваш діалог із Зайчиком. А, взагалі -то, глава від Яна вийшла вся така тепла і турботлива, як і він сам.
Реакція Ітана була логічна та очікувана - дізнався, примчав навести порядок і забрати своє. То як же з допомогою цього одруження планувалося утримати такого вигідного клієнта? Правда, може, це була версія тільки для Яна?
Так, дівчатка, я теж з вами готова летіти в Париж. Це так романтично...
Оксана, Якщо всі зібралися та готові до поїздки, значить саме час вирушати в Париж! А щодо того як планувалося вберегти Ітана в клієнтах. Так отак же! Приїхав; подивився, що вона заміжня та вагітна; розстроївся, звичайно, але вигляду не подав; поїхав додому; можливо, трохи погорював й знайшов або ні іншу. А гроші не чіпа, бо який вже сенс. То ж він її намагався шантажувати, мовляв, повертайся до мене, або рознесу твою кантору к бісам. А взагалі-то, Ксюнічка, ну тебе в баню! Ще мені такого не було, як оце з "Упсиком" — вангуєш не по-дитячому! Нема як бідному автору розслабитись! Я ще не встигла подумати, як воно там буде далі, а ти мені вже видала. ; ))) Дякую, моя хороша, що не пошкодувала часу та написала мені! Не перестаєш мене вражати, щоб ти мені була здорова! Ніжно обіймаю, гарного дня бажаю!
Попав не просто на якогось там вигаданого Халка, а на самого Кличко!!! Я б перетрухала, тобто, захвилювалась би. А Янчик - молодець! Та й Софія - молодець! Хоча ця її заява мене як і "Халка-Кличко" напружила - бреше чи ні? Це ж докорінно міняє справу! Дякую, рідна, за проду! Інтрига наростає. З нетерпінням чекаю на продовження. І все ще хочу в Париж!
SunnyBunny, Зайчику, без тебе ми ні в який Париж не поїдемо. Тож пообіцяй, що 19-го будеш з нами. Від тебе залежить, як воно буде далі. Відчуваєш відповідальність? Мені самій сподобався Ян сьогодні. Та й взагалі він мені подобається. Якщо чесно, мені всі персонажі подобаються. Можливо, крім Дашки. Але побачимо, що воно буде далі. Дякую, сонечко, що читаєш та коментуєш. Веселих вихідних!
біг до дружиноньки, а попав на Халка... тут хоч не хоч режим Бетмена ввімкнеться ... ну, аплодую...!!!, не втік, жижками не трусив, вже підсвідомо свою жінку захищає, нічого, попрацюємо і свідомо потягнеться до СВОЄЇ... для чого ж Париж..?, правильно, працювати...!! ух, чекаю того Парижу, певне, більше ніж герої....)) дякую, зіронько, за емоції, вагітність?, Бетмена.. :-***
Юлія Чупило, Так і є! Так і є! (Зараз уяви собі, як я схвально киваю головою.) Париж саме для того. Перевірку пройшов — мужик дійсно достойний! Треба брать! А я б зараз навіть не в Париж, бо там з погодою приблизно таке як у нас, а десь в Тайланд гайнула б або кудись де сонце, тепло і море. Дякую, мила, за комент! Чудових вихідних! Якщо вийде, заскакуй до мене на св. Миколая, поїдемо в Париж.
Привіт, народ! Нова глава - нові враження! "Любе - перелюбе", - прям фраза дня. Судячи з того, як Ян переживав за Сонею, він уже попався. Я ще коли казала, Дашці не світить. В конце концов, Кассандра я чи не Кассандра! А щодо Гоа я з Оксаною згодна - конгінеально! Заслать її подалі і розвинути успіх - іншого не дано. Міа, золотце, поїхали в Париж!
SunnyBunny, Слухай, це схоже на план - заробить грошей та з'їздити в Париж. Мета непогана. Лишилося якось її досягнути. Ну, а поки суть та діло провідаємо це чудове місто разом з Софією та Яном. А "броненосець" це в хорошому сенсі. Обіймаю тебе, сонечко! Гарного вечора!
ні ні, яке розслаблятися..... роботи не початий край...!! хоча глянути на Яна, і що приїхав і що добився щоб впустила, то є з чим працювати..!!. дякую, зіронько, за емоції.... обіймашки.... :-***
Юлія Чупило, О, ще одна Кассандра на мою голову!!! Таки так! Спокій нам тілько сниться! А Янчик — хлопець совістливий, зна, що накосячив та й, мабуть, крім того, ще щось там вже накльовується. Дякую, моя хороша, що не полінувалась - обізвалась! Бо я ж тобі казала, що люблю погутарити в коментах та дізнатися, що мої дівчатка золоті думають за то все. Гарних снів! Можна й романтичних.
Не такі ми вже й Кассандри, люба Мієчко, бо передбачити таку винахідливість із перельотом Гоа - Лондон я аж ніяк не могла. Але ж це круто! І всі задоволені! Правда, Софії Ян і Дашка обходяться все дорожче і дорожче)). Будемо надіятися, що мета оправдає засоби)).
Інка, звичайно, класна подруга, яка хоче для своєї Соні всього найкращого, але ж як- таки мила домашня піжамка додала спокою і сімейного затишку в Янову спальню)).
І дуже мене зворушило, як сильно переймався Ян Соніною істерикою. Все-таки вона йому небайдужа. Надіюся, що місто Кохання додасть романтики в ці американські гірки)).
Дякую, люба! Мені було емоційно, тепло, мрійливо)).
Оксана, Привіт, кицюню! Безмірно рада тобі! Я свому чоловіку скільки глаголю, піжама - це запорука спокою та затишку у сімейному житті. А він мені розказує оцей ідіотизм: "Тіло повинно дихати" і спить в трусах. І це ще добре, що хоч в трусах. Наскільки мені відомо, мужики взагалі не дуже люблять піжами. Але мої пізнання в тому питанні явно застаріли вже багато років як. А щодо Лондона... Я довго думала, куди б його ту Дашку діти, й раптом мене осінило. Сподіваюся, нам вдасться виграти трохи часу для Софії. Дякую за теплий коментар! На сон грядущий саме те!
Цікаво й весело. Щиро вдячна. Натхнення вам!!!.
Natalia Natalia, Від усього серця дякую за надихаючий коментар!
овва, а що за смаколик я тут знайшла...!!! Мамма Мія, де я була раніше....?! наздогнала вас всіх на одному подиху... і мааало..!!!. чекаю своєї дози...))) читається шикарно, з героями поріднилася, а Інка, то взагалі любоввв... таку подругу треба цінувати, час від часу посилати, але то від знання, що завжди вернеться... ;-) а от Яна і Софію розумію кожного зі своєї сторони... вони свій пазлик ще не склали... і он все легко, останній потрібний шматочок в руках... але доки не повернеш вірною стороною і не припасуєш в потрібне місце картинка не складеться... от поки шукають ту потрібну сторону буде ще а нервів, а сліз... цікаво, що вчверила зараз Софія, але вже пора було струснути і Яна і в себе в голові шухер зробити... ато роками налагоджена деспотична зразкова стратегія не працює... дякую тобі, сонечко, за емоції, за смакоту... натхнення тобі... гарного настрою і до зустрічі на сторінках... обіймаю... :-***
Юлія Чупило, Юлічка, а й правда, де це ти, якщо дозволиш, була раніше? Такий шикарний коментар!!! Порадувала мене безмежно! Перечитала вже тричі. Про пазли ой, яке гарне порівняння! Рада, що ти з нами! Рада, що наздогнала! (Аби не перегнала, бо є тут у мене вже дві Кассандри, все наперед знають, здіваються з автора ; ) Ще раз дякую за коментар, теплі побажання та такі приємні емоції! Гарного тобі дня!
Безмежно вдячна Ліці Радош за нагороду! Натхнення у творчості, світлого та теплого родинного затишку, гармонії в душі та радості в житті!
Ліка Радош, З усього серця дякую! Мені дуже приємні ваші слова!
Оце так! Як швидко Софія Вікторівна із рішучої та безапеляційної бізнесвумен перетворилася на чуттєву напівістериичну закохану жінку! Шкода, що вона почула цю Янову телефонну розмову, яка вибила її з колії. Але ж і Ян як сполохався! Мені теж подобається його реакція на всі ці негаразди між ними. Хочеться вірити, що ця Янова небайдужість заспокоїть Софію і додасть тепла у їхні стосунки.
Мієчко, ти в цій главі зуміла засмутити, зворушити, збентежити і обнадіяти)). Приємного вечора, люба ❤️.
Оксана, Знаєш, Вікторівна явно втомилася бути самотньою та явно закохана. Це велика удача пережити такі яскраві емоції. Чим би воно не закінчилось. Це ж виходить раніше вона кожен вечір поверталася в пусту квартиру, тихо-спокійно проводила вечір, без потрясінь та снодійного влягалася спати, а зранку знову їхала на роботу. Й так по колу. Не скажу, що це погано. (Я б не відмовилась так трохи пожити, бо мене мої мужики вже задовбали) Але її такий розклад вже явно не влаштовує. Й це велике щастя, що в неї є така подружка, як Інна - авантюристка та оптимістка-рецидивістка. Та й вона сама теж не з боязких. Рішуча натура, що може взяти на себе відповідальність. А це значить, що пригоди триватимуть. Дякую, рідна, що ділишся своїми думками. Це круто! Я обожнюю, коли отак можна обмінюватись враженнями й завжди цікаво почути думку інших.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати